Воював 10 років та віддав життя, залишивши 6-місячного сина: підпишіть петицію Петру Тарасовському

• Загинув наш Герой — захисник України. У нього залишилися дружина та маленький синочок, якому лише 6 місяців…
• Прошу всіх небайдужих підписати петицію, яка допоможе родині загиблого отримати належну підтримку та вшанування пам’яті Героя.Поширте, будь ласка, цю петицію.Разом — ми сила.🕯

Петицію публікують на порталі петицій до Президента України.

— Прошу Вас, пане Президенте України, розглянути звернення про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Тарасовському Петру Миколайовичу, позивний «ТИСА», який віддав своє життя за Україну 31 травня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність держави поблизу населеного пункту Темирівка, Запорізької області, у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони, 85-го батальйону, військової частини А7172, —пише дружина Героя у зверненні.

Повертався на передову, не зважаючи ні на що

Петро Тарасовський був воїном за покликанням. Із 2015 року він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України та понад десять років захищав Україну в бойових умовах. Брав участь у боях у зоні проведення АТО: Широкине, Павлопіль, Сєвєродонецьк, Рубіжне (Донецька та Луганська області). Маючи численні контузії та поранення, він неодноразово повертався на передову, незважаючи на загрозу для життя.

У 2021 році підписав черговий контракт зі ЗСУ, а після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року служив у складі 105-ї бригади територіальної оборони. Учасник боїв під Бахмутом (Сіверськ, Соледар, Спірне), а також оборони населених пунктів Сумської області поблизу Охтирки. Згодом був переведений на південний напрямок — до Запорізької області.

31 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Темирівки Петро Тарасовський загинув від ураження вибуховим пристроєм, скинутим з БПЛА, рятуючи побратимів.

Він обіймав посаду командира 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти. Володів знаннями з топографії, самостійно створював карти боїв, був гранатометником, а також виконував завдання розвідника.

Синочок ніколи не побачить батька

Петро був не лише військовим, а й сильною особистістю — чесним, відданим, мужнім. Його життєвим принципом було: «А хто, як не ми?». Він добровільно йшов на війну, бо щиро вірив, що майбутнє України залежить від його служіння.

Після себе він залишив дружину та маленького сина, якому лише 6 місяців. Дитина ніколи не побачить батька, але виросте з гордістю за нього.

Мій чоловік прожив коротке, але героїчне життя. Він став на захист України у 20 років і воював практично без перерви. Його серце було з Україною, а душа — з родиною. Він завжди поспішав до сина, обіймав мене перед виїздом і говорив: «Я мушу йти, щоб він ріс вільним».

Прошу Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять молодшого сержанта Петра Тарасовського. Він був справжнім Героєм — не на словах, а в житті.

Довідка

Читайте також:

«На щиті» повернувся додому Захисник з Чортківщини Іван Березюк

Із захисником Василем Ющишиним попрощалися у Збаразькій громаді

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.