Вправний футболіст і Людина-душа. Тернопільщина прощається з Ігорем Рожуком

• У пам’яті односельців Ігор Рожук назавжди залишиться патріотом України, щирою та привітною людиною, а також вправним футболістом. Він виступав за футбольну команду рідного Буцнева «Мрія», а згодом за «Поділля» та «ЛАН».
• Ігор був гарним майстром з покраски і рихтовки авто, мав власний бокс. Наприкінці лютого залишив все і разом із друзями пішов до військкомату.
• Місяць тому у Буцневі зустріли та провели в останню путь Ярослава Мокрія. Чоловіки проживали на одній вулиці, разом росли і загинули з різницею у місяць.

1 серпня йому виповнилось 37, а у вересні він планував ненадовго приїхати додому, аби побратись із коханою… 

«Захищаючи Україну від російських окупантів, на Донеччині загинув тернополянин Ігор Рожук, — повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Співчуваємо рідним! Вічна пам’ять Герою!

Рожук Ігор Теодозійович народився 1 серпня 1985 року у Буцневі, що в передмісті Тернополя, зараз це Великоберезовицька громада. Протягом останніх років проживав у Тернополі. Загинув в районі н.п. Краснопілля на Донеччині. 

Дуже добра дитина. Така біда... 

— У пам’яті односельців Ігор Рожук назавжди залишиться патріотом України, щирою та привітною людиною, а також вправним футболістом, — повідомив голова Великоберезовицької громади Андрій Галайко. — Виступав за футбольну команду рідного Буцнева «Мрія», а згодом за «Поділля» та «ЛАН» (Велика Березовиця). Проте жорстока війна забрала життя відданого Сина України… Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять Герою!

У Героя залишились мама Олена Терентіївна, батько Теодозій Мирославович, рідний брат Олег та 8-річний син Сергій. А ще — цивільна дружина Віка, з якою планував у вересні одружитись.

Ігор народився у Буцневі, і, коли почалось повномасштабне вторгнення, не чекав на повістку, а пішов у військкомат разом із друзями. Буквально в перші дні війни приєднався до лав 105 бригади. Був водієм зенітно кулеметного відділення, зенітно ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки військової частини А7170.

— Дуже хороша дитина, спортсмен, грав в футбол за наше село та за інші. Добра дитина, а його тепер везуть додому назавжди його побратими, наші односельці, — розповіла староста Буцева Марія Мац. — Він завжди намагався підбадьорити батьків, заспокоїти маму. Що вона не питала, відповідав одне: у мене все добре, все є. Така біда…

Футболіст і вправний автомайстер 

За словами побратимів, Ігор у той фатальний день був в бронежилеті. Але це не допомогло врятувати йому життя. Він отримав вогнепальне проникаюче осколкове поранення, яке відібрало його життя.

— Ігор по житті був веселим і мав дуже багато енергії — його ніколи не бачили засмученим, — пригадує Володя Іконяк, — чоловіки разом вчились в школі та служили в армії. Разом пішли до військкомату в перші дні повномасштабної війни. — Він був надійним і допомагав друзям. Щось потрібно – завжди послухає і виручить. Ми разом з ним вчились, разом ще у школі ходили на тренування з футболу на «Ватрі».

Разом чоловіки служили й в армії у Дрогобичі. Коли повернулись після строкової служби, разом пішли на роботу до однієї з фірм, пов’язаної з автомобілями. Понад 5 років Ігор займався там покраскою і рихтовкою авто, а потім відкрив власну справу. Цього майстра знали чимало автомобілістів Тернопільщини.

— З початком повномасштабного вторгнення ми разом пішли у військкомат: Ігоря і ще наших спільних друзів забрали скоріше, я ще залишився (Володя був учасником бойових дій, інші односельці й друзі бойового досвіду до цього не мали – прим. авт.). — Відтоді я Ігоря більше не бачив. Але зідвонювались часто. Ігор запевняв, що в них все нормально, хоча яке там нормально — я ж знав, де вони. Єдине, що вони тримались там разом, то в цьому плані було трохи легше…

Ігор дуже любив свого сина і пішов, аби він жив у вільній країні, каже Володимир. І загинув як Герой…

На Тернопільщину тіло Ігоря привезли його побратими й односельчани, разом з якими боронив Україну і нас із вами. А рідне Буцнево зустріло свого Героя, аби провести в останню путь. Поховають Ігоря Рожука на Алеї Героїв сільському цвинтарі у перший день осені.

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, синові, рідним, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.