«Я не хотів би, щоб мої діти знали війну». Історія оператора дронів з 105 окремої бригади ТрО
Михайлові 36 років, він родом із Тернопільщини. У цивільному житті працював будівельником. Чоловік виховує п’ятьох дітей. Сьогодні він — командир екіпажу – оператор безпілотних систем 105 окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ.
Історію захисника розповіли в 105 бригаді ТРО.
Позивний Бах йому дали хлопці ще на початку війни після підриву на навчальній гранаті, розповідає військовий.
До війська пішов добровольцем 26 лютого 2022 року. «Нікому не сказав — просто пішов у військкомат. Спочатку мене не прийняли, але наполегливість дала результат», — каже він.

Виконував бойові завдання на Харківському та Сумському напрямках. Спочатку служив у роті зв’язку, але за покликом душі завжди тягнуло до безпілотників. Мріяв працювати з дронами, і з початку 2025 року його перевели до підрозділу БпЛА. Починав із радіокерованих FPV, згодом перейшов на оптоволоконні системи. Оптоволокно, за словами Баха, має переваги перед радіокеруванням, але й створює складніші умови польоту. «Це зовсім інша тактика», — пояснює військовий.
Команда — дуже важлива
Михайло наголошує на ролі команди. Каже, що ефективність підрозділу залежить не лише від техніки, а й від взаємодовіри: «Коли кожен знає свою роботу, старшому не потрібно все перевіряти. Робота йде швидше і спокійніше».
Були й небезпечні епізоди: доводилося збивати ворожі дрони зі стрілецької зброї. Двічі, за його словами, на ворожих телеграм-каналах з’являлися відео з повідомленнями про його «знищення». «Але я тут», — усміхається він.
Пригадує, як на одній з позицій знайшли білі халати — їх одягли і працювали так. Скинув фото побратимам і сказав, що «санітари працюють».
«80–90% ударних завдань зараз виконують безпілотники. Вони точні й ефективні. Хоча, на жаль, противник також це розуміє», — каже він.
Сім'я — найбільша мотивація
Найбільша мотивація для Михайла — це сім’я. Він виховує п’ятьох дітей: двох від першого шлюбу, одну спільну з другою дружиною та ще двох дітей дружини. Каже — «Я не хочу, щоб мої діти знали війну. І не хочу, щоб вони колись брали до рук зброю».


Нагадаємо, раніше «20 хвилин» історії розповідали історії артилеристів 44 артбригади.
Читайте також:
Від окопів до саду: історія ветерана Тараса Попенка
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.