Як боротися з кризою трьох років у дітей?

Щоб успішно подолати кризу трьох років у дітей, психологи радять батькам думати тільки про щось позитивне. Любов, терпіння, віра в можливості малюка – запорука спокою та кращі «ліки» від дитячих капризів та істерик.

 

Впертість, негативізм, норовливість та агресивна поведінка – основні ознаки кризи трьох років. Багать батьків дивуються: як це таке миленьке янголятко раптом перетворилося на нестерпного звірятка? Але, на думку психологів, цей переломний момент просто необхідний. Адже, інакше гармонійна особистість малюка просто не сформується.  

Фахівці називають декілька ознак «кризової поведінки». Як правило, дитина в цей період не слухається, намагається все робити по-своєму, каже «ні» на кожному кроці,вередує та може без вагомих причин влаштувати істерику. У будь-якому випадку батьки повинні зберігати спокій. Марно щось пояснювати малюкові, який кричить або плаче. Психологи радять домовлятися та шукати альтернативний варіант.

Обійми, любов й терпіння – не під силу будь-якій кризі, переконаний тато Олексій Козак. Його син Сергійко якраз переживає переломний момент у своєму житті.

-         Після трьох років малюк почав змінюватися на очах, - розповідає тато. – Його індивідуалізм настільки виріс, що він усе хоче робити сам. Дуже нервується, коли хтось намагається йому «завадити». Навіть, якщо він щось не вміє, все одно кричить: «Я сам!» Окрім того, він постійно робить усе навпаки. Говориш: «Не йди в ту кімнату», а він спеціально іде саме туди. Забороняєш кричати, а він так галасує – аж ехо котиться. Ще я помітив, що син став аж занадто перебірливий. Якщо раніше з ним було просто домовитися, тепер ніц – потрібно тільки те, що він сильно хоче.

Однак, незважаючи на зміни в поведінці сина, батьки не перестають любити своє маленьке чадо. За розповіддю тата, саме любов допоможе їм пережити цю кризу.

-         Буває навіть, що син, розгнівавшись, хоче вдарити мене, але я тоді обнімаю його міцно-міцно, - продовжує пан Олексій. – Він навіть поворухнутися не в змозі. Так гнів і минає. Інколи лякаю ремінцем. А ще  ми з дружиною придумали «Срашного дядька». Коли синок стає дуже неслухняним, може прийти той «Дядько», виключити Інтернет, і мультиків більше не буде. А ще, коли наш видуманий персонаж «лягає» спати, то всі діти також повинні лягати спати. А коли малюк влаштовує істерику, ми намагаємося переключити його увагу на щось інше. Інколи буває важко, але спрацьовує.

Свого часу кризу трьох років у донечки переживала й мама Ірина Наливайко. Тепер жінка пригадує той період з усмішкою на обличчі. Але колись, каже, було зовсім не до радощів.

-         Донька була настільки самостійною, що намагалася все робити сама, - продовжує вона. – Часто не могла зорієнтуватися, чого прагне. Виходили з дому, а вона казала: «Не піду», або навпаки. Якось поїхали на море. Через три дні вона кричала: «Хочу додому!» Ми її ледве вмовили, пояснювали, що придбали путівки й тепер мусимо бути тут. А потім, приїхавши додому, вона ще тиждень галасувала, що хоче назад, на море.

Щоб знайти вихід у непростій ситуації, мама зверталася за допомогою до дільничного педіатра. Лікар сказала, що пережити кризу – необхідно. Однак порадила – ніколи не піддаватися маніпуляціям малюка. Якщо дитина раз відчує слабість батьків, буде постійно істериками добиватися свого.

-         Траплялося, що донечка влаштовувала справжні сцени на вулиці, лягала в калюжу посеред дороги, - зізнається мама. – Перехожі часто вчили мене, як правильно виховувати дитину. Але я навчилась бути терплячою та спокійною, розуміла, що це – тимчасово. Приблизно через рік усі проблеми відійшли на другий план. Просто цей нелегкий період варто пережити. Саме в цей час у дитини формується особистість. Тож батьки повинні допомогти малечі справитися з цим, аби у майбутньому ваша дитина могла стати індивідуальністю.

 

Коментар експерта

Оксана КОЛОДІЙЧУК (33 р.), психолог:

-         Під час кризи трьох років діти часто маніпулюють батьками, влаштовуючи істерики. Але батьки не повинні піддаватися на таку поведінку малюків. Адже, показавши слабість хоча б один раз, ви станете об’єктом для постійних маніпуляцій. Важливо спокійно реагувати на дії малюків. У цей період вони прагнуть до самоствердження, прояву свого «я». Потрібно набратися терпіння, спробувати знайти спільну мову з дітьми, прийти до компромісу. Не варто кричати та влаштовувати сцени. Адже діти наслідують приклад своїх батьків. Із цього приводу є дуже мудра розповідь. Якось до психолога звернулася мама, якраз із питанням трьохрічної кризи. Жінка запитала у лікаря: «Коли мені починати виховувати дитину?» На що лікарі їй відповів: «Ви запізнилися на три роки». І справді, вихованням малечі варто займатися з моменту народження. 

Наталія БУРЛАКУ

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.