Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір»

-  У передвиборчій метушні дуже важко виявити правдиву інформацію. Як не піддатись на неправдиві обіцянки та не впасти у стрес через вибори.

- Для цього потрібно розуміти, що зміна кадрового складу законодавчої гілки влади є природнім процесом, як-от періодична зміна клітин в організмі людини. Від виборця у день голосування залежить все, тож потрібно всього лиш поставитися до свого вибору відповідально. А для цього скористатися досвідом американців, які, осмислюючи ідеї, декларовані партіями та кандидатами, орієнтуються на вигоду від перемоги того чи іншого кандидата чи партії конкретно для себе. І тут є надважливий момент: вигоду не ситуативну і короткострокову, а вигоду системну. Депутат має працювати системно, як і партія. Щоб не впасти у стрес від виборів, конче необхідно відсікти емоції: обрання кандидатів не шоу, а відповідальний процес.

- До яких найпоширеніших маніпуляцій вдаються кандидати та як вберегти себе від впливу?

- Уберегтися від впливу легко. Щоразу, коли вам, як виборцю щось обіцяють, ставити кандидату і собі два запитання: кому вигідно і де на це взяти кошти. Зазвичай відповіді на такі запитання відкривають справжні мотиви кандидатів. 

Ще один прийом – підміна. Окреслюється конкретна проблема, якій пропонується абстрактне, емоційне, рішення. Скажімо, «низькі пенсії» - «посадити корупціонерів, і гроші знайдуться», «високі тарифи» - «ми знизимо». Без конкретизації, коли і за який рахунок, чи є правова база, хто конкретно «корупціонери» і коли їх кандидат хоче посадити , - це є порожні обіцянки. Але такі формулювання спрямовані на те, щоб люди керувалися емоціями: проблема є – проблема вирішена. 

І ще один популярний прийом – створи проблему та легко виріши її. Наприклад, одна кандидатка у депутати на моєму окрузі роздавала торби замість поліетиленових пакетів заради турботи про екологію. Екологія є гострою проблемою округу, але не через пакети з поліетилену, а через викиди двох підприємств. Тим не менш, акція дозволяє стверджувати, що кандидатка знає, як вирішити проблеми екології в окрузі та стоїть на варті цієї самої екології.

- На що варто звертати увагу, щоб зробити свій вибір? Як аналізувати програми кандидатів?

- У кожного виборця свій алгоритм вибору кандидата. Беруть до уваги все, навіть поведінку під час зустрічі з електоратом. До слова, це також дуже важливо. Зі свого досвіду можу сказати, кандидати у депутати надзвичайно полюбляють на таких зустрічах запитання абстрактні, ідеологічні, на кшталт «чи любите ви Україну».Треба доколупуватися у кандидатів, «як саме зробите і коли», бажано наполягти на письмовій фіксації обіцянки. І – робити висновки. Щодо програм кандидатів. Вони важливі, але треба розуміти: програма може бути написана не кандидатом, а фахівцем із урахуванням побажань кандидата. Це єдиний офіційно зафіксований пакет обіцянок кандидата. Тому – надзвичайно серйозний момент! – програма кандидата має бути конкретною. Без цього будь-які обіцянки є цяцянками, оскільки законодавства про відповідальність кандидата за невиконані передвиборчі обіцянки у нас досі немає.

Віталій Голубєв, секретар Національної спілки журналістів України, викладач кафедри журналістики Національного університету "Острозька академія", керівник Школи універсального журналіста:

- Перш за все радив би не перебільшувати вплив усього, що відбувається під час виборів, на ваше власне життя. Якщо надміру не зачаровуватися - менше доведеться потім розчаровуватися. Краще замислитися, що саме можете зробити для себе особисто ви. Декілька таких абсолютно конкретних спланованих кроків - починаючи від суто побутових справ і закінчуючи планами з розряду "важливе не термінове" - уже допоможуть змістити фокус уваги з передвиборної демагогії на прагматичну життєву конкретику. 
Вкрай важливо використовувати соцмережі, керуючись принципом доцільності. Доцільність у цьому контексті — це насамперед фільтрація: і того, що постите, і того, що читаєте. Погано не «зависати» у Фейсбуку, а бути при цьому неперебірливим і некритичним. Втрачати відчуття усвідомленої присутності в теперішньому часі. Адже скрізь можна знайти й корисне, й непотрібне. 
Особисто мій принцип - нікому нічого не коментувати в соцмережах, а якщо коментуєш - то або лише позитивно, або, якщо все ж вдався до критики, - то висловив свою думку і виходиш. Далі нехай сперечаються без мене. Переконаний, що у суперечках народжується не істина, а зіпсовані нерви. Уникаючи суперечок у коментарях, ми діємо з елементарною турботою про себе - бережемо здоров'я для власних справ і власної сім'ї, а не для байдужих нам чужих людей, які хочуть з нами посперечатися.

І ще вкрай важливо просто пам’ятати: після виборів нам жити і працювати з усіма цими людьми – і нинішніми однодумцями, і нинішніми опонентами – в одній країні. І об’єднує нас набагато більше, ніж роз’єднує. Пересваритись з усіма за короткий проміжок часу – багато розуму не треба. А мати мудрість поважати чужу думку або ж бодай сприймати її нейтрально, як примхи погоди, – це більш далекоглядно, ніж махати віртуальною шашкою.

Павло Сацький , доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

- Перш за все, слід усвідомити, що виконати геть усі передвиборчі обіцянки іще не вдалося жодному кандидату, тому не слід особливо перейматися заявами про те що хтось із депутатів щось не виконав. Саме це найчастіше використовують опоненти, агітуючи проти. Також, слід не забувати що є компетенцією Народного депутата України. Він має розробляти закони, правила гри в державі і має функції контролю за їх дотриманням у межах, визначених Конституцією. Отже, виборцеві слід, по-перше, звернути увагу на характер передвиборчих обіцянок, а, по-друге, на ідеологічну платформу кандидата чи партії.

Найбільш поширеними прийомами у виборчій кампанії є постійне нагадування виборцям що всі хто були у владі погані бо працювали у поганій системі, а «нові» обличчя будуть хороші бо були поза цією системою. Проте, нові обличчя також прийдуть у стару системі, крім того, вони за старої системи та її механізмів отримали собі змогу та ресурси щоб йти у владу. То ж, слід віддавати перевагу аналізу біографій та програм. Не варто особливо захоплюватися читанням передвиборчої агітації без конкретних програмних положень, причому, які чітко в рамках компетенції депутата. Найчастіше такі загальні агітаційні тези спрямовані не емоційне сприйняття і на стресовий стан виборця у тому числі.

Варто віддавати перевагу читанню більш нудних, але практичних програмних та ідеологічних положень. Часто інформаційний супровід кампанії партій та кандидатів спрямовано в тезу, мовляв, «ви за нас проголосуйте і ми усе зробимо». Виборцеві слід пам’ятати що найліпший спосіб забезпечити виконання обіцянок кандидатом в депутати чи партією-бути завжди активним учасником політичного процесу, навіть коли немає виборів. Не слід вступати у дискусії із тими, хто не є фахівцем у питаннях права, економіки та інших галузей відповідальності депутатів! Це буде емоційне обговорення, наслідком якого буде стрес. Так само не варто вступати у дискусії із тролями в соцмережах і реагувати на «смердючі» пости. У професійних тролів нерви міцніші ніж у пересічного виборця.

А ви вже визначились із власним вибором? Як вдається уникнути тиску під час передвиборчої кампанії? Відповідь залишайте у коментарях.