Свято Андрія в Україні відзначають 13 грудня. Воно і релігійне, і народне. Ми поцікавились у відомих Андріїв з Тернополя, як вони святкують це свято і чому їх назвали саме так.
"Мав бути Романом"
Андрій Кір - громадський активіст:
- Я мав бути Романом, але коли тато прийшов провідувати маму в пологовий - кликав мене Андрієм. Святкую зазвичай в колі друзів. Збитків вже не роблю, бо дорослий.
У мене 6-го грудня день народження, тому мені подарунки дарують переважно на два свята зразу. Було в мене веселе святкування минулого року - затягнув всіх на лижі і змусив з'їжджати навіть тих, хто вперше катався. Не всі залишилися цілі, але було весело.
Назвали тато з бабусею
Андрій Підлужний - Заслужений артист України:
- З вибором мого імені була смішна історія: поки мама була в пологовому будинку, тато з бабусею в односторонньому порядку прийняли рішення Андрієм назвати. За шкільних часів мене це ім'я навіть дратувало, бо в класі, та й навколо, було багато Андіріїв. І я мріяв, що свого сина назву таким іменем, щоб, коли його називали, то ставав лише він, а не ще кілька людей. Назвав Давидом. А тепер цим іменем називають вже стількох діточок, що Давид стало таке ж розповсюджене ім'я, як в мій час Андрій. Працюючи і живучи в Києві я дивувався і часом ображався, бо для "столічних" це навіть не свято, а звичайний та буденний день. Мене ніхто і ніколи не вітав, а з роками якось це свято відійшло на десятий план. Хоча колись це був день на рівні з днем народження. А щодо святкування, то саме слово святкуєш асоціюється з алкоголем. Але я вже не вживаю його, тому мені часом важко звикати до святкувань і кожного разу придумувати нові історії та причини свого безалкогольного життя. Якби я міг повернути життя назад, то цигарки і алкоголь проміняв на спорт, соки та здорове харчування і від всієї душі бажаю, щоб це осяйнули і зрозуміли в своєму віці молоді люди.
