Як зникав Тернопільський замок – першими були турки

“Підкажіть, а де у Тернополі замок” – такі слова інколи можна почути від туристів навіть у центрі нашого міста. І от, як виявляється, відповідь тернополянина може пролунати так: “А у Тернополі є замок?”

Принаймні раз чи двічі автору статті довелося таке почути. Дехто із жителів міста справді не знає, що ж то саме стоїть над Ставом. У Державному реєстрі національного культурного надбання під №634 стоїть “Старий Замок”. А насправді ж це – більше ніж палац.

Тернопільський замок як повноцінна оборонна споруда зник ще у ХІХ столітті, коли власником міста був граф Францішек Коритовський. Та ще до того – наприкінці XVII ст. – замок у Тернополі міг зникнути. Адже під час війни з турками останні захопили місто, підірвали вежі, поплюндрували все, що могли. Врятували фортифікації завдяки королеві Марії Собєській або ж Марисеньці, як її часто називали у ті часи. Отож мури простояли ще століття.

Наказали все розібрати

“Ф. Коритовський все життя був військовим, а вийшовши у відставку, поселився в селі Плотика неподалік Тернополя, що належало його бездітному дядьку. Був членом Галицького станового сейму. Придбавши Тернопіль, зайнявся реконструкцією замку, що був відновлений на межі XVIII-XIX ст. Відомо, що результатом стало знесення оборонних мурів, веж і давньої брами”, пише у розвідці “Власники Тернополя”, надрукованій у №63 часопису “Ї”, краєзнавець Петро Гуцал.

І справді, Францішек Коритовський, як тільки-но купив наше місто, не забажав жити тут - - замок не був пристосованим для побуту, як того бажала тодішня шляхта. Але ще однією важливою причиною перебудови старих мурів став наказ австрійської влади, згідно з яким мали розібрати фортифікаційні украплення у багатьох місцях Галичини.

Відтак уже згодом на місці валів і ровів постали вулиці, як-от Валова у Тернополі. Зводили там і будинки, приміром, першу в місті гімназію. Вона стояла там, де тепер пам’ятник Іванові Франку. Коли стіни будівлі підняли на значну висоту, вона навіть обвалилася через те, що навезений і досипаний ґрунт – нестабільна основа для фундаменту.

Ворота – з гербами

Як би там не було, але ні завали, ні потреба у значних видатках на перебудову Коритовського не зупинили – замість старих воріт із в’їздною вежею і валів з частоколом довкола палацу з’явилися огорожа із тесаного каменю й екзотичні ворота зі стовпами-пілонами на зразок єгипетських. А на тих пілонах власник наказав розмістити два герби – свій і своєї дружини – Нікодеми Бок-Забєльської. Старі світлини з часів перед Першою світовою зберегли до нас вигляд тогочасного в’їзду в палац, але деталі гербів на них не розрізнити. Зате з інших джерел відомо, що герб Францішека Коритовського звався “Мора”, а його жінки – “Тшаска”. Зображення цих геральдичних знаків можна знайти, приміром, у “Вікіпедії”.

“Над гербами виднілися маски левів, а пілони вінчали кам’яні кулі. Так завершилась історія замку як старовинної фортеці”, підсумовує краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.

Старожили – про вежі

Ще більше “затертим” в історії Тернополя є минуле веж замку, яких було дві: Шевська і Кушнірська. Стояли вони біля Надставної і Середньої церков.

“Зі сходу, на вулиці Кам’янецькій або ж знаному головному тракті біля самої церкви Різдва Христового (Середньої), де нині кузня пана Павликовського, на вул. Руській, була брама мурована з великою вежею; далі на південь від тієї брами, де закінчуються мочариська, була башта, звана шевською, тому, що її шевці обслуговували”, писав отець Петро Білинський у розвідці “Тернопіль і його околиці”, опублікованій у 1893 р.

Як пояснює Любомира Бойцун, та вежа стояла в районі сучасних вул. Патріарха Мстислава і Багатої.

Друга вежа мала назву Кушнірської, адже її обслуговував ремісничий цех кушнірів. Вона височіла неподалік Надставної церкви і сучасної вул. Над Ставом.

“Під баштою були довгі муровані пивниці (льохи), що тягнулися аж до замку. Від тієї башти вздовж берега йшов мур до замку”, передавав спогади старожилів отець Білинський.
 

От тільки фотографії замкових веж не збереглися – їх теж ліквідували. Причому задовго до того, як французький художник Нісефор Ньєпс у 1826 р. зробив першу світлину – вид з вікна власного помешкання. Таким чином історики можуть тільки здогадуватися, як насправді виглядав увесь Тернопільський замок до його перебудови.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.