Якими були перші тернопільські герої
Для цього доводиться вичитувати старовинні акти і вишуковувати в них прізвища тернополян із XVI-XVII століть або хоча б людей, причетних до історії міста побіжно.
“Звідки прийшли перші мешканці Тернополя, годі знати. Покійний тернопільський парох блаженної пам'яті отець Василь Фортуна був тієї гадки, що перші мешканці прийшли з Галича, бо багато міщан галицьких мають ті самі імена, що тернопільські. Але я думаю, що Тернопіль не є колонією однієї місцевості, а прийшли туди люди з різних міст і сіл”, писав 1893 року про походження перших тернополян автор розвідки “Тернопіль і його околиця” отець Петро Білинський.
І от з того часу питання походження наших попередників залишається невирішеним, хоча написано про них чимало. Натомість багато відомо про тих, хто захищав Тернопіль і його жителів.
Очолили ополчення
Одна з перших згадок прізвищ – всього на чотири роки молодша за саме місто.
“Ще в час будівництва, у 1544 році, татари зробили спробу напасти на місто, але завдяки героїчному опору нечисленного народного ополчення, яке очолювали Бернард Претвич, Ян Гербурт, Олександр і Прокіп Синявські, вдалося стримати татарську навалу аж до підходу лицарських сил з-під Сандомира”, подає краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.
Жоден із чотирьох вказаних чоловіків у нашому місті не народився, що природно – наймолодшим тернополянам у ті часи було як і місту без року п'ять. Але про життя тих керівників ополчення інформації є багато. Отож, Бернард Претвич народився 1500 року і за військові успіхи зажив собі слави погромника татар і “муру Поділля”. А ще татарські матері лякали ним своїх неслухняних дітей. Мовляв, прийде Претвич і позабирає вас усіх геть! Шляхтич був німцем і походив із сілезького села Гаврони. Уже замолоду цей чоловік пішов служити у хоругву до майбутнього воєводи белзького, руського і великого коронного гетьмана Миколи Сенявського. Із 1540 року Претвич – барський староста, діяльність якого не давала спокою навіть турецькому султану Сулейману.
“Стали вимагати видачі найвідважнішого лицаря Бернарда Претвіція. Для тебе це все одно, що виступити проти самого себе. Та й на яких підставах вимагав у тебе Претвіція? Соромно, клянусь Гераклом, і говорити. Претвіцій став буцімто перешкодою на шляху до укладання міцного миру між тобою і ним! Як так? Тому, каже Сулейман, що він скіфів (кочівників), які з величезною здобиччю поверталися з Русі, біля Очакова розбив і здобич додому повернув…”, писав до короля Сигізмунда І гуманіст Станіслав Оріховський-Роксолан.
Ніхто, звісно, вояка не видав, і він помер 1563 року в Теребовлі.
Став великим гуманістом
Багато для українців та поляків зробив ще один учасник героїчної оборони недобудованого Тернополя – Ян Гербурт. Він народився 1524 року в містечку Фельштин, теперішньому селі Скелівка на Старосамбірщині.
Навчався чоловік у Бельгії та Німеччині, був секретарем короля Сигізмунда Августа, перемиським підкоморієм, сяноцьким каштеляном, старостою перемиським, мостиським і медицьким. Та залишилися після Яна Гербурта ще й численні релігійні твори, історія Польщі до 1548 року (куди входила і значна частина України – прим. ред.) та алфавітного покажчика тодішніх законів. Діяч помер у 1577-му. Що цікаво, поляки вважають Яна Гербурта своїм діячем, а деякі українські автори – своїм. Утім, факт, що син Яна Ян Щасний Гербурт став меценатом православної церкви і української культури.
Щодо Олександра і Прокопа Сенявських, то про них відомо менше. Перший із них обіймав посаду польного коронного стражника і жив у 1490-1568 роках. Другий став коронним хорунжим і львівським стольником, а помер у 1566-му.
Але усі вказані герої – шляхтичі. Якраз таких старовинні літописці і записували на сторінках своїх праць. Простих же людей згадували рідше. Одначе і про них дещо відомо, бо збереглася стара грамота, дарована 1570 року князем Константином Острозьким тернополянам. У документі є аж вісім імен тодішніх тернополян: Душина Олеховича, Грицька Ваєвича, Марка Сукенника, Симеона Личковецького, Андрія Крупки, Тимка Крамаря, Луки Гороховського та Луки Дяка. Усі ці люди мали опікуватися шпиталем при середній церкві, всі вони – українці.Проте певності щодо їхніх прізвищ немає, бо ж Сукенник, Крамар чи Дяк можуть означати і просто професії. Відтак історики досі шукають. А оскільки багато джерел уже опубліковані в Інтернеті, до роботи може долучитися кожен небайдужий.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
