Їх об’єднала війна та кохання: у Тернополі обвінчались військовий та волонтерка

У Тернополі повінчались військовий Сергій та волонтерка Тетяна Новікови. Цермонію влаштувати в духовному центрі Тернопільської артилерійської бригади з дотриманням військових традицій. у суботу, 23 листопада.

Він - капітан Збройних сил України, військовослужбовець Тернопільської артилерійської бригади, вона - волонтерка. Обоє зі Львова, познайомились у 2016 році через соцмережі. Сергій тоді шукав волонтерську допомогу для свого підрозділу в,тоді ще, АТО. 

- Ніхто не вірить, але ми познайомились через соціальні мережі, - каже Сергій. -  Потім, я приїхав до Львова й ми домовились зустрітись, але якось так сталось, що перше побачення у нас не вдалося. Та потім ми здвонювались ще, і так пішло-поїхало. Декілька зустрічей, так і покохали один одного. 

Знайомство з часом перейшло у дружбу, а чергова зустріч запалила вогники обох сердець.
Тетяна допомагала військовому підрозділу, в якому служив Сергій, передавала речі першого вжитку, маскувальні сітки.

- Як тільки почалось війна, я пішов одразу на контракт. А Тетянка мене чекала, було таке, що навіть приїжджала до мене. Допомагала мені та іншим військовим, - розповідає Сергій.

Військовий через три роки все ж завоював серце Тетяни і молодята нещодавно розписалися у місцевому РАЦС. 

- Ми до цього довго йшли, це був тривалий шлях, - розповідає Тетяна. - І рішення одружитись та обвінчатись було виважене, усвідомлене. Нарешті!











Обвінчались у військовій частині

Про таїнство вінчання молодята домовились з військовим капеланом Володимиром Андрухівим, отець - хороший друг Сергія. 

- Із Сергієм, капітаном Новіковим, я познайомився у вересні 2015-го, коли я заїхав у Боровеньки,що поруч із Лисичанськом, - розповідає капелан Володимир. - І досі ми дружимо, це дуже хороша людина. Наречену Сергія я також знаю вже давно, бо вона нам допомагала: в’язала маскувальні сітки, всіляко підтримувала. Взагалі, Сергій мені вже давно казав, що я мушу йому шлюб дати і я дуже радий за них. 

Наречені хотіли взяти шлюб ще влітку, але капелан лише у листопаді приїхав із зони ООС.

- Мені 56 років і 26 із них я священник, - каже отець Володимир. - Із вересня 2015 року я з бригадою у бойових діях, а з 2017 я офіційно став капеланом. І бути парафіяльним священником - це одне, а на фронті зовсім інше. Бо коли ти на парафії, то тебе люди на сповіді не питають “Чи я вбивця?”. А там хлопці задаються такими питаннями. Але я завжди казав, що хлопці, ви не вбивці, а захисники своєї Батьківщини. Та найбільше мені запам’яталось на службі, як приходив до мене військовий-батько і каже: “Отче, у мене в сина завтра День народження - 10 років, я хочу, щоб ви відправили Службу Божу за здоров’я.” 

Отець зізнається, що цей шлюб для нього дуже важливий. Обряд проходив в духовному центрі Тернопільської артилерійської бригади з дотриманням військових традицій. На подію з'їхались рідні, друзі наречених. 

Відпустку молодята вже відгуляли, й Сергій зараз знову їде на службу. Сергій із Тетяною вже переїхали до Тернополя і тепер, кажуть, будуть тернополянами. 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google