У Тернополі прощалися із заслуженим артистом України Василем Хлистуном

Йому виповнилося 63 тиждень тому. Ще жити й жити, творити і любити… Останньою піснею, яку записав співак, була посвята загиблим воїнам «Плаче небо». У день, коли не стало Василя Хлистуна, небо плакало і за самим талановитим і популярним артистом… Світлої вічності, Маестро…

 11 січня Тернопіль прощається із Заслуженим артистом України Василем Хлистуном, життя якого зупинилося через важку недугу 10 січня.

Дуже любив життя і людей

Попрощатися із відомим артистом прийшли сотні тернополян. Ті, які добре знали та товаришували роками. І ті, які не були особисто знайомими, але любили творчість артиста.

«20 хвилин» згадують, яким був Василь Хлистун і що запам’ятають про нього земляки.

— Ми зналися ще з 80-х років минулого століття, — згадує Народний артист України Гриць Драпак. — Ще коли він працював на пошті, і там був свій вокально-інструментальний ансамбль. Вася там був солістом. Хто старший, пам’ятає хіт того часу «Якщо чорний кіт дорогу перейде…» То Вася першим переспівав її українською. І співав у чорних окулярах «крапельках». Його відтоді кликали Котом.

Василь переспівав майже всі пісні Василя Зінкевича і кожна звучала так, що це був приємний шок, згадує Гриць Драпак.

— Пам’ятаю, не раз разом гастролювали — він був неповторним, коли говорив про їду – особливо, коли всі голодні – так смачно розказував, це була його коронка, родзиночка, аж слинки текли, — згадує Гриць Драпак. — Ми тоді жартували, мовляв, Вася — ти терорист по їді. Ну де ж так можна?

Він був безкорисним. Його не цікавило, скільки заплатять за виступ і чи платитимуть взагалі, згадує гуморист. Василь просто виходив і співав. Дуже любив людей, хоча нерідко його самого у відповідь дурили. Але ніколи не тримав образи і завжди був щирим.

— Він любив це життя, ніколи нікому не зробив підлості — не умів цього, — каже Гриць Драпак. — Прекрасна людина. Наш Васильок, як ми його називали. Нехай спочиває з Богом.

Гриць Драпак згадує, як востаннє навідував Василя в лікарні. Тоді він просив вибачення, якщо когось колись у житті образив. «Мені дух сперло, сльози в очах. Він прощався і знав, що вже доходять його останні дні», — каже Гриць Драпак. І додає: ще восени Василь виступав. А 2 січня, друзі й товариші вітали його з Днем народження вже через дружину, бо говорити Василеві було щораз важче. Дуже гірко і прикро, що так рано пішов.

 

Все на позитиві...

Дуже сумно, коли з життя ідуть такі талановиті, непересічні люди, як Василь Хлистун, каже співачка, телеведуча, народна артистка України Оксана Пекун.

— Скільки програм, скільки концертів ми відпрацювали разом – на різних сценах, перед різною публікою, — згадує пані Оксана. — І виступати із ним завжди було легко — все на позитиві, емоційному піднесенні.

Свого часу планували, аби Василь взяв участь у телепроєкті «Фольк-musiс» на Першому Національному, але, на жаль, тоді щось не склалося. І тепер залишається тільки шкодувати про це.

— Він був добрим, драйвовим, веселим, харизматичним, легким у спілкуванні, щирим у дружбі, — каже Оксана Пекун. — Його неможливо було не помітити в компанії. Таким Василь Хлистун і залишиться в пам’яті...

Василь Хлистун – окрема яскрава і добре відома багатьом сторінка музичної біографії Тернопілля, переконана поетеса, ведуча Олена Лайко.

— Людина, яка любила пісню, любила людей, любила сам процес творення музики, тому пану Василю так щедро вдавалося ділитися цим – музикою, піснею, своєю неймовірною енергетикою та добротою, — каже Олена Лайко. — Згадую, як ми разом якось працювали над його піснею «Моя кохана (Мила, найдорожча, жадана)». Пан Василь хотів зробити її в подарунок для своєї дружини, вже був готовий текст, а мене попросив тільки дещо підправити в приспіві. Саме тоді я відкрила його для себе, як романтика, для якого любов, турбота, ніжні почуття, в житті є дуже важливими. І відтоді сприймала його завжди саме таким – світлим, щасливим, сповненим любові до коханої людини, до життя, до людей… Спочивайте з Богом, Маестро...

 

Доброта і щира душа

«Сьогодні душа Василя покинула цей земний шлях і прямує на зустріч до Господа. Не віриться і страшно болить... Чоловік, батько, дідусь, друг — доброта і щира душа! Для нас, його колег та друзів, він назавжди залишиться в пам’яті, як людина з великим серцем, яка завжди була готова допомогти, поспівчувати, підтримати, щиро обійняти», — написали у Великоберезовицькій громаді.

Голова Великогаївської громади Oleh Kokhman опублікував у соцмережах останнє фото, коли Василь Хлистун виступав на фестивалі у Великих Гаях.  

«Це було 6 жовтня 2024 р., — згадує Олег Кохман. — Завжди усміхнений, повен жаги до життя, оптиміст та волонтер — таким ми запам'ятаємо Василя Петровича. Його відомий хіт «Хлопці, будем жити» співали від малого до великого. І співатимуть, бо памʼять про великого маестро Тернопільщини — назавжди у наших серцях. Великогаївська громада сьогодні сумує разом із великою родиною, друзями сцени та усіма, хто знав, любив та шанував Василя Хлистуна. Щирі співчуття дружині, дітям, онукам. Вічна памʼять Василю Петровичу!»

У соцмережах — багато спогадів, слів співчуття і болю. 

Микола Василечко

Сьогодні ми втратили надзвичайно талановиту людину – відійшов у вічність Василь Хлистун. Його голос торкався найглибших струн нашої душі, а творчість залишиться назавжди, нагадуючи про щирість і велич української пісні.

Окрім того, що Василь був видатним співаком, він був чуйним і щирим другом. Людиною, яка завжди знаходила час вислухати, підтримати в складну хвилину, дати мудру пораду або просто поговорити про життєві труднощі. Його доброта та людяність залишили глибокий слід у наших серцях.

Нам дуже бракуватиме його. Спочивай з миром, друже. Земля тобі пухом! Вічна пам’ять...

 

Відділ культури Великоберезовицької селищної ради 

Наш Василь Петрович, наш Василь, наш Василько,наш Васильок, завжди ніжно із теплотою ми називали нашого соловейка, автора та виконавця хіта «Хлопці будем жити», Заслуженого артиста України, відомого Тернопільського співака Василя Хлистуна. Його душа покинула цей земний шлях і прямує на зустріч до Господа. Не віриться і страшно болить … Чоловік, батько, дідусь, друг — доброта і щира душа!

Для нас, його колег та друзів він назавжди залишиться в пам’яті, як Людина з великим серцем, яка завжди була готова допомогти, поспівчувати, підтримати, щиро обійняти .

Важка хвороба забрала його у родини і у нас, друзів та колег дуже швидко. Боляче, жаль, сум і сльози… Бракує слів….

Не почуємо ми вже голосу, не почуємо його відомих хітів, не буде заряджаючої енергії, щирої посмішки та обіймів нашого Василя Петровича. Дякуємо тобі за все. Лети, наш дорогий. Хай Отець Небесний прийме твою душу в свої обійми і поселить у царстві небесному,  де праведні спочивають. Нехай добрий, світлий спомин про Василя Хлистуна назавжди залишиться у серцях рідних, колег та усіх, хто його знав, любив та шанував.

Адресуємо слова глибокого співчуття родині та близьким. Співчуваємо та сумуємо разом із вами.

Lyda Ostrovska

Шокована звісткою... Голос Тернопілля. Знала його 20-річним. Скільки радіопрограм ми з ним записали. Разом зустрічали 2022 рік. Вітала його з прем’єрними піснями на слова Івана Кушніра. Він безмежно талановитий... Хлопці, ідемо, боротися будемо! Пішов Олег, пішов Василь... Відлітають у вирій наші хлопці. А може вони знають щось більше за нас, може там краще. Нічого вічного немає. Лише пам’ять наша і музика... Слово... Сумно. Дуже сумно.

Наталка Андрушко

Vasyl Khlystun... Навіть не знаю, скільки ми знайомі. Були...

2007 рік. Василь прийшов до нас у студію з презентацією нового альбому «Хлопці, будем житии». Із властивою йому безпосередністю розказав історію пісні, текст якої належить Wiacheslaw Zhyla, аранжування Сергія Родька. Це було весело, бо Василь іншим бути не міг.

Пісні судилося стати суперхітом. Довгі 11 років вона кріпить дух наших бійців. Співак вкладав у неї всю свою неймовірну потужну енергетику. І згорів...

Світла пам’ять Тобі, світлий чоловіче.

Біографічна довідка

Василь Хлистун народився 2 січня 1962 року у селі Криве Тернопільської області. Ще у ранньому дитинстві втратив батька. Змалечку захоплювався музикою, вчився грати на слух. Свою першу пісню «Сиджу я край віконечка» він зіграв на гармошці. Згодом почав виступати з сільськими музикантами у місцевому клубі й на весіллях.

Крім музики, Василь також захоплювався волейболом і настільним тенісом, любив малювати.

Хлистун здобув фах столяра у Підволочиському ПТУ № 4, потім працював на меблевій фабриці. Пройшов службу в армії.

Василь кілька років співав у Скалатському будинку культури, хоч по документах був там «сантехніком». У 90-х роках став учасником ансамблю «Осокори» від Укртелекому.

Музичну освіту артист здобув у Теребовлянському вищому училищі культури, яке закінчив у 2009 році. Після цього почав працювати концертмейстером у Тернопільському районному Будинку культури, був керівником народної аматорської музичної студії «Музична скриня».

Василь Хлистун іноді виступав на весіллях у складі гурту «Загребелля» і «Настасівські музиканти». Також гастролював у Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Польщі, Франції. У 2006-07 роках давав сольні концерти. У 2016 році отримав звання Заслужений артист України.

Найбільшу славу артист здобув завдяки авторській пісні на слова В'ячеслава Жили «Хлопці, будемо жити». У 2006 році Хлистун випустив однойменний компакт-диск. А у наступні роки видав «Вся любов земная», «Подаруй мені любов», «Українки - найчарівніші дівчата».

Останньою піснею артиста стала «Плаче небо», яку він присвятив полеглим воїнам.

 

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває рідним, друзям, колегам, землякам і всім, хто втратив дорогу людину. Світлої вічності, Маестро…

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.