Його подвиг в нашій пам’яті назавше! У Буцневі провели в останню путь рядового Ярослава Мокрія

• Його згадують, як привітного чоловіка, хороброго й принципового воїна, доброго та товариського односельчанина. У бою Ярослав не ховався за спини побратимів, а на рівних з ними виконував важливі завдання.
• На жаль, у боротьбі з російськими окупантами гинуть найкращі сини неньки-України. Сумна звістка сколихнула Великоберезовицьку громаду – на фронті загинув військовий ЗСУ і щирий патріот Ярослав Мокрій…

Ніхто не міг повірити, що Ярослава не стало. Рідні чоловіка до останнього молились, вірили та сподівались, що трагічна новина виявиться неправдою. Про смерть Героя 15 липня повідомила Великоберезовицька селищна рада.

– На фронті загинув військовослужбовець з села Буцнів Мокрій Ярослав Романович. Життя українського захисника, учасника АТО/ООС обірвали рашисти під час ракетного обстрілу на Донеччині. Герої не вмирають, пам’ять про них назавжди житиме у наших серцях. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким... Вічна пам’ять Герою! – написали 15 липня о 09:51.

– Вічна та світла пам’ять Герою України! Невимовний біль, непоправне горе... Глибоко сумуємо та висловлюємо співчуття родині, близьким та побратимам! Знову важка втрата для країни, для області, для громади. Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях, – сумує Світлана Гуменна.

– Вічна пам’ять Герою! Царство небесне, низький уклін батькам за сина! Щирі співчуття усій родині! – коментує допис від селищної ради Марія Чурілова.

У рідному селі Буцнів тіло загиблого Ярослава Мокрія зустріли 21 липня. Сотні односельчан зі сльозами на очах, стоячи на колінах, віддали шану й спільно помолились за військовослужбовця. Він поліг на фронті, боронячи свободу та територіальну цілісність України від російських окупантів.

Поминальний парастас за захисником святі отці відслужили 21 липня о 20:00 в Церкві Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у селі Буцнів.

Чин похорону Героя з усіма почестями пройшов 22 липня об 11:00.

Боєць знайшов вічний спочинок на місцевому кладовищі.

– Хай з Богом спочиває світла душа мужнього Героя! Низький уклін світлій пам’яті! З усіма плачу за чужим сином! Царства небесного і доброї пам’яті в людських серцях! Слава Герою! – висловлює скорботу Анна Старух.

Ярослав Романович Мокрій народився 13 жовтня 1977 року в селі Буцнів Великоберезовицької селищної громади у Тернопільському районі. Свого часу закінчив Буцнівську загальноосвітню школу. Після того, як відповідно до Указу Президента України з 19 червня 2015 року розпочалась шоста хвиля мобілізації, Ярославу вручили повістку й призвали на передову.

Спеціальне військове навчання він проходив у Немирові та Яворові. Виконував обов’язки рядового солдата в зоні проведення антитерористичної операції з 30 серпня 2015 року. Воював на території міст Сіверськодонецьк та Лисичанськ в складі однієї з окремих механізованих бригад Сухопутних військ ЗСУ. Був активним учасником бойових дій у зоні конфлікту. Ярослав понад усе хотів, аби його Україна якомога швидше здобула омріяну свободу.

Життя військового безжально обірвали рашисти 9 липня у Донецькій області. У Буцневі в Ярослава Мокрія залишились кохана дружина, улюблений син та старенькі батьки. Всі їхні плани й сподівання вмить знищила війна...

Односельчани згадують Ярослава як доброго, відкритого, чуйного і надзвичайно світлого чоловіка. Його подвиг, як і подвиги усіх наших захисників, буде викарбуваний в пам’яті майбутніх поколінь, описаний в книгах історії нової вільної української держави.

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття рідним та близьким, друзям, односельчанам, побратимам та усім, хто втратив рідну людину – захисника Ярослава Мокрія! Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.