Його роботи - ікони Тернопільської природи. У вічність відійшов художник Віктор Макаров

Ольга Турчак

Художника поховали сьогодні, 2 липня, на міському кладовищі на Львівській. Йому було 86. Майже 60 років він малював.

З обремком гладіолусів під рясним дощем провести друга в останню путь у Тернопіль приїхала тернопільська художниця Галина Лебедєва. Вона розповіла, яким був Віктор Макаров.

- Особливі квіти для особливої людини, - починає розмову пані Галина.

З художником вони дружили майже 30 років. Ділились професійними успіхами та підтримували один одного, коли було важко. Згадуючи момент знайомства, у жінки виступають сльози.

- То був кінець 80-их. Я тоді вийшла заміж та лише переїхала до Тернополя, - розповідає жінка. - Перший моє зібрання у колі місцевих художників було саме у майстерні Макарова.

Народився Віктор Макаров у Кривому Розі. До Тернополя разом з батьками переїхав у 1946-му.

- Він не був тернополянином від народження, він був тернополянином в серці, - говорить Галина Лебедєва. - Його роботи не просто так називали іконами тернопільської природи.

У 2000-их йому присвоїли звання народного майстра живопису. Чимало пейзажів та портретів художник написав у стилі постімпресіонізму. Деякі роботи зберігаються у Тернопільському художньому музеї.

У різні часи картини художника мали різний стиль та різну кольористику. Саме тому колір останніх квітів для Віктора Васильовича пані Галина теж обрала особливий, якого більше не знайти.

Художниця розповіла, що часто разом вони їздили на художні пленери в цікаві місця Тернопілля та розповіла про одну з цікавих історій, яка трапилась на відкритті однієї із виставок робіт митця.

- То був Тернопіль. Рання весна. Я довго думала, що подарувати на відкриття виставки художнику, якого дуже поважала. Оскільки для живих квітів було ще надто рано, - то я подарувала йому намальовані троянди, а сьогодні несу живі квіти.

У творах Віктора Макарова не лише особливе місце в Тернополі, а й настрій, дух того часу. Дух старого Тернополя. До останніх місяців життя художник не випускав з рук пензель.

- Я щаслива, що кольори творів останніх років його життя були справді яскравими, - каже пані Галина. - Він енергетично був дуже молодим, дуже сильним. І я переконана, що він пішов переможцем. Ім’я в нього таке “Віктор”, - отже, таки переміг багато поганого тут, на землі. Казати, що його вже немає, дуже важко.