У Тернополі прощаються з відомим музикантом Ігорем Вовком

• 18 липня відійшов у засвіти відомий у Тернополі музикант, учасник гурту «Медобори» та колективу «Оркестра Волі», керівник вокально-інструментального ансамблю «Ватрівчани» Ігор Миколайович Вовк.
• Рідкісний добряк, щирий, привітний, завжди усміхнений. Видавалося, що не мав ворогів, бо його любили всі! Таким Ігоря Вовка пригадують друзі…
• Його внесок у музичне життя краю неоціненний!

Сумну звістку повідомила дочка музиканта.

– Відмучився татусьо. 18 липня 2022 року від інсульту, у віці 69 років, помер Вовк Ігор Миколайович, – написала Любов Вовк.

Поминальна панахида за знаним тернополянином пройшла 18 липня о 19:00 в каплиці церкви Святого Духа, що на вулиці Тарнавського.

Похорон Ігоря Вовка відбудеться сьогодні, 19 липня о 14.00. Охочі провести музиканта й справжнього українця в останню путь можуть збиратися біля каплиці на Тарнавського. Буде автобус на кладовище у селі Довжанка, йдеться у повідомленні.

Щирі слова скорботи, присвячені Ігорю Вовку, у соцмережах пишуть ті, хто його знав й був близько знайомими з митцем.

З усіма знаходив спільну мову

– Пішов у вічність Ігор Вовк. Прекрасний музикант, чудовий сім’янин, справжній друг, – пише Олег Марцинківський, художній керівник «Медоборів».

Співак у своєму дописі пригадує першу зустріч з товаришем.

– Коли, на початку 1980-го року я підбирав артистів у новий ансамбль, мене познайомили з бас-гітаристом, який щойно приїхав з Магадану, де він декілька років грав у ресторані. Це був Ігор Вовк. Мені він сподобався відразу. По-перше він був вусатий, як і я. По-друге був чудовим музикантом, – розповідає пан Олег. – Я не писав йому ноти. Бо йому вистачало знання гармонії пісні і він сам створював басові партії. І це у нього чудово виходило. За час роботи у Медоборах він грав і на бас-гітарі і на контрабасі, грав на кобзо – басі і, навіть на тубі! Усі ці інструменти мають дуже великі габарити, але, при погрузці у вагон поїзду, чи у автобус він встигав не тільки занести свій інструмент і й допомогти іншим. На концертах він не тільки грав, а ще й непогано співав. Інколи він співав і на весіллях. І якось на нашому концерті після весілля він переплутав і заспівав одну з тих весільних коломийок, які тоді на концертах не співали. «Ой, дівчата-дівчатонька, Не дайте мі вмерти! Я вам буду за бугая До самої смерти!». Люди у залі від сміху позалазили під стільці! Концерт пройшов з величезним успіхом!

З Ігорем Вовком в Олега Марцинківського пов’язано чимало спогадів, адже разом гастролювали із музичними виступами чи не по всій Україні.

– Ми їздили на концерти у обшарпаних рафіках, пазіках. Взимку там чомусь завжди не працювала пічка і ми замерзали. Інколи було по два концерти на день, а це було важко, бо ми самі ставили на сцену і забирали після концерту апаратуру. Ми самі розкручували і скручували велику кількість дротів, тягали важкі звукові колонки. Нас знали в Україні і у росії… – додає співак.

За три роки існування першого складу «Медоборів» вони з Ігорем, як пригадує пан Олег, мали багато перемог і сумних моментів. Згодом Ігор Вовк з іншими учасниками гурту створили власний ансамбль «Ватрівчани».

– Не забуду, як ми у Карпатах за два тижні створили абсолютно нову концертну програму! Це було можливо тільки тому, що у «Ватрівчанах» були професійні і талановиті артисти. І велика заслуга Ігоря в тому, що завдяки його таланту знаходити з людьми спільну мову, його колектив проіснував 30 років! Ігор був чудовим сім’янином, порядною людиною, музикантом-професіоналом. Я часто згадую його і подумки раджусь у важкі моменти життя. Що ж, хай буде йому земля пухом. Спи спокійно, Ігорку! Ти для нас будеш завжди живий! – завершує свою присвяту другу й колезі Олег Марцинківський.

Ентузіаст, який не жив – кипів творчістю

– Національне музичне мистецтво має ще одну непоправиму втрату. В Тернополі від серцевого нападу (що той москаль з нами робить!) на 70-му році життя помер музикант славетних «Медоборів» і художній керівник фольк-гурту «Ватрівчани», великий патріот, великий українець, музикант від Бога Ігор Вовк, – пише мистецтвознавець та журналіст Михайло Маслій, зібравши у своєму дописі найліпші та найтепліші спогади про померлого музиканта.

Приміром, Заслужена артистка України Адріана Онуфрійчук розповіла таке: «Розпадалися не лише «Медобори» (у 1984 році – прим.), а й «Бітлз» та «АББА»! … Нам пощастило на керівника. Ігор Вовк викладався на всі не тільки сто, а двісті відсотків! Рідкісний добряк, щирий, привітний, завжди усміхнений. Видавалося, що не мав ворогів, бо його любили всі! Не могли не любити! Проте був вимогливий у роботі. І до нас знову повернулася слава.

Чернівецька і Львівська студії телебачення зняли кілька музичних фільмів про нас. Коли чую «Мамину вишню», «Три дороги», «Сік землі», «Червона калино, чого в лузі гнешся?» і бачу себе й своїх колег молодими, вродливими і щасливими, відчуваю, що час не згаяний даремно. Ми трудилися і жили рідною піснею. А вона нам так щедро віддячила багатомільйонною любов’ю. Боже, хіба це не щастя?! І в цього величезна заслуга ентузіаста Ігоря Вовка, який робив фірмові обробки народних пісень! У нього воно було від Бога, не жив, кипів творчістю. Справжні пісні не вмирають, благо, ми співали їх чимало. Вони живуть і долинають з далеких небокраїв нашими юними і щасливими голосами тернопільських «Медоборів» і «Ватрівчан».

Померла Людина з великої букви

– Сумно. Не на часі. Скільки було намічено планів на майбутнє! Але Господь намітив своє. Ти від сьогодні будеш у тих садах Господніх керувати хорами тих артистів, які заглушать гуркіт рашистських гармат і відвернуть постріли москальські по наших мирних містах і селах! Вічна тобі брате пам’ять і вічна слава! Амінь! – такі слова присвятив Ігорю Вовку творчий колектив Тернопільського муніципального духового оркестру «Оркестра Волі».

– Знала цю талановиту людину особисто І його творчість, талант був до душі нашим жителям міста. Дійсно, що був чудовим чоловіком і батьком моєї хорошої колеги, моїм сусідом. Дуже сумну новину почула сьогодні Співчуття рідним, дітям і близьким. Світла і вічна пам’ять тобі, Ігоре. Сумуємо! – коментує сусідка музиканта, тернополянка Людмила Томків.

– Такі світлі спогади про роботу в ті часи, на жаль всі артисти старіють та помирають, добре, що ми ще живі і пам’ятаємо, як нам працювалось і які неповторні, яскраві були колективи, які в нас були аншлаги, скільки любові ми отримали від наших глядачів, бо ми в українській естраді всі були молоді, невгомонні та талановиті, Ігорю – світла пам’ять... – додає Valentina Popova.

ДОВІДКА. Ігор Миколайович Вовк народився 16 лютого 1953 року.

У 70-х роках минулого століття за антирадянську агітацію його було виключено зі студентських лав Рівненського філіалу Київського інституту культури імені Олександра Корнійчука. Про це пишуть на сторінці творчого колективу ТМДО «Оркестра Волі». Але музикант не здався і розпочав активну діяльність спершу на Львівщині, а згодом у рідній Тернопільській області.

До 1984 року був контрабасистом та бас-гітаристом у фолькгурті «Медобори». Найвизначніші досягнення: перемога на Республіканському конкурсі популярної української пісні в Тернополі (1981 рік) та друге місце на Міжнародному конкурсі «Кримські зорі» в Ялті (1981 рік).

Згодом під егідою Ігоря Вовка в Тернопільській обласній філармонії виникли «Ватрівчани». Гурт продовжив традиції «Медоборів»: співали народні пісні у стилі нео-фольк, та під музичний супровід виконували твори українських композиторів (без електроінструментів).

Багато років Ігор Вовк був учасником муніципального духового оркестру «Оркестра Волі», сумлінно працював на його благо й розвиток.

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття близьким, музичній родині та всьому творчому Тернопіллю. Царство небесне та вічна пам’ять…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.