З RIA — на край світу, радіо чи телебачення. Колишні журналісти газети розповіли про себе (оновлено)

За 20 років життя газети багатьох журналістів “RIA плюс» доля розкинула по світах, хтось реалізував себе в іншому виді журналістики. Але для всіх РІА стала неоціненною школою життя і професії.

“Навчився працювати і ставитися до життя легко”

Андрій ЯНОВИЧ, живе і працює в Малайзії:

- Газеті “RIA плюс» і всім, хто там працює, вітання з тропіків. Останні шість років я в Малайзії, на острові Пенанг. Веду свій маленький підпільний туристичний бізнес - організовую тут екскурсії для клієнтів, народжених в СРСР. В проміжках між тим міняю памперси молодшому сину, читаю книжечки старшому, катаюся на роверах з дружиною і часом навіть граю в теніс. Підсумовуючи - насолоджуюся життям.

Чим я завдячую РІА - перш за все, як тільки я там почав працювати, зразу схуд кілограмів на 5, якщо не більше. То дуже мені пішло на користь.

В РІА мене здивував колектив, відкриттям було те, що в світі є багато людей, які мені особисто цікаві. Такого відчуття в мене не було ні в школі, ні в універі.

Я реально дуже багато чого особисто-персонального навчився в людей з колективу. Всього - від вміння працювати до вміння ставитися до життя легко.

Отримавши освіту економіста-бухгалтера, я раптом відкрив, що цікавлять мене насправді люди, і напевне, через оце відкриття все пішло добре. Досі працюю з людьми і добре собі даю раду. Навіть з неадекватами - таких в роботі журналіста зустрічаєш повно, і вчишся сприймати їх просто як один з типажів.

Бажаю процвітати, а найважливіше — залишатися позитивними і насолоджуватися процесом. А ще бажаю людям насолоджуватися один одним, бо яка б контора не була, найважливіше - то люди!

«Ніхто не знає, що його в житті чекає…»

Любов КРАСНОВСЬКА, інформаційний редактор ТОВ «Радіо ТОН» (м. Тернопіль):

- Якщо комусь видається, що я за останні п'ять років кардинально змінила роботу, то він помиляється. Нині я так само, як і раніше – у потоці інформації. Готую і редагую випуски тернопільських новин на «Радіо ROKS» і «Мелодія FM». Окрім того, маю авторські програми на радіо – «Позиція» та «Актуально». Звісно, заради цього довелося попрацювати над дикцією, голосом і не тільки… Але це – лише новий етап, нове навчання. За 11 років роботи у редакції «RIA плюс» я до цього звикла.

Що найбільше ціную, озираючись на той час? Освіту і можливості. Я не соромлюся казати, що прийшла у газету працювати коректором, а врешті була навіть певний час головним редактором тижневика. За плечима – роки на посадах заступника головного редактора, автора нових інтерактивних проектів, а згодом – керівника мобільної редакції. Здавалося, чого мені бракувало? Виходить, хотілося ще зазвучати на радіо… Жартую, звісно. Просто часом душа нестерпно прагне змін…

У «RIA плюс» на професійних семінарах, тренінгах, курсах ніколи не економили. Цей багаж – неоціненний. Це – не валіза без ручки, це – стиль життя! Тому я продовжую вчитися і вдосконалюватися. Адже в народі кажуть: «Ніхто не знає, що його в житті чекає…».

До речі, 20 років – то вже досить солідна цифра. Сподіваюсь, працівники редакції та рекламного відділу (а без них – ніяк!) будуть ще більш цілеспрямованими, наполегливими і упевненими у собі. Бажаю команді «RIA плюс» здійснення всіх мрій і планів, здоров’я, любові, перемоги та миру!

“Бажаю задоволення від роботи, вдячних читачів і багато рекламодавців”

Володимир МОРОЗ, науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського католицького університету і головний редактор аналітичного часопису «Патріярхат»:

- У редакції тернопільської газети «RIA плюс» і сайту «20 хвилин» я пропрацював приблизно 12 років. Тепер я науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського католицького університету і головний редактор аналітичного часопису «Патріярхат».

Робота у тернопільській редакції – це передусім досвід, здобутий у шляху від репортера до відповідальних посад випускового і головного редактора. Це шалений темп, але водночас школа, в якій удосконалив вміння швидко мобілізуватися.

У 20-річчя компанії бажаю їй і колективу пережити відчуття задоволення від своєї роботи, вдячних читачів і багато рекламодавців. А з усім цим, звісно, бажаю багато креативу!

“Дружня атмосфера допомагає долати труднощі”

Андрій Вацик, власний кореспондент УНІАН:

- Час роботи в “РІА плюс” додав самодисципліни і навчив максимально ефективно використовувати кожну хвилину та наявні ресурси, особливо під час випуску щоденної газети «20 хвилин» з її численними дедлайнами. Збільшився досвід командної роботи, вкотре переконався, що дружня атмосфера в середині колективу допомагає успішніше долати труднощі, справлятися з ненормованими навантаженнями та не перегорати.

Отримані знання і навички на різноманітних тренінгах та стажуваннях теж досі стають у нагоді. Ну і як не згадати, що перша сивина з’явилася саме на РІА під час роботи випусковим. Бажаю плекати нових «зірок», подальшого прогресу і гарячої молодої крові!

“Газетні часи були дуууже крутими через колектив і вже точно корисними через досвід”

Андрій ОРЛЯК, спецкор у програмі "ТСН Тиждень":

- Уже півтора року, як у Києві на "Плюсах". Працюю спецкором у програмі "ТСН Тиждень". І, мабуть, зараз не було би цього у мене - якби не свого часу РІАвська альма-матер. Нещодавно колега з відрядження привезла РІА. І я справді не передам словами емоції, коли знову, після 4 чи 5 років, узяв до рук газету... Таке усе "домашнє", знайоме, з легкою ностальгією... Узагалі газетні часи були дуууже крутими через колектив і вже точно корисними через досвід.

Ну що, товариство! З роси та води вам! З двадцяткою! Дата серйозна. Але це ще той вік, коли ще хочеться погуляти і зробити щось не те. Тож зичу мати голову на плечах. А ще — багато позитиву і натхнення. І звісно, вдячних читачів.

"Працювати у RIA було дуже цікаво"

Одним з журналістів, який багато років дивував читачів "RIA плюс" і "20 хвилин" своїми екстремальними і несподіваними матеріалами є Віталій Дерех. Особливо він запам’ятався усім після того як у рамках редакційного проекту поїхав у подорож на Мадагаскар.

У 2014 році Віталій активно висвітлював події на Майдані у Києві та був безпосереднім учасником протестів. А коли почалися війської дії на сході, не залишився байдужим і пішов захищати країну. Після повернення із зони АТО переїхав у Івано-Франківськ, де працює рятувальником у муніципальній службі.

- Поки працював у RIA, вдалось побувати в дивовижних місцях. Проїхався Мадагаскаром та іншими країнами Африки, знайшов на острові лікарню для прокажених, засновану монахом, який жив раніше жив у Тернополі, - розповідає Віталій. – Під редакційних експериментів робив цікавезні речі – плавав човном у тернопільських калюжах, вдавав жебрака, збираючи гроші під церквами і до речі, найбільше заробив у церкві московського патріархату.

Побував на приголомшливих катастрофах – наприклад коли потяг зійшов із рейок. Доводилося часто працювати уночі або в 5 ранку, виїжджаючи на гарячі події. Навіть організував купівлю тарганів – ніби як для перегонів. Тому скажу, - працювати у RIA було дуже цікаво. І я радий, що це все було і дало мені супер цікавий досвід. Я дякую своєму виданню. І радий, що працював з такими чудовими і цікавими людьми. Вітаю нас із 20-ти річчям. І бажаю, щоб все це тривало ще значно більше, ніж 20 років.

“Робота на РІА — це завжди шалений темп”

Віра Гродецька працювала в корпорації «Ріа» в перші роки її заснування, за освітою професійний журналіст.

- Перший офіс «Ріа» був у колишньому готелі "Україна", - пригадує Віра. - Маленький кабінет для всіх п'яти журналістів. Саме у перший рік роботи в «Ріа» довелося освоїти комп'ютер, щоб самій набирати тексти, перший мобільний телефон придбала саме у ці роки. До того журналісти «Ріа” користувалися пейджерами для зв'язку.

Диктофон и фотоапарат - обов'язковий атрибут у сумочці, аби випадково не пропустити щось цікаве чи важливе дорогою додому чи з дому.

- Робота в «Ріа” для мене завжди була в шаленому темпі, - продовжує Віра. - Тоді вперше в житті зауважила, як швидко летить час. Коли пролетів рік, мені здавалося, що минуло лише три місяці. За день доводилося стільки наспілкуватися, що вдома хотілося бути глухонімою. Проте вдома телевізор та радіо завжди були налаштовані на новини, аби не пропустити чогось цікавого!

З 2010 року Віра живе і працює в Італії. Розповідає, що часто змінює роботу , регіон країни і місто.

- У перші роки навіть міняла регіони та міста, їздила на рік за 500-600 км на роботу, - розповідає Віра. - Роботу міняю постійно, шукаю, де краще платять і легша робота. Торік поміняла більше 12 роботодавців, позаторік також. Зараз працюю з різними сім'ями молодими і літніми. Вдень працюю, вечорами ходжу на танці, тут дуже багато танцювальних шкіл власне для дорослих. Дописую до видань рідко. Був період, коли писала багато. Але повернутися у журналистику ніколи не пізно.

"Ріа" вона завдячує професійним вишколом.

- Тут навчилася правильно планувати й організовувати час, - розповідає Віра. - Ріа та й загалом журналістика мене навчила концентруватися на основному, вибирати головне з гущі новин. І це дуже знадобилося у новій незнайомій країні, коли починаєш життя з нуля.

Ріа бажаю процвітання! Це стало хорошою школою не тільки для мене, а й для інших колег. В ріа виживали та залишалися найсильніші та найкращі кадри. Та й після "Ріа" ніхто з них не пропав, всі влаштувалися у житті!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.