Залишився навіки у думках та серцях. Кременеччина прощається із загиблим військовим Максимом Кюзом

• З перших днів війни він захищав нас на передовій. Максима запам’ятали завжди зі щирою посмішкою на вустах і як чоловіка, який навіть у найскрутніших ситуаціях не опускав рук та знаходив вихід. Він був чудовим татком для сина й донечки, які більше його не побачать…
• 4 листопада на Кременеччину прилетіла сумна звістка – на Харківщині обірвалось життя військового Максима Кюза… Йому було всього 29 років.

Трагічну новину повідомили на сторінці Борсуківська територіальна громада. В невеликому селі Нападівка, яке входить до її складу, виріс та проживав Максим.

– Борсуківська громада знову у скорботі. У бою за волю та свободу загинув Кюз Максим. Наш захисник віддав своє життя під час боротьби на Харківщині. Страшне горе спіткало сім’ю нашого воїна, бо без татка залишилось двоє діточок, без чоловіка – дружина, без сина – батьки. Війна руйнує усе на своєму шляху. Небесна армія поповнилась ще одним мужнім, відданим, відчайдушним, сміливим та незламним воїном, який до останнього подиху боронив майбутнє для своїх дітей, для кожного із нас… Приносимо співчуття рідним та близьким загиблого Максима та розділяємо із ними горе, – співчуття написали від громади.

– Мужньо обороняючи Україну, на Харківщині загинув тернополянин Кюз Максим. Співчуваємо та сумуємо разом з рідними та близькими. Вічна пам’ять Герою! – підтвердив страшну звістку й міський голова Тернополя Сергій Надал.

– Вічна пам’ять нашому Герою! Низький уклін перед тобою! Такий позитивний хлопець загинув! Боже! Спини війну! Рідним та близьким терпіння і сил пережити це горе. Спи спокійно, Ангеле… – так коментує допис Iryna Onishchuk.

– Кращі із кращих гинуть, віддаючи життя за землю українську. Небо відкривається і душа летить туди, де вічне життя, спокій і любов... Світла пам’ять Герою, доземний уклін! Співчуття близьким і друзям, – сумує Оксана Войчак.

– Вічна пам’ять Герою, співчуття рідним… Господи, змилуйся, допоможи. Гинуть найкращі сини, чоловіки, яких має Україна. Боже милосердний, зупини це безумство, покарай катів, що нищать нашу землю, – додає Irina Zhukovska.

– Мої щирі співчуття… Непоправна втрата для усіх рідних, для тих, хто знав і любив захисника, для діточок, які залишились без тата. Нехай Господь прийме його душу в Царство своє! Світла пам’ять Максимові! – пише Irenka Pakosz.

«Лети, мій Янголе, у вирій…»

Кюз Максим Олегович народився 16 березня 1993 року. Виріс у селі Нападівка Борсуківської громади Кременецького району. Там і мешкав разом з родиною. Чоловік не цурався жодної роботи, мав «золоті» руки. В мирний час він працював у компанії Viknar’off, яка займається виготовленням металопластикових вікон. Максим був збиральником фурнітури в цеху ПВХ конструкцій.

– Війна, жорстока і невиправдана, продовжує забирати побратимів. Сьогодні в нашу родину знову прийшла горе-звістка. Мужньо захищаючи Україну, на полі бою загинув Кюз Максим. Компанія Viknar’off висловлює безмежне співчуття рідним і близьким. Такі втрати важко переносяться, вони не прощаються. Спочивай спокійно, Максиме, – висловили скорботу на сторінці Viknar'off.

– Скільки вже воїнів забрало небо... Дуже-дуже шкода, гине справжній цвіт нації, тільки живи і виховуй дітей... Вічна пам’ять Герою! Нехай з Богом спочиває! А родина нехай мужньо переживе цю непоправну втрату, – висловилась Lara Craft.

Коли росія вторглась на територію України і почала нищити мирні міста, Максим з перших днів повномасштабної війни вирушив на фронт. Він боронив наші домівки, нашу землю від жорстоких окупантів… Чоловік служив у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Ще кілька днів тому сестра Яна і дружина Марина збирали для військовика та його бойових побратимів кошти на спорядження. Спільними силами придбали дороговартісний тепловізор, ще потрібні були рації Motorola… Та ними солдат так і не встиг скористатись. Він героїчно загинув на Харківському напрямку, потрапивши під ворожий обстріл…

– Коханий, ти вже там, далеко. Тобі не страшно, вже не важко. Душа болить моя і рветься на шматки. Не можу в це повірить, тяжко. Не правда, не повірю ні на мить. Без люблячого батька, чоловіка й сина лишились діточки, дружина та батьки. Лети, мій Янголе, у вирій. Ти в серці та в думках навіки і завжди (твоя кохана дружина), – серце крається, коли читаєш допис від дружини померлого Марини. Ніхто не в силах усвідомити, що відчуває жінка, наскільки їй боляче…

– Маріночко, він твій, він наш Герой і захисник! Він розумів усі ризики, йшов на війну свідомо і добровільно. Але зробив це, бо вважав, що хто, як не він має стати на захист… Ця війна нещадна, страшна і незрозуміла нам, бо ми мирні люди і звикли думати лише про мирне життя. Наші воїни, такі хлопці, як твій Максим, розуміють усю небезпеку, яку несе ця війна і роблять усе можливе, щоб зупинити клятого ворога. І зупиняють. Часом надто великою ціною. Ціною життя... У тебе був найкращий чоловік, у твоїх діток найкращий татко, у батьків найкращий син. У нас усіх найкращий захисник! – звернулась до неї під дописом Раїса Попюк.

– Маріночка, сонечко... Боже, за що?! Я співчуваю вашому горю, не виразити ніякими словами цю біль, серце завмирає... Вічна пам’ять твоєму дорогому чоловіку, захиснику, чудовому таткові. Тримайся, прошу! – додає Katerina Kisil.

Спи спокійно, Максиме, на небесах…

Максим Кюз виховував маленьких сина Назара і доньку Катерину. Чотирирічний Назарчик, котрий залишився без тата, зараз потребує лікування. Малюк страждає від глаукоми обох очей і катаракти правого ока. Не будьте байдужими! Якщо у вас є можливість фінансово допомогти синові загиблого, залишаємо реквізити:

• Номер рахунку: 4149 4998 0420 8443 (Кюз Марина – дружина військового).

Померлий солдат любив своє рідне місто, поважав колег, будував численні плани на майбутнє. Товариш бійця Dmytro Dmytro пише, що він був достойним та мужнім чоловіком. Lemeha Galina, яка досі не може повірити у його смерть, запам’ятала Максима з доброю посмішкою на обличчі. Taras Slobodianiuk говорить, що захисник був хорошою людиною, батьком та люблячим чоловіком. Володимир Мірошник сумує, бо війна забирає найкращих хлопців – молодих, розумних, здорових. Сотні людей безмежно дякують Максиму за його подвиг…

– На превеликий жаль загинув, обороняючи нашу Україну, тернополянин Кюз Максим Олегович. Я його знав особисто та мені випала честь тиснути руку цьому Герою. Співчуваю і сумую разом з рідними та близькими. Вічна пам’ять Герою! На жаль, хлопці потрапили під ворожий обстріл. Так і загинув Максим – боєць нашої тернопільської 105-ки. Хочеться сказати лиш одне: «Слава нашим Героям! Слава вам, козаки! Дякуємо за те, що ви є! Ми будемо надійним тилом!» – такі слова присвятив померлому Bogdan Tsvyk, який за життя був з ним знайомий.

У Тернополі із Воїном прощалися о 10 ранку 6 листопада в Домі печалі, що на вулиці Микулинецькій. Опісля кортеж із тілом свого захисника Максима Кюза зустрічала Борсуківська громада. Процесія рухалась зі сторони Лановець, тож очільники міста теж закликали людей вийти на вулиці і віддати шану померлому.

– Шановні громадяни! Через нашу громаду везтимуть загиблого військовослужбовця із села Нападівка – Максима Кюза. Закликаємо усіх вийти та живим коридором вздовж центральної дороги провести Героя до рідного дому. Кортеж рухатиметься по вулицях Тернопільська та Вишнівецька, – звернулись до краян на сторінці Лановецька міська рада ǀ Lanivtsi City Council.

Поховання відбулось у неділю в рідному селі Максима. Прощались з воїном в тамтешній церкві. Далі його з почестями поховали на місцевому цвинтарі.

– Війна забирає найкращих... Світла пам’ять Максимові. Щира подяка родині за сміливого та відважного Воїна-Захисника, який віддав найцінніше – своє життя, в боротьбі за мир і свободу українського народу. Навіки шана Герою! Нехай Бог дає сили рідним пережити цю жахливу втрату! – коментує Оля Герасимчук.

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває дружині, дітям, батькам, всій родині, друзям, однокласникам, побратимам, односельчанам й тим, хто втратив близьку людину – Максима Кюза. Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.