Замість весілля проводжають в останню путь. Тернопільщина прощається з Василем Гнатишиним

• Наречена Василя Тетяна приїхала із Польщі, де проживає. Дівчина ні на мить не відходить від коханого, з яким невдовзі планували побратись.
• Ще у середу мама відправила синові передачу. Проте він так її і не отримав – у п’ятницю Василя не стало…
• Поховають Героя на сільському цвинтарі неподалік дядька, життя якого обірвалось у квітні у зоні бойових дій. 

Від руки окупанта загинув житель Козівської громади, мешканець села Кальне Василь Гнатишин. Захиснику, бійцю Збройних Сил України, назавжди 31.

 Своє молоде життя він віддав у боротьбі за волю рідної землі, — сумну звістку повідомили у Козівській громаді. — Щирі співчуття рідним, близьким загиблого. Вічна пам’ять і вічна слава полеглому Василю Гнатишину!

Повернувся із Польщі і став на захист рідної землі

Василь Іванович Гнатишин народився 3 лютого 1991 року в с. Кальне Козівського району. Мобілізували його навесні, певний час він служив у місцевому військкоматі, згодом був у Яворові. Звідти вже перекинули на фронт. Загинув 9 вересня на Миколаївщині, розповіла староста с. Кальне Марія Данилів.

У Героя залишились мама Світлана Миронівна, тато Іван Михайлович, брат Ігор і наречена Тетяна, яка родом з Польщі, там і проживає. Дівчина приїхала на Козівщину, аби провести свого коханого в останню путь…

— Мама ще в середу вислала посилку Василю, але він її так і не отримав, в п’ятницю його не стало, — розповіла староста.

Василь їздив на заробітки до Польщі, але коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, повернувся додому, аби стати на захист рідної землі. Мав за спиною медичний коледж, тому разом із братом пішов до військкомату.

Попрощатись із Василем приїхали і побратими. Один з них розповідав, що Василь повіз пораненого товариша в шпиталь у Черкаси, а сам поїхав назад. Невдовзі його життя обірвалось…

Планував приїхати додому і одружитись

— Веселий, товариський, людяний, спортивний — про цього хлопчину всі згадують тільки добре, — каже Марія Данилів. — Планував приїхати додому і одружитись. Наречена не відходить від нього зараз… Біда, велика біда у нас…

13 вересня по обіді Героя зустріли у Козові живим коридором — люди запалили лампадки та опустились на коліна на знак пошани і вдячності. Після відправи траурний кортеж вирушив до рідного села — біля могили воїнам УПА на Василя чекали земляки із прапорами, лампадками і квітами. Земляки провели Героя до рідного дому, а ввечері молились за його упокій, коли 8 священників правили панахиду.

Поруч із труною стояла Таня. Коли її просили, аби йшла і хоч кілька хвилин перепочила, дівчина відмовлялась. Мовляв, хочу ще постояти біля нього. Невдовзі дівчина мала одягти весільний вельон. Натомість проводжає в останню путь своє кохання…

Поховають Василя неподалік могили тезки і дядька — Кікти Василя Івановича, який 9 квітня помер в зоні бойових дій. Це мами двоюрідний брат і йому було 57.

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові, нареченій, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.