«Завжди був у вирії подій і не ховався від небезпек»: Тернопіль прощається з пластуном та захисником Андрієм Будою

Андрій Буда — учасник АТО, військовослужбовець 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Також у Тернополі його знають як пластуна та історика. За період участі в АТО та повномасштабній війні отримав сім відзнак та медалей. Він був виховником Героїв України Віталія Дереха та Віктора Гурняка. Тепер він поряд з побратимами захищає нас із неба. Вічна пам'ять…

Андрій Буда народився 26 червня 1982 року на Волині, але зростав у Тернополі. У 11 років долучився до Тернопільського Пласту. Юнакував у 29-му курені імені Юрія Старосольського. Він здобував ступінь пластуна-розвідувача, як колись Бандера і Шухевич. І згодом дійсно став розвідником, але вже бойовим.

За освітою Андрій Буда — історик, навчався в Тернопільському національному педагогічному університеті. Свій революційний шлях почав ще з акції {Україна без Кучми}. У 2014 році він один з перших став на захист України, виконував бойові завдання на Луганщині. З 2022 року брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська. Захисник загинув 10 грудня на Донеччині від удару ворожого дрона. Йому назавжди 43 роки.

Вшанували пам'ять

Панахида за загиблим воїном розпочалась о 19:00 в Домі печалі, що на Микулинецькій. Помолитися та вшанувати пам’ять загиблого захисника України зібралися рідні, друзі, знайомі, побратими, пластуни та просто небайдужі тернополяни.

Вони принесли квіти та залишали їх біля труни із загиблим воїном. Присутні на панахиді не стримували сліз.

Також на прощанні облаштували стенд, де тернополяни могли більше дізнатися про загиблого захисника та побачити його нагороди — як нагадування про шлях, який він пройшов. 

Дякуємо тобі за тебе справжнього та відданого

У соціальних мережах друзі, пластуни, побратими діляться спільними світлинами з Андрієм Будою та згадують, яким він був за життя. Всі одноголосно наголошують: вірний, добрий, чесний та відданий своїй Батьківщині. Він вмів дивувати своєю пристосованістю до незручностей і тим, як організувати комфорт серед барикад.

– Не хочеться вірити… Ще зовсім недавно пригадували історії зі спільних робочих буднів у книгарні. Цікаво, що ти вмів проявляти свою мужність навіть працюючи серед книг. Одного разу на нашій зміні Андрій впіймав злодія, реально наздогнав його на вулиці, притягнув назад у книгарню, бо той вхопив дорогу книгу і тікав. Я пам’ятаю, що мені спочатку було страшно, але Андрій так впевнено тримався, що той спокій передався і мені. Слідчі переконували нас не писати заяву. Але я пам’ятаю, як Андрій сказав, що оскільки для цього злодія це не перша крадіжка, він не зупиниться сам, але ми зможемо зупинити його. Чесний, відвертий, мужній. Спочивай у мирі! Героям Слава! – написала Марія Домська.

Тернополянка Дарця Веретюк наголошує: «Хвилини мовчання» вже давно замало, аби встигнути хоча б просто перебрати імена на зареберному цвинтарі, а нині до них долучився й Андрій Буда.

– 10 грудня Андрій Буда загріб веслом і відчалив звідси на своєму надувному каное в якийсь гарний простір, сподіваюсь. Бо скільки можна було тут вигрібати від 2014 року, ну правда. Завдяки йому я дізналась багато про глибинну географію сходу за ті роки, попри свою волю. Дякуючи йому ж, я надивилась фоток тамтешніх степів, полів, посадок, териконів, смальтових мозаїк і фруктових садів. Якби не він, не повірила б, що це нормальна практика — робити консервації чи вареники на хаті поблизу позицій, коли маєш вихідний. Без нього і кількох таких загорених не повірила б, що можна так довго, сумлінно і якісно працювати без фактичної мотивації і сили. Про його героїчний чин і шлях воїна буде багато де прочитано, бо він дійсно такий і був, – написала Дарця Веретюк.

Спогадами про загиблого захисника поділилася і Мартина Богуславець, голова громадського антикорупційного центру «Межа». Вона каже, що важко повірити, усвідомити, що Андрій Буда загинув…

– На війні, на Донеччині, загинув мій друг Андрій Буда. Ми з ним разом пластували і продовжували спілкуватися. Постійно надсилав мені з Донеччини світлини природи, котів, які жили з ними у посадці. Він завжди, з перших днів повномасштабної війни, чи не єдиний цікавився, як я. Хто не знає, то Андрій і до повномасштабки служив у АТО багато років. Я хочу, щоб ви пам’ятали про Андрія, щоб ви знали про Андрія, – додає пані Мартина.

Тарас Довбуш розповідає на сторінці, що саме Андрій Буда багато чому навчив пластунів, за що йому дуже вдячні.

– Андрій — найкращий виховник гуртка «Леви», зв’язковий 51-го куреня імені Святослава Завойовника. Історик від Бога. Ти нас багато навчив, водив по горах, полях і різних куточках України, розказував різні захоплюючі історії. Любив Тернопільщину. Завжди позитивний, привітний і сповнений ідеї. Тихо спи, без тривог, виховнику, друже, брате, – написав Тарас Довбуш.

Тернопільська волонтерка Любов Вовк пригадала часи з пластового табору і опублікувала спільні світлини із загиблим захисником.

– Дивлюся фото 25-річної давнини з пластового табору «2000»... Серце плаче. Тиждень життя в упівській криївці посеред засніженого лісу на Бережанщині. Регбі та жартівливі танго здружили нас відтоді, наче ми були з дитячого садка знайомі. Я завжди для тебе була «Люпка» і не інакше. А ти спокійно і притаманно тобі філософськи сприймав мої сестринські «Будочка». Тихо спи, друже, дякую за чин, – написала вона.

Часи пластової юності разом з Андрієм згадує і Ольга Гурняк. Вона розповідає, як разом грали у вертепах, бігали навколо озера, як писав для неї вірші.

– Завжди був загадковий, але з чудовою посмішкою, другом, коли загинув Вітьок (пластун, військовий, брат Ольги — прим. автора). На Донеччині під час виконання бойового завдання загинув Андрій Буда. Пластовий виховник мого Вітька. Був на війні ще тоді, коли її називали АТО, з початком повномасштабного вторгнення захищав Україну. 11 грудня відзначали день гір, які ти так любив. Тепер ти вище хмар, друже. Тепер вас там вже цілий пластовий гурток: Віталік Дерех, ти, Вітьок. Передавай вітання, – додала пані Ольга.

Побратим з фронту Максим Грищук згадав спільні з Андрієм мандри у горах, пластові акції та табори.

– Познайомилися ми ще на початку 2000 року у пласті. Ніколи не забуду, як пішли разом в розвідку перед самим новим роком 2003 десь під Петросом зі сторони Квасів і при проходженні вузької стежки ти зірвався із закутого в кригу потоку вниз, і, пролетівши метрів 5, зловився за гілляку поваленого дерева. Висиш на руках, я намагаюсь до тебе дотягнутись, а ти абсолютно спокійним тоном кажеш, що все гаразд — зараз сам вилізу. Зимою ти ходив без рукавиць в горах — було зажарко. Не любив трекінгові палиці (визнавав лише лижні), однак в силу своєї творчої особистості міг взяти в похід, наприклад, парасольку. На війні був двічі — в 2014 і з 2022. Поїздка з Тернополя на Крути ще до Помаранчевої революції — славні дні. Ще кілька днів тому переписувались про події на фронті і в країні. Спочивай з миром, друже! Теплої тобі Вічної ватри, – написав Максим Грищук.

Чин похорону відбудеться 14 грудня об 11:00 на Микулинецькому цвинтарі, а саме на Пантеоні Героїв.

Читайте також:

«На щиті» повертається тернопільський пластун, захисник Андрій Буда

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.