«Жителі Херсона святкують визволення, згадують про терор»: що пише світова преса
Перші шпальти світових змі про війну росії в Україні.
Головні теми: Відступ Путіна перетворює Херсон на місто радості. Херсонці святкують відхід росіян
США. «Arkansas Democrat-Gazette» - «Жителі Херсона святкують визволення, згадують про терор»
Десятки людей вийшли на центральну площу Херсона в суботу вдень, менш ніж за 24 години після того, як останні російські солдати втекли, здавши цю «регіональну столицю», що стало приголомшливим ударом по військових цілях президента Володимира Путіна.
Колонки гриміли техно-музикою. Пара цілувалася, а незнайомці обіймалися. Молоді люди стояли на дахах автомобілів та розмахували українськими прапорами.
"Ми такі щасливі, незважаючи на всі наші труднощі, - сказала 56-річна Ольга Малах, яка ледь не розплакалася, стоячи на центральній площі. - Ми стільки пережили, але ми все відновимо".
Але для інших тут їхня боротьба була надто важкою, щоб забути її, і було зрозуміло, що багато хто тільки почав справлятися з травмою, включаючи смерть і зникнення близьких.
28-річного сина Любові Обозної Дмитра схопили російські силовики 3 серпня на очах у двох його дітей. Більше трьох місяців вона не знає, де він...
«Los Angeles Times» - «Поліцейські розпочали роботу у звільненому Херсоні»
Українські сили безпеки координують свої дії, щоб забезпечити безпеку мирних жителів у місті після відходу Росії.
«The Washington Post» - «Радість та біль у звільненому Херсоні»
Свято затьмарене похмурими спогадами про травми, втрачених близьких.
Після більш ніж восьми місяців окупації це стомлене місто пульсувало радістю.
Десятки людей ринули на центральну площу Херсона в суботу вдень, менш ніж за 24 години після того, як останні російські солдати втекли, здавши цю «регіональну столицю», що стало приголомшливим ударом по військових цілях президента Росії Володимира Путіна.
Колонки гриміли техно-музикою. Пара цілувалася, а незнайомці обіймалися. Молоді люди стояли на дахах автівок, розмахуючи українськими прапорами.
"Ми такі щасливі, незважаючи на всі наші труднощі, - сказала 56-річна Ольга Малах, яка ледь не розплакалася, стоячи на центральній площі. - Ми стільки пережили, але ми все відновимо".
Але для інших тут їхня боротьба була надто важкою, щоб забути ії, і було зрозуміло, що багато хто тільки почав справлятися з травмою, включаючи смерть та зникнення близьких.
28-річного сина Любові Обозної Дмитра схопили російські спецслужби 3 серпня на очах у двох його малолітніх дітей. Більше трьох місяців вона не знає його місцезнаходження, хоча вважає, що він живий.
Серед моря щастя навколо неї стояла 61-річна Обозна з попелястим обличчям, тримаючи за руку свого 6-річного онука. «Ми не знаємо, де він», – сказала вона.
Знову і знову люди виходили з тріумфуючого натовпу, щоб сказати, що кохана людина зникла або що їх самих затримували, допитували, катували.
Після кількох тижнів мовчання у Херсоні, де російські окупаційні сили перервали майже всі комунікації, люди почали розповідати свої історії.
«The New York Times» - «Гуманітарні проблеми у Херсоні, Україна. Незважаючи на радість міста, у ньому не було ні тепла, ні води, ні електрики».
«Україна не сигналізує про уповільнення наступу взимку»
Коли, тріумфуючи, українські війська ставлять свій національний прапор над Херсоном після всебічного відступу росіян, вони не подають жодних ознак того, що припиняють наступ взимку або дозволяють війні зайти у глухий кут.
На сході українські сили продовжують просуватися вперед і давати відсіч неодноразовим спробам Росії захопити такі міста, як Бахмут та Павлівка, внаслідок чого за повідомленнями загинули сотні російських солдатів. На півдні вони завдають ударів глибоко в тилу росіян до того, як вони встигають облаштуватися та побудувати оборону на східному березі Дніпра, навпроти Херсона.
І з боку військ на місцях та близьких до них добровольців з'являється все більше натяків на те, що українці готуються до нового сухопутного наступу між цими двома фронтами на південь через Запоріжжя у бік Мелітополя, кидаючи виклик Росії, яка утримує всю територію. південний район, який вона захопила під час вторгнення, що розпочалося у лютому.
"Логіка війни полягає в тому, щоб не зупинятися і якимось чином продовжувати рухатися вперед", — сказав старший лейтенант Андрій Михейченко, командир протитанкового підрозділу, який обороняє бойове місто Бахмут на сході Донбасу.
Автор Cергій Чернявський
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
