Знищений парафіяльний костел у Тернополі відновляють у 3-D графіці

Храм був там, де тепер ЦУМ. Згідно з проектом, його висота мала сягати 62 м, але насправді вийшло цілих 69.
Ідея збудувати новий костел у тернопільських римо-католиків, тоді майже виключно поляків, виникла у 1897 р. Парохом наприкінці ХІХ ст. був отець Кирило Янер. Саме з його ініціативи у місті утворили два комітети зі збору пожертв. Жіночий комітет очолила Клементина Чарковська-Голеєвська, а її родич Тадеуш Чарковський-Голеєвський, власник маленького і маловідомого тепер села Висічка на Борщівщині, пожертвував на будову один мільйон цеглин. Чарковські, про що у Тернополі вже давно забули, мали у місті цілий палац - будинок на бульв. Шевченка, на якому тепер є меморіальна дошка Ярославі Стецько. І от всього за рік жіночий та чоловічий комітети назбирали 5000 і 3324 злотих. Потрібно було 250 тисяч, та справа рушила з місця.
Не загальмувала будівництво і смерть пароха - прийшов новий, енергійний отець Болеслав Твардовський. Він - майбутній львівський римо-католицький митрополит, якого сучасні польські історики називають будівничим церков. Для українців же його особа неоднозначна - він промовчав, коли поляки з українцями знищували одні одних під час війни, у той час, як митрополит Андрей Шептицький різню засудив. Та парафіяльний костел збудували раніше…

Дехто з тернополян, які знають львівську церкву святих Ольги і Єлизавети, колишній костел, побачивши світлини парафіяльного костелу рідного міста, може відчути своєрідне дежав’ю. “Десь я це бачив”, - спадає на думку.
Та пояснення - не у збігу обставин, адже тернопільський храм будували за одним із чотирьох проектів, які архітектор Теодор Тальовський представляв на конкурс із будівництва львівського костелу. І церкви насправді - “родичі”.
Наріжний камінь костелу освятили тільки 6 листопада 1904 р. - після клопітких робіт із формування п’ятиметрової глибини фундаменту. Будівництвом керував залізничний інженер Стефан Нойгофф. Усе зробили на совість, але первісний проект змінили. Храм став на сім метрів вищим за плановані 62 м. А от вежу, яка спершу мала важити 356 млн кг, полегшили.
Не обійшлося під час зведення храму і без політики. Приміром, як пише сучасний дослідник історії Тернополя Марцін Бєрнат, у 1910 р. преса оголосила, що Стефан Нойгофф за роботу отримав платню у розмірі 9000 крон. Виявилося, що оприлюднення суми - “чорний піар” проти Нойгоффа як кандидата на місцевих виборах. Отець Твардовський, як подає Марцін Бєрнат, підтвердив розміри платні, але сказав, що, з огляду на виконану працю, це мізер.
Як би там не було, а 11 листопада 1911 р. костел урочисто посвятили і в нього офіційно перенесли парафію з домініканського костелу - теперішньої Катедри. Але оздоблювальні роботи тривали і на них знову були потрібні гроші. Відтак, наприклад, у 1912 р. у залах тернопільського представництва Краківського страхового товариства під патронатом власника Микулинців графа Мечислава Рея провели виставку образотворчого мистецтва. Серед шедеврів, якими могли насолодитися заможні жителі міста й околиць, були, між іншим, твори Яна Матейки та Ван Дейка.
Храм зачепили обидві світові війни, та коли після Першої його відновили, то після Другої тільки доруйнували. Костел підірвали у 1954 р. Здавалось би, пам’ятка втрачена цілковито. Але ж ні - її у 2011 р., через 57 років після знищення, взявся відновлювати тернополянин Віктор Хара.
- Основна моя мета - створити тривимірну модель. Роблю це у пам’ять про батька, якого одразу після війни 20-річним прислали на роботу в Тернопіль викладати у школі математику, - розповідає ентузіаст. - Те, що є наразі - ескізи. Але буде не тільки зовнішній вигляд, а й інтер’єр. Всередині - колони, арки, канделябри, підсвічники, вітражі.
Можна буде, як планує Віктор Хара, навіть вийти на вежу храму і поглянути з неї на довоєнне місто.
- Але бракує матеріалів, особливо це стосується внутрішнього оздоблення, - продовжує чоловік. - Так, раніше мені дуже бракувало архітектурного плану і на початках проект разів зо три переробляв.
Тернополянин планує працювати над 3-D проектом костелу ще місяць-два. Храм - витвір мистецтва, і відновити його, як каже пан Хара, не просто. Чоловік буде вдячний усім, хто допоможе відновити часточку старого Тернополя і надішле рідкісні - не ті, яких багато в Інтернеті, - фото і рисунки костелу. Це можна зробити через електронну поштову скриньку [email protected].

Місце, де стояв парафіяльний костел у Тернополі