Едем хорватської Далмації (ЩЕ ФОТО)

Острів Лопуд, де 100 років тому відпочивала австрійська та італійська аристократія, а також острів Корчулу – батьківщину Марко Поло ми з сім’єю відвідали, подорожуючи Хорватією.

Вирушаючи в країну тисячі островів, ми вирішили, що два тижні лежати на пляжі не будемо. А оскільки тутешні острови славляться старовинною архітектурою і буйною рослинністю, то одного дня ми попливли “на розвідку”. 

Для мандрівки обрали два з них. Кожен з цих островів цікавий по-своєму. Перший — Лопуд - вирізняється надзвичайними пейзажами. Хорвати стверджують, що Лопуд входить до двадцятки найкрасивіших островів світу. Другий, Корчула, окрім мальовничої природи, приваблює ще й старовинною архітектурою. Також цей острів відомий тим, що тут начебто народився Марко Поло. Відтак обов’язковий пункт огляду для туристів — будинок, де відомий мореплавець з’явився на світ.
100-літня вілла
З Дубровника на Лопуд ми вирушили рано-вранці. На невеличкому паромі з нами їхало зо три десятка туристів. Французи, англійці, німці, італійці й навіть японці всю дорогу жваво перемовлялися між собою і знимкували краєвиди за бортом судна. Година в дорозі злетіла непомітно.
О 5-й відпливаємо до Дубровника, - англійською попередив капітан парома.

Усі, не гаючи часу, відразу вирушили в пошуках того, за чим приїхали сюди. Ми – за чудовими краєвидами, піщаним пляжем і дуже теплим морем у затишній бухті. Зійшовши на землю, побачили набережну з ресторанами та піцеріями, пишні крони пальм, червоні черепичні дахи будинків і дзвіницю старовинної церкви. Все це примостилося під високою горою, вкритою густим лісом. Та усією цією красою милувалися лише кілька хвилин і вирушили в пошуках піщаного пляжу, який так полюбляють туристи.

Прогулюючись набережною, зауважили, що тут багато храмів. Пройшовши лише декілька десятків метрів, нарахували чотири чи п’ять церков. Біля однієї старовинної будівлі помітили вхід у парк. На білосніжних колонах з обох боків від сходів, наче охоронці, сиділи кам’яні леви. Як розповіли нам місцеві жителі, це колишній сад вілли якогось аристократа, а самій віллі - уже 100 років. Зайшовши у парк, ми почали блукати його тінистими алеями. І чого тут тільки не побачили! Різні види кактусів, пальм, бамбук, інші екзотичні дерева. Здавалося, ніби тут зібрані рослини з усіх куточків світу. Та милувалися цією красою ми недовго - шкода було втрачати дорогоцінний час.
Вода, як у ванні
Перш ніж пливти на Лопуд, ми детально вивчили його карту, яку знайшли в Інтернеті. Тож знали, що одна з найкрасивіших бухт, де зупиняється чимало кораблів, - з протилежного боку острова. Вузькою доріжкою, яка вилася між будинками, почали підніматися вгору. За якийсь час нас обігнав чудернацький транспорт - маленька, наче іграшкова, машинка з дашком. Люди, які в ній сиділи, зацікавлено роззиралися довкола. Ми зрозуміли, що йдемо в правильному напрямку і пришвидшили ходу. До речі, це був єдиний наземний транспорт на острові. Рух автомобілів тут заборонений. За кілька хвилин побачили затишну бухту з пляжем і зо два десятки яхт біля берега. Замилувавшись цією картиною, босоніж ступили на білий пісочок. І відразу пожалкували, що поспішили роззутися - пісок був розжарений, як сковорода на вогні. Зате вода - теплою, а море біля берега — мілким. Там гралося чимало дітлахів, а дорослі лежали, як у ванні.
“Марко Поло” - бренд
Щоб потрапити на Корчулу, нам довелося прийти до каси у порту Дубровника за 1,5 год. до відправлення парома і вистояти довжелезну чергу. Пливли до острова 2,5 год. великим судном, в якому були зручні м'які крісла і бар з напоями.

Корчула - одне з найстаріших міст на Адріатиці. Адже більшість будівель зведені у XV ст. За переказом, саме тут у 1254 р. народився відомий мореплавець Марко Поло. Жителі Корчули вважають його своїм брендом й активно експлуатують. Тому сувенірних магазинчиків, піцерій і ресторанів із назвою “Марко Поло” — на острові чимало. Окрім того, нас вразила величезна кількість крамничок з прикрасами з бурштину та амбри, а також якогось червоного каменю. Ціни на них “зашкалювали”, однак такої краси ми не бачили ще ніколи. Продавали й вироби з венеціанського скла і сувеніри на морську тематику. Побували ми й у будинку, де народився Марко Поло. Він зберігся не повністю й експозиції там немає. Однак якщо піднятися його сходами на найвищий поверх, звідти відкривається чудова панорама на місто.
Є ескізи Леонардо да Вінчі
Найстарішими у Корчулі є фортечні стіни з воротами, зведені у XIII-XIV ст. Міські ворота Корчули прикрашає тріумфальна арка, яку звели на честь венеціанця намісника Далмації. До воріт від порту ведуть парадні сходи.

Пройшовши арку, ми потрапили на вулицю, яка вела до площі Святого Марка. Там був величний Катедральний собор, який будували упродовж 150 років. Всередині Катедри — багата позолочена оздоба і картини із зображенням Діви Марії, Ісуса Христа та святих. Поряд із собором — приміщення, де зберігається церковне майно, — так звана ризниця.

Експозиція ризниці у колишньому будинку єпископа вразила нас своїм багатством. Тут чимало ювелірних прикрас зі срібла та золота, є навіть ескізи Леонардо да Вінчі.

Та найцікавіше на Корчулі — вузенькі затишні вулички з різьбленими балконами, арками, статуями на фасадах і численними вазонами. Вони є всюди — стоять вздовж стін, в’ються від вікна до вікна. Відтак складається враження, що це справжній Едем. Ми помітили, що вулиці в старій частині міста спроектовані дуже хитро. Вочевидь, для того, аби захистити жителів від вітрів. Ті, що тягнуться від центрального «проспекту» на захід, — прямі, а на схід — трішки повертають. Тому які б вітри не дули за фортечними мурами, у центрі міста — тиша і спокій.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.