Гуляємо... “Нареченою морів”
Від таких музеїв просто неба, як Рим і Афіни, Венеція відрізняється кардинально, бо це - музей на воді, переконалися тернополяни Тетяна і Віталій Поліщуки. Місто розташоване у просторій лагуні на 118 островах, пов’язаних між собою 150 каналами і протоками. Через них перекинуто понад 400 мостів.
В палаццо Контаріні-Фазан жила Дездемона
Гранд-канал у формі перевернутої “догори ногами” латинської літери S ділить Венецію на дві частини. Його глибина — п’ять метрів. Решта каналів — завглибшки до трьох. Вздовж водойми височать архітектурні шедеври минулих епох. Так, у палаці Контаріні-Фазан, за переказом, жила шекспірівська Дездемона, а в палаці Вендрамін Калерджі зупинилося серце композитора Ріхарда Вагнера.
- Місто стоїть на палях. Воно постійно бореться з рівнем води, що підіймається дедалі вище, — розповідають мандрівники. — Чимало жителів нині покидають Венецію. Мабуть, бояться, що вона колись... потоне.
Майже щороку у Венеції буває повінь. Тоді найнижчу точку міста — площу Сан Марко накриває вода. Майдан перетворюється на озерце. Люди ходять дерев’яними настилами, а в каву п’ють у гумових чоботях.
- Ця площа — найдревніша у місті, — розповідає Тетяна. — Зі східного боку її оточує базиліка Святого Марка, покровителя міста, а з півночі і півдня — палаци Прокурацій.
Зазвичай саме з Сан Марко туристи розпочинають оглядати місто. Під час екскурсії венеціанські гіди залюбки цитують кинуту колись Наполеоном фразу: “Ця площа — найелегантніша вітальня Європи”.
У гондольєри беруть корінних венеціанців
У Венеції, яку ще називають “Нареченою морів”, немає ані машин, ані автобусів. Містом люди пересуваються пішки чи водою. Всі перевезення здійснюють на моторних суднах, баржах і гондолах.
- Роль громадського транспорту виконують великі катери — вапоретто. Вони мають свої номери, маршрути і квитки, — пояснює Віталій.
Приватні моторні човни — це місцеві таксі. Дістатися на протилежний берег каналу можна спеціальною гондолою трагетто, яку в Венеції використовують для перевезення “стоячих” пасажирів.
- Гондола для романтичних променадів — теж символ Венеції, — продовжує тернополянин. — Такими човнами дозволяють керувати тільки корінним венеціанцям.
Один із мостів зветься мостом Зітхань. Він з’єднує Палац Дожів, в якому колись була зала суду, і в’язницю. Міст пам’ятає сповнені суму зітхання засуджених, які, під вартою минаючи цю криту галерею, дивилися на Венецію востаннє.
Равіолі нагадали… наші вареники
Знайомство з містом на воді було б неповним без кулінарних дегустацій. Проте знайти у місті... італійський ресторанчик виявилося не так вже й просто.
- Ми обійшли, напевне, із десяток закладів. Зайшли у перший, який був по дорозі — там китайці, зайшли у другий — уже в’єтнамці. Ось і третій, але там... араби, — сміється подружжя. — Так ходили доти, поки не натрапили на ресторан, обслуга у якому була з італійців.
Наші герої замовляли суто італійські страви — пасту і равіолі. До них чудово підійшло вино “Розе”.
- Найбільше нам засмакували соус і равіолі — вироби з тіста, які нагадують наші вареники, — пояснює Тетяна. — Лише начинка інша — м’ясна.
До речі, равіолі можуть і десертом. Тоді начинка солодка — з фруктів або ягід.
Ціни в рахунку - трохи інші
- Коли офіціант — чоловік років 35-40-ка з хвацько закрученими догори вусами приніс пляшку вина, то показав нам етикетку. Мовляв, погляньте, чи це те, що ви замовляли, — пригадує Віталій. — Коли я відповів: “O’kay”, він відкоркував вино і налив ледь-ледь мені в келих.
Спершу вино “на пробу” наливають чоловікові, потім, якщо той киває ствердно, дають скуштувати напій дружині.
— Я пригубив вино, знову сказав “O’kay”, — продовжує співрозмовник. — Лише тоді офіціант наповнив келихи.
Цікаво, що в рахунку, який приніс потім українцям італієць, ціни були помітно вищими, ніж у меню. Виявилося, таку різницю спричинило... ПДВ.
- У Венеції немає “спальних”, негарних районів. Усе місто — мов витвір мистецтва. Тому день, сповнений романтики, там пролітає дуже швидко, — підсумовують з ностальгією тернополяни.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
