Парк та палац з цікавою історією можна побачити у Заліщиках. А про особистостей, пов’язаних з цією місцевістю ходять легенди.

Двоповерховий палац, який свого часу побачив немало, в радянські часи був будинком відпочинку, потім відділенням лікарні. Нині приміщення є приватною власністю оліхарха Дмитра Фірташа, який викупив його на аукціоні у 2011 році.  Та що там буде, невідомо. Поки що жодних реставраційних робіт тут не проводили.

Одночасно із палацом на Дністровському березі у Заліщиках заклали мальовничий парк, який і сьогодні має одну з найбагатших дендрологічних колекцій серед парків Тернопільщини. Парк, який простягається на 5 га називають нижнім або панським. Він є одним із найдавніших парків області. Тут є більш ніж 40 видів дерев і чагарників. Серед реліктів – гінгко та софора японська.

Мріяв про дворянство
Історію парку та палацу розповідає директор Заліщицького районного краєзнавчого музею Віталій Каспрук.

Парк Бруніцьких-Турнау, за його словами, пов’язаний із прізвищами колишніх власників Заліщиків та його околиць. Саме родини Бруніцьких та Турнау володіли більшістю земель в сучасному Заліщицькому районі.  Історія цього парку починається з кінця XVIII століття. А на поч. XIX ст тут починають будувати палац з колонами, який зберігся і досі. Відомим серед Бруніцьких був єврей-вихрест Ігнацій Бруніцький (Ісак Брунштейн). Саме він у 1808 році закладає цей парк. І відповідно і палац.

- Чим відомий Ігнацій Бруніцький і як увійшов в історію? Він єврей за національністю. Але все своє життя мріяв мати дворянський титул і всі права, які мали на той час поляки та австрійці. Тобто право голосу, високі посади в уряді, - розповідає Віталій Каспрук. - Гроші він мав, але через те, що був євреєм, його не допускали до вищих щаблів. І відповідно,  він робив усе можливе, щоб отримати дворянський титул, який дав би йому шлях до втілення його мрій.

Одного разу Бруніцький почув, що австрійський імператор збирається подорожувати Галичиною і планує поїздку в Буковину. А відповідно проїжджатиме через Заліщики. Тож єврей підкупив покоївок у Відні, де був палац імператора і дізнався точне місце розташування предметів однієї з кімнат в тому палаці. І ось він йде на таку хитрість і у Заліщицькому палаці робить копію такої кімнати. 

- Під час подорожі імператор збирався на Буковину, але Бруніцький постарався, щоб імператор заночував саме у Заліщицькому палаці. І імператор був настільки вражений, що опинився як вдома, що, повернувшись до Відня, він надає Ісаку Брунштейну баронський титул. Але з умовою, що він перехрещується і стає католиком. Його це не засмутило. І так Ісак Брунштейн  прийняв католицизм став Ігнацієм Бруніцьким.

Пані майорова

Наступними власниками палацу після Бруніцьких були графи Турнау. Австрійський граф Август Турнау був військовим , служив у австрійській армії.  Його дружина – славнозвісна Стелла фон Турнау мала декілька прізвиськ. Одне з них – пані майорова, інше - Заліщицька Жанна д’Аарк.

- Чому пані майорова? Тому що вона була заміжня за майором  австрійської армії, потім він дослужився до звання полковника. Але прізвисько пані майорова закріпилося, - пояснює Віталій Каспрук.

Стелла була дуже стильна. Вона носила найвишуканіші строї  і капелюшки, збирала розкішні меблі та порцеляну, мала також колекцію годинників. Та славилася вона в Заліщиках відвагою та сильним характером. 

- Особливо Стелла Турнау відзначилася в часи першої світової війни. Тоді у Заліщиках був фронт і місто  декілька разів переходило із рук в руки, - розповідає директор краєзнавчого музею. - То австрійці відвойовували цю територію, то навпаки російські війська під час штурмів завойовували це місто знову і знову.  До речі, у 1916 році сюди приїжджав американський журналіст Джон Рід з журналу «Метрополітен» . Він їхав східним фронтом і вів блокнот з військовими записками.  Заліщикам він присвятив цілий розділ. І назвав його «Заліщики – місто жаху».  Настільки ці руїни його вразили. Хоча загалом така назва не притаманна для мальовничих заліщиків, які були курортним містом.

Славилася відвагою

І ось під час однієї з атак знову наступають російські війська. Австрійці відступають.

-  І тут Стелла Турнау, яка з палацу це все бачить, вихоплює шаблю в одного з солдатів, сідає на коня і йде вперед., - розповідає Віталій Каспрук. - Австрійці побачивши, що жінка одна пішла вперед на російські  війська, розвернули свої ряди і вибили росіян з під Заліщик. Після цього австрійський імператор у Відні нагороджує Стеллу орденом за відвагу. Про неї пише австрійська та польська преса і її охрещують Заліщицька Жанна д’Арк. Стела зробила так, як свого часу Жанна д’Аарк, яка вибила  з під Орлеану англійців.

Після війни Стелла залишилася у Заліщиках, адже не захотіла  переїжджати до чоловіка у Австрію. І відповідно він жив там і там помер. А вона тут. Вона померла в одному зі своїх маєтків у Бедриківцях, де похована у сімейному склепі. Сьогодні там поховань ніяких нема, бо прийшла радянська влада і все зруйнувала. Лишилося лише стіни каплички.

Ще они цікавий факт про Стеллу Турнау розповідає Віталій Каспрук.

- Під час одного із захоплень міста палац пограбував один із російських генералів, - каже він. - І Стелла Турнау зробила все можливе, щоб дізнатися, що це за генерал і де він дислокується. Вона поїхала туди і повернула свої речі назад. Ось така вона була войовнича жінка.