Країна, де народився художник Сальвадор Далі і виникло єврейське релігійне вчення
Відпочинок на морі із цікавими екскурсіями поєднали в Іспанії тернополяни Вікторія і Ростислав Чорні.
Вони їздили у курортне містечко Тосса-де-Мар, відоме надзвичайними краєвидами та оборонною фортецею. Побували у музеї Сальвадора Далі у Фігейрасі та середньовічному єврейському кварталі у Жироні.
Там була голлівудська актриса
Тосса-де-Мар відоме старовинними віллами, замком “Вілла Велла”, розташованим на скелі, та пишною природою. Курорт — за 75 км на північ від Барселони. Стільки ж від нього до кордону із Францією.
— З Інтернету ми дізналися, що Тосса — один з найкращих курортів на Коста Брава. У містечку є чима-ло пам’яток, розкішні готелі, вузенькі вулички і затишні бухти з чистими пляжами, — перелічує туристка.
На широкій набережній, яка є головною вулицею міста, — сила-силенна барів і ресторанів. У містечку — три пляжі. Центральний тягнеться біля підніжжя скелі, на якій височить замок. Ще два прилаштувалися з іншого боку бухти, між скелями. Хоча вони менші, але дуже мальовничі, кажуть тернополяни.
— Пляжі Тосса-де-Мар полюбила голлівудська актриса Ава Гарднер, — розповідає Вікторія. — Це сталося на початку 50-х під час зйомок фільму “Пандора і Летючий голландець”. Відтоді маленьке рибальське селище перетворилася на курорт, який відвідують тисячі туристів. На згадку про Аву на території замку встановили бронзовий пам’ятник — струнку фігурку актриси.
Українці гуляли звивистими вуличками містечка, аж поки ті не вивели їх на набережну. Перед ними, як на долоні, простягнувся піщаний пляж, а вдалині, просто над морем, височів похмурий замок.
— Фортецю побудували для захисту від піратів з Північної Африки, — каже співрозмовниця. — Вона увінчана високими вежами.
Потрапити в старе місто можна через ворота. Через одні з них час від часу проїжджає потяг із туристами, яким ліньки йти вгору пішки.
— Ми ж не полінувалися пройтися, — продовжує Вікторія. — З одного боку побачили черепичні дахи старого міста і куполи церков, а з іншого — затишну бухту з білими яхтами. Вузенькі середньовічні вулички, вимощені бруківкою, старі будинки, затишні ресторанчики — усе це виглядало неймовірним.
Муніципальний музей курорту розташований на території “Вілла Велла”. Тут, за словами тернополянки, можна побачити старовинні мозаїки та роботи Марка Шагала.
У музеї – наче в божевільні
Невелике містечко Фігейрас, що за 140 км на північ від Барселони, є місцем паломництва поціновувачів високого мистецтва. Зокрема, творчості відомого на весь світ художника-сюрреаліста Сальвадора Далі.
— Музей Далі — колишнє приміщення міського театру, де юний митець уперше виставив одну роботу, — каже тернополянка. — Будівлю зруйнували під час Громадянської війни в Іспанії у 30-х роках. Від театру залишилися самі руїни. У 1960-му мер Фігейраса попросив знаменитого земляка подарувати місту одну зі своїх робіт. Далі вирішив подарувати цілий музей. Його відкрили в 1974-му.
Відтоді це місце, як магніт, притягує до себе натовпи відвідувачів.
— Поки чекали у черзі до музею, вирішили зайти у храм, який був поряд. Як з’ясувалося, у тій церкві Сальвадора Далі охрестили, — каже жінка. — Знайомство з художником розпочалося із площі, на якій ми побачили кілька пам’ятників. Усі вони виконані в дивній манері, притаманній митцю. Відразу і не зрозумієш, що вони означають.
Фасад музею прикрашають водолаз у скафандрі, жінки з батонами хліба в руках. Задня і бокові стіни — цілою низкою гігантських білосніжних яєць і золотими фігурками жінок з піднятими угору руками.
— Магія світу Далі починається з залу під круглим скляним куполом, — пригадує туристка. — По периметру у нішах стоять позолочені статуї, а у центрі — чорне ретро-авто з манекенами всередині.
Назва цієї композиції — “Дощове таксі”. Над авто, каже співрозмовниця, прикріплена ємність із водою та встановлена спеціальна водопровідна система, що забезпечує постачання води. Вона безперервно ллється на обличчя манекенів.
— Сальвадор Далі похований у власному музеї, — розповідає жінка. — У темну кімнату можна зайти. На мармуровій плиті, вмонтованій у стіну, вибите ім’я митця.
У музеї — багато оптичних ілюзій, включаючи модний нині формат 3D. Тож якщо придивитися до картини “Гала дивиться на Середземне море” через об’єктив стаціонарної фотокамери, можна побачити портрет американського президента Авраама Лінкольна.
— Чим довше я ходила музейними залами, тим більше мені здавалося, що я в божевільні, — сміючись, каже Вікторія. — Одні шедеври митця — суцільний потік свідомості, інші — оригінальне трактування відомих речей. Наприклад, Венеру Мілоську авторства Далі від оригіналу відрізняє “колекція” скриньок, вмонтованих у тіло статуї.
В одному із залів увагу туристки привернули ювелірні вироби, розроблені митцем.
— Деякі прикраси навіть... рухалися! — захоплено каже жінка. — Наприклад, діамантове серце. Враження таке, наче воно б’ється.
Цілували зад левиці
До Жирони тернополяни поїхали, щоб “подихати” старовиною. Це місто розташоване на північному сході Іспанії, за 100 км від Барселони і в 40 хвилинах їзди до французького кордону.
— Місто заснували римляни в I ст. нашої ери, як форт, який захищав дорогу між Іспанією та Італією, — веде далі Вікторія. — Відтоді Жирона служила форпостом Іспанії з півночі протягом багатьох століть. За свою історію місто витримало не одну облогу, тому жителі називають його “містом тисячі облог”.
Жирона має старе місто і сучасне, розділені каналом і мостами.
— Історичний центр Жирони стоїть на високому пагорбі над річкою Оньяр, — додає тернополянка. — Вздовж набережної тягнеться квартал різнокольорових будинків, що виник у XIX ст. Кожен турист, який приїжджає у Жирону, обов’язково фотографується на мосту, що розділяє місто.
Коли українці побачили цю панораму, не могли стримати захоплення.
— Старе місто вразило нас не менше, — продовжує Вікторія. — Товсті мури Бенедектинського монастиря і масивні ворота, за якими середньовічні квартали Жирони... Ми наче опинилися у минулому. Видавалося, що за мить повз нас пройде чернець у довгій сутані чи проїде віз, запряжений кіньми. А коли побачили куполи арабських лазень, то ніби перенеслися на Схід.
Єврейський квартал El Call вразив туристів великою кількістю сходів і вузенькими вуличками.
— Середньовічна частина міста збереглася чудово. Ми постійно йшли вгору-вниз і з однієї вулички переходили на іншу через наскрізні дворики, — пригадує жінка.
На початку нашої ери у Жироні оселилися перші сім’ї іспанських євреїв, а згодом місто стало великим іудейським центром, додає тернополянка. Саме тут виникло релігійне вчення Кабала. Тепер недалеко від провулка, де жив його автор, можна відвідати єврейський центр і музей. Багато крамничок торгують культовими речами і літературою.
Поширену у багатьох містах Європи традицію кидати у фонтан монетку, щоб повернутися, там замінили іншим оригінальним ритуалом.
— У Жироні кажуть: “Хто не поцілує зад левиці, не зможе стати громадянином Жирони”, — каже Вікторія. — Для охочих побувати тут ще раз до заду кам’яного лева на одній з вулиць міста підставили драбинку. Раніше туристам треба було вилізати на стовп.
Собор за розмірами другий у світі
Кафедральний собор Жирони — величні статуї святих і вкриті позолотою речі релігійного призначення, картини у розкішних рамах і неймовірна висота купола. Це все вразило тернополян. Грандіозність собору підкреслюють його розміри. Ширина головної будівлі храму — 22 м. Ця церква — друга за величиною після собору Святого Петра у Ватикані.
Квиток у храм коштує 5 євро для дорослого, для дитини до семи років вхід безкоштовний. За ці гроші, окрім приміщення храму, туристи оглянули музей історії собору і скарбницю. Там зберігають старовинні фрески, картини, гобелени, примірники глав із Біблії і безліч інших експонатів. Тернополян найбільше вразив гобелен “Створення світу”, якому майже 1000 років.
— Собор Жирони знаменитий також троном короля Карла Великого, війська якого в 795 році були у місті, — каже Вікторія Чорна. — Є там і монументальні сходи, які після спорудження у XYIII ст. були найбільшими в Іспанії.
Велич і древність храму підкреслюють навіть найменші деталі. Там усе “дихає” історією.
— Блукаючи галереєю у внутрішньому дворику монастиря при соборі, ми весь час боялися наступити на плити, під якими поховані знатні члени чернечого братства, — пригадує жінка. — Ці поховання датовані ще XIY-XYIII ст.
Туристу на замітку
• Адреса візового центру посольства Іспанії у Львові: вул. Братів Міхновських, 1. Щоб подати заяву на візу, слід записатися. Прийом паперів: 8.30-15.30 (з пн до пт, окрім днів офіційних свят). Більше інформації можна дізнатися: (+38) 044-594-96-18, (+38) 050-117-90-03, [email protected]. Години роботи колл-центру: з 08.00 до 18.00 (з пн до пт).
• Необхідні документи: закордонний паспорт і копії всіх сторінок закордонного паспорта з отриманими раніше візами; два фото 3x4; заповнена анкета; довідка про місце проживання; документ про резервування квитків в обидві сторони; документ, що підтверджує факт бронювання готелю чи оренду апартаментів; страховий поліс; запрошення; довідка з місця роботи, де вказана посада і щомісячний оклад; довідка з банку з указанням розміру суми на рахунку. Консульський збір — 35 євро.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
