Місце, де живе вся історія Галичини (ФОТО, ВІДЕО)

Уся історія Галичини відзеркалена на Личаківському цвинтарі у Львові. Ще б пак, воно — одне з найстаріших в Європі.

Там можна пересвідчитися, що наше минуле творили представники української, польської, австрійської, російської, вірменської та інших національностей. Всюди, де кладовищем водять екскурсії, гарно прибрано, травичка підстрижена. Причому навіть на крутих схилах. Однак якщо забратися трохи подалі, між надгробками можна і заблукати. Площа цвинтаря — 40 га.
БЛИЗЬКО 300 ТИСЯЧ МОГИЛ
Головний вхід на кладовище розташований на вул. Мечникова. Доїхати туди можна трамваєм (№№2, 7). Та саме зараз — через ремонт колій у центрі Львова — транспорт туди ходить рідко. Тому від зупинки на вул. Личаківській ми йшли пішки.
— О, та тут платити за вхід треба, — не стримуємося, коли помічаємо прейскурант (див. довідку). Через весь цвинтар йде одна основна алея. Вона спершу піднімається, а тоді плавно спускається. Туристи наче обходять цвинтар по колу, повертаючись до головних воріт.
Справа біля входу — великий стенд. На ньому вказані імена відомих людей, місця їхнього поховання, аби туристи знайшли всі могили, котрі їх цікавлять. Це доволі зручно, адже на цвинтарі — близько 300 тис. поховань, розташованих на 86 полях (саме так, а не секторів, як на кладовищах у Тернополі — прим. ред.). Там за час існування Личакова спорудили понад 2 тисячі гробівців і встановили на могилах близько 500 скульптур і рельєфів.

— У Середмісті Львова жили переважно заможні, — розповідає екскурсовод групі тристів з Івано-Франківська. — Відтак з перших років існування Личаківський цвинтар став головним некрополем Львова. Такий статус кладовище зберегло. Ховали і ховають тут лише поважних городян: священиків, політиків, військових, учених. Ось тільки в радянські часи цвинтар відкрили для масових поховань. Тоді тут процвітали мародерство і вандалізм. Особливо зашкодило це дальній частині цвинтаря. Огорожі деяких могил просто пішли на брухт.

ВІДОМІ – ОДИН ЗА ОДНИМ
Парк, за словами гіда, багатий на чудові класицистичні скульптури авторства Гартмана Вітвера, Антона і Йогана Шімзерів, пізніші роботи Юліана Марковського, Тадеуша Баронча, Леонарда Марконі. Втім, довго розглядати можна і надгробки на похованнях, котрі облаштували пізніше. Перша могила, що нас вразила, — горбок, засіяний травичкою. На простенькому хресті — терновий вінок і фото відомого композитора Ігоря Білозіра.
— Тю, нардепи що — так мало отримують? — шепочуться дві жіночки у нас за спиною. — Мала б совість Оксана. Невже не можна пам’ятник справити... Зрештою, гонорові львів’яни могли б і самі гарний надгробок замовити.
Кілька хвилин витрачаємо на оглядини каплиць, що оточують площу просто біля вхідної брами: мавзолеї Суходольських, Кисельків, Кшечуновичів, Адамських, Моровських і Лодинських. Далі — могили письменників, художників, науковців. Відразу впізнаємо поховання Івана Франка — скульптуру Каменяра. Згодом привертають увагу могили автора “Червоної Рути” Володимира Івасюка, “будителя Русі” Маркіяна Шашкевича, “українського соловейка” Соломія Крушельницька, композиторів Кос-Анатольського, Станіслава Людкевича.
Бачимо ще багато-багато відомих прізвищ — Іван Крип’якевич, Іван Труш, Ірина Вільде, Антон Монастирський, Марія Конопніцька, Кароль Шайноха, Станіслав Щепановський, Степан Банах і багато-багато інших... Дорогою весь час зустрічаються поховання вірменських архієпископів. Біля них дуже люблять “тусуватися” туристи.

ПІРАМІДА З ОРЛОМ НА КУЛІ
— Пантеоном цю ділянку Личакова називають через цей увінчаний орлом обеліск. Таку піраміду встановили на могилі Юліана Ордона, — продовжує розповідь гід. — Навіть Адам Міцкевич присвятив цьому полякові свою поезію. Помер Ордон у 1887-му у Флоренції. Його останки перевезли сюди через дев’ять років. Трохи нижче — могила письменника Стефаника.

Раптом випадково помічаємо могилу поета Броніслава Коморовського, який помер у 1912 р. Курйоз — саме таке ім’я і прізвище у нинішнього президента Польщі. Згодом, на полі №70 наштовхуємося на величний мавзолей Фелікса Барчевського, зведений його сином Петром-Володимиром Пробусом. Він був найбагатшою людиною на Поділлі.
Неподалік — один з найпоетичніших надгробків. Там зображена спляча молода жінка, Юзефа Марковська. Вона померла ще в 1877 р. Пізніше ми не змогли проминути Меморіал визвольних змагань українського народу, поруч — “Цвинтар Орлят” (польські військові поховання 1918-1920 рр.). Є там і могили жертв терору НКВД (поле №82).
— Особливе місце поклоніння — поховання Миколи Чарнецького, — знову чуємо екскурсовода. — Під час іспитів у вузах землю на могилі єпископа, беатифікованого в 2001 р., доводиться досипати. Адже студенти вірять, що мученик, чиї останки перепоховали на Личакові в 1960-х, обов’язково їм допоможе, а той грунт має чудодійні властивості. Такої ж думки і деякі хворі, які сподіваються на опіку Чарнецького.
До речі, видатні особистості можуть не поспішати — місце на меморіальному цвинтарі ще є. Нині його вишуковують поміж старих поховань. Адже раніше людей ховали не так близько одне до одного. Так, ми натрапили на кілька могил 2010 р. У них покоїлися переважно викладачі львівських вузів.

Довідка

Загальний вхідний квиток коштує 10 грн. Дитячий, студентський – 5 грн (у межах головної площі).
Відеозйомка приватна (любительська) — 10 грн. Комерційна — 75 грн. Фотозйомка приватна (любительська) — 5 грн.
Вартість екскурсії: до 10 чол. — 50 грн, для більших груп — 80 грн. Причому екскурсії проводять лише штатні екскурсоводи музею.
* Витяг з прейскуранту музею “Личаківський цвинтар”

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.