“Небесний Єрусалим на Землі...”

Мон-Сен-Мішель — восьме диво світу, острів-фортеця, що навіки завмерла над Ла-Маншем. На цьому клаптикові суші “залишили сліди” король Артур і Вільгельм Завойовник, паломники і натовпи туристів. Це місце сповнене легенд. У давнину самотню скелю називали Мон-Томб (Могильний пагорб). Кельти вважали, що сюди переселяються душі померлих, друїди сходились у коло, щоб вклонитися сонцю, що заходить, а войовничі варвари тут готувалися до походів.

 

Сен-Мішель “тоне” двічі на рік
Мон-Сен-Мішель кореспонденти разом з групою тернополян відвідали в грудні, по дорозі в Бельгію на новорічну зустріч християнської молоді. Кинувши один погляд на це диво, ми переконались: гранітний острів біля узбережжя Нормандії, який з усіх сил намагалися врятувати шахраї із фільму “Невиправний”, зачаровує всіх, хто туди потрапляє.

На скелі "виростають" стіни старовинного абатства. Довкола — море. Лише двокілометрова гребля сполучає острів із материком.
Під ногами — в'язкий сіруватий пісок. Дихається легко, пахне морською сіллю і водоростями. Лінії горизонту не видно — туман. До фортеці, яка примостилася на скелі заввишки 78 метрів, під час припливів добираються човном. Адже вода в такі моменти прибуває зі швикістю коня у галопі — 20 км/год. Зате коли відплив, сюди можна пройти “без наслідків” сушею.

Мон-Сен-Мішель, як запевняють місцеві, стає островом лише двічі в рік. Впродовж століть примхливе море відступило, і тепер майже зусібіч гора оточена пісками. Лише двічі на рік — під час осіннього і весняного рівнодення, вона пригадує минуле. За день рівень води тут підіймається на 10 метрів!

Жінку врятувала Богородиця
У містечку розповідають легенду про жінку, яка на останньому місяці вагітності вирушила в паломництво на Мон-Сен-Мішель. Коли француженка зійшла на берег бухти, то побачила попереду близький і водночас такий далекий силует гори. Вона пішла через піски, проте сили із кожним кроком танули, як сніг на сонці. Раптом здійнявся сильний вітер, почався приплив. Здавалося б, ще мить і хвилі вкриють її з головою...

- Нещасна зрозуміла, що загине і підготувалася до смерті: лягла на пісок, благаючи Богородицю про порятунок, - йдеться у легенді. - І сталося диво: море зімкнулося довкола жінки, проте високі хвилі навіть не торкнулися її, а утворили щось на зразок водяної вежі. Залишившись всередині цього клекочучого виру, француженка народила хлопчика.
Коли ж море відступило, жінка охрестила немовля солоною водою. Рибалки Сен-Мішелю подалися розшукувати тіло жінки. Тож яким великим було їхнє здивування, коли вони знайшли “загиблу” цілою і неушкодженою, та ще й з немовлям на руках! На згадку про диво, що сталося у 1011 році, тодішній настоятель абатства Гільдебер звелів поставити у бухті величезний хрест. Він довго височів серед піску та хвиль, аж доки море не поглинуло його...
Архангел з’явився втретє
Дорога до Мон-Сен-Мішелю, цього “небесного Єрусалима на Землі” починається від воріт Порт-Авансе. Від них вглиб острова веде єдина вулиця — вузька, трохи закручена рю Гранд.

Туристів тут, коли відплив, чимало. Спалахи фотоапаратів сліплять очі, а вуха “закладає” від коментарів на усіх мовах світу.

Вздовж вулиці — крихітні та схожі, наче дві краплі води, будиночки XV-XVI ст. У них — традиційний “рай туриста”: кафе, ресторани, готелі, магазинчики з листівками і сувенірами. За кілька метрів вулиця впирається в широкі сходи. Це нова точка відліку маршруту. Десятки сходинок біжать нагору. Ще мить — і від підйому перехопить подих...

За іншою легендою, у Мон-Сен-Мішелі закінчилася біблійна битва архангела Михаїла з сатаною в образі дракона.
- У 708 році, - йдеться у переказі, - єпископу міста Авранш у Бретані Оберу з’явився уві сні “провідник душ”. Вартовий Раю звелів спорудити на вершині гранітної скелі церкву. Проте святий Обер не квапився із будівництвом. Єпископ сумнівався, чи правильно зрозумів послання. І лише після того, як небесний посланець з’явився йому втретє і доторкнувся голови Обера “вогняним і променистим” пальцем (за іншою версією — пропалив мечем єпископові рясу) — всі сумніви останнього мов вітром здуло і він звелів ченцям почати будівництво.

Ті, хто не вірить в цю легенду, можуть переконатися самі: на черепі Обера, що зберігся неушкодженим до наших днів, красується слід від пальця архангела!
“Провінційна Бастилія...”
Згодом на острові з’явилася базиліка святого Михаїла, гору назвали Сен-Мішель, а на самому кінці шпиля, на висоті більше ніж півтора сотні метрів над рівнем моря, завмерла позолочена фігура сторожа райських воріт...

Двома століттями пізніше герцог Нормандський Річард І спрезентував Мон-Сен-Мішель чернечому ордену бенедиктинців. Вони й заснували абатство. Про ті часи нагадує старезна крипта “Нотр-Дам під землею”.

Після Великої французької революції, за іронією долі, в колишню чернечу обитель звезли закоренілих грішників — Мон-Сен-Мішель перетворився на в'язницю. В народі його називали “провінційною Бастилією”. І лише в 1863 році ворота Порт-Авансе відкрилися знову, цього разу — для туристів.

Довідка

На рю Гранд є три невеличких музеї. Всіх їх можна відвідати, придбавши один квиток. В Археоскопі туристам покажуть двадцятихвилинну виставу на історичну тематику, у музеї Гревен — воскові фігури. Проте найцікавіший — Морський музей, де можна оглянути весь тваринний і рослинний світ бухти Сен-Мішель.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.