Палац князів Вишневецьких: які легенди приховують його стіни (ЩЕ ФОТО)
Родове гніздо Вишневецьких — мов яскрава картинка із “кишенькового” роману про безстрашних лицарів і прекрасних дам, ворожі підступи та неземне кохання, що рано чи пізно все здолає. Важко повірити словам екскурсовода, який стверджує, що колись тут були і селищний будинок культури, і бібліотека.
З'їли серце Байди
Цей палац зачаровує древньою міццю стін. Цікаво, про що шумлять старі каштани й липи? Тут усе наче оповите легким маревом легенд. І відрізнити, де реальність, а де казка, - неможливо.
Попереду — протоптана тисячами ніг стежина. Вона веде до масивної білосніжної брами. Її збудували на честь приїзду короля Польщі - Станіслава-Августа Понятовського. Вінценосний гість провів у Вишнівці три тижні, навіть зустрівся там із Павлом І - спадкоємцем московського престолу.
Ще крок — і відчуття реальності зникає. Мимоволі переносишся на декілька століть назад, у часи безстрашного Байди, жорстокого Яреми і чорнявої красуні-польки Марини Мнішек.
- Уся історія цього міста нерозривно пов'язана з історією роду Вишневецьких, - переносить нас у минуле екскурсовод Микола Кибалюк. - Ви знаєте багатьох із них. Це і засновник першої Запорізької Січі - безстрашний Дмитро-Байда Вишневецький. Людина-легенда, про яку склали стільки переказів і пісень, що важко відрізнити вигадку від правди....
Байда зібрав докупи розрізнені козацькі загони. Він служив і московському цареві, і королю Польщі. Згодом замахнувся на владу в Молдові. Там його схопили, перевезли до Стамбула і жорстоко покарали: скинули униз зі стрімкої скелі.
- Тоді це був поширений спосіб страти, - каже наш провідник. - Людей в Стамбулі живцем скидали зі скелі. Вони зачіплялися тілом за залізні гаки та помирали в страшних муках.
За легендою, турецькі вояки з'їли серце Байди. Вони хотіли, щоб їм передалася його хоробрість.
Отруїли на причасті
Раїна Могилянка і Михайло Михайлович - останні православні представники роду Вишневецьких.
- Раїна Могилянка - донька молдавського господаря Ієремії Могили і двоюрідна сестра київського митрополита Петра Могили, була палкою прихильницею православ'я, - зауважує гід. - Вона збудувала кількасот церков і три великих монастирі: Мгарський, Прилуцький і Ладинський. Вони збереглися донині.
Проте за іронією долі, її єдиний син Ярема (Ієремія) став католиком. У сім років хлопчик залишився круглим сиротою. Його батька під час таїнства причастя отруїв підісланий монах, а мати померла, не витримавши пресу католиків.
- Ярему віддали на виховання єзуїтам, - продовжує Микола Кибалюк. - У 19 років він прийняв католицизм, у 27 - став воєводою Руським і найвпливовішою людиною в Речі Посполитій.
За Яреми володіння князів Вишневецьких було величезним. Окрім Волині, воно об'єднувало сучасну Полтавщину, Сумщину, Черкащину, частково - Чернігівщину. Вишневеччина - так називали цю територію на картах XVIІ ст. Центр цих земель був у місті Лубни.
- Хоча Ярема Вишневецький був ревним католиком, у пам'ять про батьків він наділяв землями і коштами Мгарський монастир, - зауважує екскурсовод. - Не зруйнував і нашої призамкової церкви.
Помер перед битвою
Поки інші магнати мовчки спостерігали або вже були готові тікати, Ярема став головним противником Хмельницького. Помер він у 39 років - на піку популярності, після перемоги під Берестечком. Здавалося, тепер йому відкритий шлях до королівської корони. Та не судилося. Обставини смерті Яреми - загадкові. Вочевидь, його отруїли - у князя із військом, більшим за королівське, було багато заздрісників, ворогів.
- Сучасники пишуть, що Ярема не знав ні Бахуса, ні Венери. Вів здоровий спосіб життя, - продовжує Микола Кибалюк. – Але коли після смерті князя зробили розтин, виявилося, що його внутрішні органи вкриває жирова тканина.
Тепер медики вважають, що Ярема Вишневецький переніс плеврит. Ця недуга скосила багатьох, а він, навіть не помітивши, переніс її на ногах. Тож його органи вкрила захисна тканина.
- Завдяки заслугам князя перед Річчю Посполитою його сина на сеймі майже одноголосно обрали королем. Але Міхал-Томаш Корибут не мав ні відваги, ні жорстокості Яреми, - розповідає гід. - Наприкінці свого короткого, чотирирічного правління він вирішив дати відсіч татарам. Зібрав військо, заклав усі коштовності, королівські маєтки. Але незадовго перед боєм несподівано помер. Йому було лише 33. Лаври переможця отримав Ян ІІІ Собеський.
За переказом, коли Раїна Могилянка будувала Мгарський монастир, то залишила фундаційну грамоту. Там були такі слова: “Якщо хтось із наступних поколінь колись посміє знищити його чи віру православну, хай буде проклятий. На іншому світі нас розсудять”.
- Нині це пов'язують із тим, що її єдиний син Ярема став католиком. Хоча не руйнував того, що збудували батьки, - каже екскурсовод. – Син Яреми, Міхал-Томаш Корибут помер, не залишивши потомства. Втім, вийшовши заміж вдруге, його дружина народила аж шестеро дітей.
За столом - 400 гостей
Останній із князів Вишневецьких, Михайло-Сервацій, був одним із найбагатших людей Європи. На момент смерті його маєтки оцінили в 14 млн злотих. Це була захмарна сума!
- У його руках зосереджувалися всі маєтки Вишневецьких, а також князів Дольських, частково - Чарторийських і Радзивіллів, - додає наш провідник.
Михайло-Сервацій, перший магнат Речі Посполитої, досягнув у житті усього. Єдине, чого не зміг - залишити спадкоємця, хоча був одружений аж тричі та мав семеро дітей. Пережила його лише одна дочка.
- У ті часи титул означав дуже багато. Його передавали тільки в спадок - від батька до сина, - пояснює екскурсовод. - Навіть казали: “Королем ти стати можеш, але князем - ніколи”. Ним треба народитися.
Останні роки життя Михайло-Сервацій присвятив побудові палацу. Нині навіть важко уявити, що всі ті речі, описи котрих збереглися, вдалося зібрати під одним дахом: численні картини, портрети, коштовну турецьку і китайську зброю, порцеляну, шиті золотими та срібними нитками шовкові й атласні тканини. Князь казав: “Хоч я не можу залишити сина, залишаю палац, який здивує наступні покоління...”
Рід припинився
- Михайло-Сервацій помер у 1744 р., - розповідає Микола Кибалюк. - Як пише хроніка, це був найпишніший похорон у Речі Посполитій XVIII ст. Адже помер не просто перший магнат чи останній представник роду, у небуття пішла ціла епоха князів Вишневецьких...
За традицією, похоронна церемонія тривала 40 днів. В останній день усі портрети представників родини Вишневецьких у повний зріст перенесли з палацу до костелу. Видавалося, вони зійшлися попрощатися. Над прахом померлого розбили герби Вишневецьких - так званий корибут.
- Багато впливових родів тоді припинили своє існування, - каже наш провідник. - Чому так сталося? Одна з версій - через перехресні шлюби. Щоб зберегти маєтки в одних руках, одружуватися було прийнято між своїми.
У Вишнівець переїхали Мнішеки - могутній польський графський рід. Бучні гулянки, екскурсії і концерти - містечко стало центром культурного життя всієї Речі Посполитої. Його відвідали багато відомих осіб. Щодня до обіду там сідало не менше 400 людей!
- Двоє останніх Мнішеків зросли у Франції, - зазначає гід. - Анджей, який отримав Вишнівець у спадок, уже не відчував такого зв'язку з цією землею, тож вирішив її продати. В історії містечка таке сталося вперше...
Чому в Москві стріляла Цар-пушка
На крутому схилі біля Вишневецького палацу височіє старовинна призамкова Вознесенська церква. В її підземеллях спочивають православні князі цього славного роду. Серед них - батьки Яреми: Михайло Михайлович і Раїна Могилянка.
- Тут заручилися Лжедмитрій І і донька Сандомирського воєводи Марина Мнішек, - розповідає Микола Кибалюк. - Вони познайомились у Вишнівці.
Досі тривають суперечки, ким Грішка Отреп'єв, був насправді - позашлюбним сином Івана Грозного чи звичайним авантюристом-самозванцем, який хотів захопити Московський трон. Але його затію підтримав Адам Вишневецький.
- Похід на Москву завершився трагічно, - продовжує екскурсовод. - Загинули всі, крім Вишневецьких. Адамові вдалося врятуватися, Костянтин потрапив у полон.
За легендою, це був єдиний випадок, коли в Москві стріляла Цар-пушка. Коли Дмитрія І вбили і спалили його тіло, її зарядили порохом і вистрелили у той бік, звідки прийшов Грішка Отреп'єв.
- Біля входу в палац височів костел - родова усипальниця Вишневецьких, які сповідували католицизм, - додає гід. - Його історія - дуже драматична.
На початку ХХ ст. храм намагалися перетворити на православну церкву, з'єднавши куполи у візантійському стилі, а 15 іконостасів викинули на подвір'я та залишили гнити під дощем.
- Це сталося в 1910 р., за російського генерала Демидова, - продовжує Микола Кибалюк. - Знову сурмили сурми, стріляли гармати, як у часи, коли Вишневецькі поверталися з переможних походів. Але причина була іншою - їхні тіла виймали з родових гробів, щоб перепоховати на католицькому кладовищі.
За легендою, коли з верхівки костелу знімали статую святого Михаїла, один із гостей генерала, який приїхав із Москви, вирішив поглузувати. Сказав: “Зачепіть його мотузкою за шию”. Так і зробили. У статуї відірвалася голова. Тієї ж ночі московський гість помер. З'їхалися лікарі, але так і не визначили причини. Вже у 1957 р., під час хвилі руйнування культових споруд, костел підірвали.
- Польський історик Ян Мазуркевич описав ще одну легенду, - підсумовує екскурсовод. - В тому костелі замордували багато католицьких священиків і простих людей, які шукали захисту під дахом храму. Щоразу, коли у Вишнівці мало статися щось жахливе, на мурах з'являлися обличчя закатованих отців. Їх бачили тричі...
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
