В Москві тернополянка зустріла... Сталіна

Існує думка, що в Москві, порівняно із “Північною Пальмірою” Санкт-Петербургом, немає на що дивитися. Тернополянка Любов Чопик (28 р.) із цим не згодна. - Столиця Росії - зовсім інша. Вона по-своєму красива і неповторна, - пояснює наша героїня. - І що з того, що там немає блиску й приголомшливої розкоші Петербурга?

У метро продають... дипломи
У потязі "Львів-Москва" з дівчиною їхало дуже багато українців. Здебільшого - наші заробітчани. Коли ж вона поверталася, серед попутників переважали туристи: хтось був у Москві проїздом, хтось, як і Любов, відвідував родину.

- На кордоні митники перевіряли наші паспорти. Питали, куди їдемо, до кого і на скільки, - додає тернополянка. - На прощання попередили: без реєстрації на території Росії можна перебувати не довше трьох днів.

Перше, що вразило її у Москві, - розмах: гігантські площі, широченні проспекти, дуже великі, гарні парки. Щоб обійти один, теба як мінімум півдня!

У Москві є кількасот фонтанів. Деякі - справжні шедеври! - розповідає дівчина. - Однак водограї наприкінці жовтня не працюють. Комунальники тоді вже готують їх до “сплячки”.
Людська ріка, як пересвідчилася тернополянка, там на вулицях не рідшає ні вранці, ні по обіді. Всі гудуть, як у вулику, поспішають у справах. Мимоволі переконуєшся: “Час — це гроші”.
- Основний вид транспорту в “Білокамінній” - метро, - веде далі вона. - Якщо стіни брюссельської підземки прикрашають витвори сучасного мистецтва, то в Москві багато що залишилося з минулого: серп і молот, пам'ятник трудящим, а також солдатам, які полягли в Другій світовій. Причому у метро можна купити... дипломи будь-яких вузів!
Московський метрополітен - це безліч гілок, переходів, але заблукати там майже неможливо. Всюди є вказівники. Та про всяк випадок, як ділиться Любов, краще мати карту.
- Я їздила лише у метро, - каже українка. - Купувала картку на 10-20 проїздів і відмічалася на терміналах.

На вулицы готують хачапурі
У Москві - тисячі заробітчан. Навіть на вулиці, як помітила дівчина, люди спілкуються різними мовами.
- Це наче галасливий мурашник, “казанок” народів. Там не почуваєшся чужою, - зауважує вона. - Мені навіть спала на думку фраза з фільму: “Если людям некуда податься, тогда они едут в Москву”.

Тернополянку навіть часом сприймали за... москвичку. До неї підходили приїжджі, щоб уточнити дорогу.
- Майже всі продавці на продуктових ринках - іноземці. Лідирують “хачі”: азербайджанці, киргизи, вірмени. Їхня традиційна їжа - всюди! - зауважила співрозмовниця. - На вулиці готують хачапурі, в супермаркетах можна придбати заморожені хімкалі. Страва нагадує наші пельмені, але зліплені у вигляді торбинки.
Наших земляків у Москві теж не бракує. Там, де є будова, ремонтні чи реставраційні роботи, часто чути українську.
Пригощала білку горішками
Чимало вражень залишилося в нашої героїні після візиту до старовинного села Коломенське, що в південній частині Москви. Сюди перевезли пам'ятки російського дерев'яного зодчества XVII ст.: медоварню із села Преображенське, вежу Братського острогу з Сибіру, будиночок Петра I з Архангельська.
- Це величезна територія із церквами, будинками, в яких раніше зупинялися царі та їхня челядь, - каже тернополянка. - Історія села - дуже цікава. Його, за переказом, заснували жителі Коломни, рятуючись від Батия.
Коломенське облюбували московські князі, згодом - царі: Василій Третій, який збудував там церкву Вознесіння, і Олексій Михайлович. Зовсім поруч - Кожуховське поле. “Потішні бої” Петра І воно “пам'ятає” досі.
- Також мені сподобалася садиба “Царицино” - із великим фонтаном, мальовничими озерами, будинком-музеєм, церквою, пейзажним парком, - веде далі Любов. - Навіть імператриця Катерина ІІ називала цю місцевість раєм. Однак їй не судилося там жити.

Довкола, як описує дівчина, - чисто й охайно, красиві арки, меморіальні дошки.

- Там у парку багато білок. Вони - ручні і дуже симпатичні, - посміхається дівчина. - Одна білочка навіть підбігла до мене. Думаю: “Може, її пригостити?”. І запропонувала горішки.

Мавзолей був зачинений
Серце "Білокам'яної" - Кремль. Його південна стіна “дивиться” на річку, північно-західна - на Олександрівський сад, східна - на Червоної площу з Мавзолеєм.

За Союзу туди приїжджали тисячі людей, аби хоч краєм ока подивитися на забальзамоване тіло вождя. Вони стояли по кілька годин у довжелезних чергах - і в спеку, і в холод. Тепер культ Леніна - в минулому.
- Ми були на Червоній площі ввечері, близько 18.00. Надворі вже сутеніло. Але людей було багато, - пригадує наша героїня. - Мавзолей був зачинений. Ми обійшли довкола і зустріли... Леніна зі Сталіним! Двійники вождів - усміхнені і товариські, полюблять фотосесії з туристами!
Також на Червоній площі є собор Покрови, що на рові. Його народна назва – собор Василія Блаженного.
- Цей собор спорудили на згадку про переможний похід на Казань, - розповідає дівчина. - Будівничим наказали: він повинен складатися із восьми церков.
Коли майстри завершили всі роботи, жорстокий Іван Грозний наказав їх осліпити, аби вже ніколи не могли спорудити щось подібне.
Копія Юлії Тимошенко
- Недалеко від Кремля розташований “нульовий кілометр” - центр Москви. Звідти, як прийнято вважати, ведуть відлік усіх відстаней у Росії, - пояснює тернополянка. - Це невеликий золотистий круг посеред дороги з написом: “Нулевой километр автодорог Российской Федерации”.
Із цим місцем пов'язаний чи не найпопулярніший у Москві ритуал. Якщо стати на круг, повернувшись обличчям до Червоної площі, кинути через ліве плече монетку і загадати бажання, воно неодмінно здійсниться. 
- “За бажаннями” вишикувалася черга в кілька десятків метрів! Люди штовхалися, галасували, - пригадує туристка. - Я обмежилася фото. Навіть не ставала в чергу.
Також дівчина відвідала виставкові зали на ВДНХ (нині - Всеросійський Виставковий Центр). За тамтешніми холами збереглися колишні назви. Наприклад, Української РСР, Вірменської РСР.
- Там досі є фонтан “Дружба народів”, - описує тернополянка. - Довкола його чаші - позолочені бронзові скульптури дівчат у національних костюмах, із дарами землі в руках. Вони символізують дружну сім'ю радянських республік. Одна з тих дівчат - із косою. Коли придивилася, не повірила очам! Наче копія Юлії Тимошенко!

Фонтан знає марш Чайковського
Москва - одне з найдорожчих міст світу. Особливо там “влітає в копійку” проживання.
- Щоб винайняти однокімнатну квартиру неподалік центру міста, потрібно заплатити близько 500 євро в місяць. Це - середня ціна, - каже Любов Чопик. 
У столиці Російської федерації дуже багато торгових центрів із різним рівнем цін.
- Ми побували в гіпермаркеті "Ашан", - пригадує дівчина. - Що вразило, - це його площа! Торговий центр - двоповерховий, із дуже високою стелею. Асортимент - просто фантастичний!
Ціни, до речі, - доступні. Вартість акційних товарів - зубних паст, одеколонів, товарів побутової хімії була навіть нижчою, ніж у нас.

- Також ми заходили в “Копієчку”. Родичі казали, що це найдешевший гіпермаркет у Москві, - продовжує тернополянка. - Дійсно, ціни там низькі, але обслуговування - не дуже. Не порівняєш з "Ашаном"!
Та найбільше Любові сподобався Центральний універмаг (ГУМ - прим. ред.). Хоча площа - величезна, завдяки плануванню відділів легко зорієнтуватися і “новачку”.

- Я мрію приїхати в Москву на День міста. Його там відзначають у першу неділю вересня, - ділиться Любов. - На штучному острові в “Царицино” тоді включають танцюючий світломузикальний фонтан. У його репертуарі - "Вальс квітів", марш Чайковського. Кожен із 915 струменів диво-фонтану може піднятися на висоту до 30 м! Родичі показували відеозапис. Видовище - незабутнє!

Довідка
10 російських рублів приблизно дорівнюють 2,62 грн. Віза для в’їзду в Росію українцям не потрібна. Достатньо показати на кордоні внутрішній паспорт. Суму, що перевищує 3 тис. дол. США, перевозити не можна.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google