Вічне місто кличе в минуле (ЩЕ ФОТО)

Столиця світу, Вічне місто, Апостольські Ворота і просто Місто з великої літери - все це про Рим. "За плечима" в нього - понад три тисячоліття, народження і розпад імперій, правителі яких вершили долі світу. Кожен камінь там - німий свідок минулих епох. Секрет вічної магії італійської столиці спробували розгадати Юлія Якубівська та Ольга Паламар.

Прогулюючись з подругами вулицями Рима, ми зовсім не відчували втоми, тільки заряд позитиву й неповторний дух старовини, - діляться враженнями дівчата. - В античній частині міста немає хмарочосів і торгових центрів. Лише свідки минулого, коли Римська імперія перебувала на піку могутності і слави: Форум, Капітолій, Колізей...
Трибуни вміщали 87 тисяч
Неписаний закон для кожного гостя Вічного міста - хоча б краєм ока побачити його легенду, тобто Колізей. Це так, як відвідати Ейфелеву вежу у Парижі або лондонський Біг Бен.
Ми побували біля Колізею двічі: ввечері та вдень, - розповідає Юлія. - І в сутінках, і в сонячному сяйві ця споруда - неповторна. Вона настільки древня, красива і велична, що важко змусити себе відвести погляд! На жаль, через економію часу ми не зайшли всередину амфітеатру, хоча туди водять екскурсії.

Цікаво, що лише з ХІ ст. амфітеатр почали називати Колізеєм. За однією з версій, через сусідство з Колосом - гігантською статуєю імператора Нерона. За іншою - завдяки площі споруди, адже її трибуни могли одночасно вмістити до 87 тисяч глядачів!
Учасників гладіаторських боїв набирали серед засуджених до смертної кари, рабів і полонених, - продовжує дівчина. - Поєдинок тривав до загибелі одного з суперників. Втім, переможений міг попросити помилування у глядачів.
Місця на трибунах розподіляли в певному порядку. У нижньому ряді, або на подіумі, сиділи імператор і його родина, сенатори й весталки. Від арени їх відділяв високий парапет. Місця для публіки нижчого рангу складалися з декількох ярусів. Перший займала міська влада і люди з верстви вершників. Другий - усі, хто мав право на римське громадянство. Глядачі з третього ярусу належали до нижчих верств. Передостанній ряд займали раби, останній - жінки.
Око, або “Вікно в небеса”
“Храм усіх богів” Пантеон - єдина антична споруда у Римі, що не дійшла руїною до наших днів.
Всередині так красиво, що не передати! - зауважує Ольга Паламар. - Шкода, що фото не вийшли - було надто темно.

Світло потрапляє в храм через округлий отвір на вершині купола - так зване око. За задумом імператора Адріана, воно мало слугувати “Вікном у небеса”, щоб під час молитви люди могли звести погляд вгору, до богів і відчути себе в центрі Всесвіту.
Походження того ока оповите маревом легенд, - додає дівчина. - За переказом, під час пересвячення язичницький храму на церкву усіх мучеників, перелякані демони кинулися з нього навтьоки. Найбільший вилетів через дах будівлі, пробивши рогами дірку.
Коли святиню перейменували на Санта Марія ад Мартірес, вона перетворилася на місце захоронення великих італійців. Зокрема там є могила геніального Рафаеля.
Фонтан виконує бажання
У “Місті на семи пагорбах” близько 150 тисяч фонтанів з питною водою. Це - справжній порятунок для туристів, яких мучить спрага. Та особливу популярність мають нестандартні водограї - ті, що виконують бажання і “кличуть” назад у Вічне місто.

Цікава прикмета пов’язана з фонтаном ді Треві - одним із символів  італійської столиці, - розповідає українка. – Кажуть, якщо обернутися до нього спиною і кинути в воду через ліве плече монетку, турист неодмінно повернеться в Рим знову.
Охочих, звісно, хоч відбавляй! За приблизними підрахунками, там туристи щодня залишають більше півтора тисячі євро.

Популярність ді Треві далася взнаки одразу, - пригадує Юлія. - Туристи “обліпили” всі сходинки, що спускалися до фонтану. А ті, кому не вистачило місця, примостилися просто на асфальті. Довкола панувала невимушена атмосфера. Навіть важко уявити, щоб таке було у нас!
Монетки люди кидали здалека, понад головами натовпу. При цьому навіть жартували: “Якщо поцілю у фонтан - пощастило. Ні - можна спробувати знову!”.
- Але ми вирішили не ризикувати і залишили монетки на дні іншого “щасливого” фонтану, - посміхається співрозмовниця. - Він - одразу біля Ватикану. Сподіваюся, це спрацює, і ми швидко повернемося у Вічне місто.
Смак весілля по-римськи
Юлія зауважила, що корінних італійців у центрі Риму - обмаль. Всюди видно лише галасливі натовпи мандрівників, які розмовляють на всіх мовах світу. Чи не найбільше - гостей-азіатів.
“Збірні” росіян та українців особливо контрастували з групами китайців і корейців, - веде далі тернополянка. - Якщо наші люди були в майках, шортах і в'єтнамках, то азіати - в повному обмундируванні. Їхній гардероб складався з курток із “плащовки”, штанів, туфель, кепок і неодмінно – парасоль...

Під час екскурсії туристи навіть стали свідками італійського весілля. Пара саме виходила після реєстрації шлюбу.
Мабуть, одружувалися представники бомонду. Все було дуже просто і водночас стильно, - ділиться спогадами Ольга. - Здавалося, що красуня-італійка у вишуканому платті кольору слонової кістки, без фати, з маленьким букетиком у руках та її смаглявий наречений зійшли з обкладинки модного глянцю.
Гостей пари можна було перелічити на пальцях. Усі були в елегантних вечірніх сукнях і костюмах. Дарма, що надворі - спека.
З англійською, як каже дівчина, в Римі проблематично. Навіть персонал у готелях і торговці сувенірами елементарних слів "інглішу” не знають.
Якось я замовила у готелі каву з молоком - лате, - додає Юлія Якубівська. - Але італійка мене не зрозуміла і налила в склянку молока. Я сказала  англійською, що це не те. У відповідь жінка бурхливо відреагувала, почала щось пояснювати італійською і жестикулювати. Це треба було бачити!
Щедро приправлений емоціями міжнаціональний діалог перервала наша заробітчанка, яка “ввела в курс” італійку. Виявилося, виникло непорозуміння. Бо "лате" в італійців - не що інше, як кип'ячене молоко.
Тепер, після мандрівки у Венецію і Рим, у мене залишилося три “італійські” мрії. Перша - побувати у столиці моди й шопінгу Мілані, - розповідає наша героїня. - Друга - у Флоренції. Ми проїжджали повз це місто, але побачили лише кольоровий ореол з палаццо і церков.

Третя мрія дівчини - відвідати Верону, батьківщину найромантичнішої пари всіх часів і народів, і побачити знаменитий балкончик, де Джульєтта зізналася Ромео в коханні. За легендою, усіх, хто постоїть під ним, чекає велика любов - палка, взаємна і на все життя.

Папа був у відпустці
Не менше вражень справив на тернополянок Ватикан - резиденція Папи Римського.
Шкода, що на момент нашої мандрівки там не було Бенедикта XVI, - каже Ольга Паламар. - Виявилося, що понтифік - у відпустці. Тому нас попередили: отримати його благословення можна лише з великого екрану, що на площі навпроти собору Святого Петра.
Проте побувати в храмі Юлії та Ользі не пощастило. Вони не мали довгого одягу. Напрокат такого, як у Почаєві, не видавали.
Ми не здогадувалися, що на вході настільки суворий контроль, - продовжує співрозмовниця. - Заборонено заходити навіть у шортах до колін. Жінки повинні бути у спідницях, що накривають коліна і з прикритими плечима.
Туристи, які побували на Службі Божій, потім розповідали, що в соборі видають спеціальні мікрофони для вух, щоб віруючі могли слухати відправу рідною мовою.
До речі,  в Римі є дуже красива українська церква. Її внутрішнє убранство - надзвичайно гарне, - додає Юлія Якубівська. - Там для нас провели окрему відправу.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.