Всі заводи в Люксембурзі - під землею

Ця країна, як підрахував якийсь дотепник, рівно в дванадцять разів менша за Бельгію і двісті тринадцять - за Францію. Йдеться про крихітний Люксембург - єдине Велике герцогство у світі.

Там побувала тернополянка Анастасія Ходченко (24 р.). 
Велике герцогство дійсно дуже мале: лише 70 км в довжину і 35 завширшки, - розповідає наша героїня. - Та люксембуржці цим навіть гордяться. Кажуть: “Ми не останні. Позаду залишилися Андорра, Мальта, Сан-Марино”.  
Місцеві - люди дотепні. Їхній “коронний” жарт: в герцогстві не можна перевищувати швидкість, а то всяке може статися. Наприклад, водій не впорається з керуванням і “вилетить” в... сусідню Францію чи західну Німеччину. Мовляв, скільки того Люксембургу!
Герцогство з'єднує “міст Адольфа”
Столиця Великого Герцогства - Люксембург - дуже красиве, тихе, по-справжньому домашнє місто, - пригадує тернополянка. - Дехто, однак, вважає його провінційним.
Через місто протікають дві річки - Альзета і Петрус. Вони ділять його на дві частини: Верхнє місто з залишками колись неприступної фортеці, палацом Великого герцога і старовинними будівлями, і Нижнє - з новими кварталами, заводами  та різними установами.
Ці дві частини - наче небо і земля! - ділиться враженнями співрозмовниця. - Ми побували лише в Верхньому місті. Воно нагадало нам Німеччину: готичні будинки з вузькими вежами і гострими шпилями, некрикливі, спокійні кольори, розмірене життя без поспіху і метушні. Все контрастно і водночас гармонійно.
Різні частини столиці Герцогства з'єднує гігантський віадук - так званий “міст Адольфа”. А також - 109 інших мостів, які зовсім несхожі між собою.
Скучала за сестрами-русалками
Під час оглядової екскурсії містом нам показували великий, порослий мохом, камінь біля Альзети, - пригадує тернополянка. - Там, за легендою, любила розчісувати свої довгі коси красуня-русалка Мелюзина.
Якось вона побачила лицаря Зігфріда. Задля його кохання перетворилася на дівчину. Однак бідолашна ніяк не могла звикнути до життя на суші. Її весь час тягнуло до рідної стихії, сестер-русалок.
Щовечора, коли Зігфрід міцно засинав, Мелюзина йшла до річки і перетворювалася на русалку, - продовжує Анастасія. - Якось лицар прокинувся і побачив, що коханої немає поруч. Стривожився, пішов її шукати. Врешті знайшов жінку на камені біля річки Альзети. Мелюзина замріяно сиділа, зануривши хвіст у воду.
Почувши Зігфрідів голос, русалка стрепенулася і миттю розчинилася в скелі. Лицар втратив кохану. Назавжди.
- Від їхнього союзу нібито і пішли люксембуржці. Та це не більше, ніж гарна легенда, - зауважує, посміхаючись, дівчина. - Перші поселенці Люксембурга - відчайдушне кельтське плем'я тревірів. “Осівши” на південному краю дрімучого Арденського лісу, вони мужньо давали відсіч ворогам.
Рік заснування Люксембурга - 963-ій. Тоді він називався “Люклинбурхук”. В перекладі з місцевого діалекту - "маленький замок".
-  Люксембург надзвичайно мальовничий! Дивно, як стільки ландшафтів могло поміститися на такій маленькій площі! Через глибоку долину перекинуті аж 67 мостів - як сучасних, так і старовинних, - каже Анастасія. - В країні збереглося чимало пам'яток старовини. Найцікавіші, мабуть, феодальні замки.
За білими винами - в Мозельську долину
Після дня, проведеного у столиці, тернополянка вирушила на прогулянку пароплавом річкою Мозель. Туристів вразили довколишні пейзажі. Всі будинки, що траплялися дорогою, були схожі, неначе близнюки: кам'яні, двоповерхові, з побіленими стінами. Дахи вкривав шифер або черепиця.
Візитівка Герцогства - білі вина з долини Мозеля: “Бофор”, “Оксеруа”. Їх знають у Європі, - пояснює дівчина. - Також у Люксембурзі здавна виготовляють декілька сортів високоякісного пива і лікерів, шипучі вина, що нагадують шампанське, вино з чорної смородини, соки, мінеральну воду. 
Гід розповідав, що виноградарство більше поширене в південній половині Мозельської долини - від Шенгена до Реміха, а також північніше, біля сіл Вормельданж, Вінтранж, Аан і Швебзінген. Адже там - найкращі плантації,  зазначає наша героїня.

Великий ерцог стоїть у черзі в магазині
У Люксембурзі — аж три державні мови: французька, німецька і люксембурзька, якою розмовляють близько 70% жителів країни. Більшість населення знає англійську. Діти вивчають її в школі.
Якось, прогулюючись Верхнім містом, нам закортіло подивитися на катедральний собор “Нотр-Дам”, - пригадує Анастасія. - Звернулися до перехожих - молодої пари років 30-ти. Їхня відповідь шокувала! Це не була класична англійська, але ми добре вловили суть! В тамтешніх газетах можуть бути статті різними мовами!
Державний устрій Люксембургу — конституційна монархія. Глава держави— великий герцог Анрі, який при владі з осені 2000 року. Він проживає в заміському будинку.
Все в цій крихітній країні викликає подив. Уявіть: скромний на вигляд герцогський палац охороняє почесна варта з одного (!) солдата! - не стримує емоцій дівчина. - Скидається на те, що їхній герцог - найдемократичніший правитель у Європі. Його можна зустріти з дітьми в черзі в магазині, біля каси в кінотеатр або в тролейбусі на сусідньому сидінні.
Люксембуржці дуже працьовиті. Там розвинута металургійна промисловість. Зараз основна сфера економіки - банківський сектор.
Навіть не намагайтеся - ви не побачите жодної фабрики або заводу на поверхні, - додає тернополянка. - Всі вони розташовані під землею.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google