Забуте місто Баворів

Отак і “завис” Баворів між двома адміністративними центрами, що навіть виваженої історії його досі не написали: поляки творили, та й продовжують творити, польську, за часів СРСР – радянську, а українці? Згідно з переписом населення 2001 р., у Баворові проживало 688 жителів. Але поселення є набагато давнішим – вперше його згадали у 1411 р.
Що там можна побачити
Сучасний Баворів – село, хоча й велике. Приватні садиби розкинулися у дуже мальовничій долині Гнізди – річки, на якій стоять княжі колись Збараж і Теребовля. Село виникло на невисокій горі чи, радше, на крутому пагорбі, оточеному яскравою зеленню пасовищ, сріблясто-синьою стрічкою річки і клаптиками соснового лісу. Колись, кажуть, ліси були набагато більшими. Життя тут якесь сонливо-розмірене, принаймні у суботу. Аж не віриться, що колись то було місто із замком.
І справді, про замок у Баворові не знають не те, що гості, а й багато місцевих жителів.
— Він у селі Грабовець був, — розповідає місцевий житель села пан Ярослав. – Це зо два кілометри вздовж річки звідси.

Натомість більшість людей на вулицях Баворова перепитують, чи, можливо, ми не переплутали і не руїни костелу шукаємо? І справді, від замку в екс-містечку збереглися хіба підземелля та дуже сильно перебудована церква Різдва Івана Хрестителя – колишня замкова каплиця. Більшості туристів закинуті льохи будуть нецікаві. Але цікавою буде стара церква з 1727 р., а найромантичнішими – руїни костелу. Саме там, а не в іншому місці, ви побачите... копії славетних робіт італійського майстра Леонардо да Вінчі. І це – у селі під Тернополем!
На жаль, костел теж занедбаний. Його тільки-но почали відновлювати: декілька робітників розчищають завали старої штукатурки і цегли, носять непотріб на відстань від храму і спалюють. Роботи – непочатий край.
— Ви вже там напишіть про нас, може, хтось допоможе відновити храм. За часів Союзу його перетворили на колгоспний склад, — розповідає пан Ярослав.
Споруду не берегли зовсім, от і вийшло, що “Тайна вечеря”, “Народження Ісуса”, “Вознесіння Господнє” та інші фрески сусідили з реманентом, мішками... Будучи у церкві, так і відчуваєш, як Ісус і святі дивляться на тебе сумними очима.

Тепер у храмі – пустка. Даху немає. Головний і бічні вівтарі – запустілі, а казальниця – ветха.
— Зверху над дахами справжній ліс виріс, — продовжує пан Ярослав. – Тільки нещодавно його викорчували.
Історії цього місця
Якщо тепер життя у Баворові спокійне, то у давнину жити тут було навіть страшно. Адже поблизу проходив кордон зі степом, а татари не лінувалися робити часті набіги, аби тільки захопити невільників та чуже майно. Саме тому у XVI ст.. власник містечка Вацлав Баворовський наказав укріпити його. Так виник перший, здається, дерев’яно-земляного типу замок. У 1589 р. На околицях Баворова навіть розбили татарську орду. Подібні бої повторювалися у 1615 і 1652 рр., а в 1648 і 1649 рр. містечко зазнавало руйнувань під час козацько-польських воєн. Баворівський замок, як на ті часи, був доволі архаїчним, тому у XVII ст. його перебудували у камені. Точно не відомо, коли саме це сталося, але у 1638 р. твердиня уже мала кам’яні мури.