Власне, наші предки ще у ХІХ столітті називали себе русинами, а змінилося все у столітті ХХ, коли жителі Галичини - цікавий феномен - свідомо вирішили, що вони є частиною українського народу, одного і над Дніпром, і в Карпатах. Галичани стали не маленьким народцем, який міг полонізуватися, а представниками величезної нації. Відтак між двома Світовими війнами уже поляки забороняли називатися українцями, бо ж русинів мати було вигідніше: їх було менше.
Утім, часи змінилися, і слово "руський" у побуті означає мало не "російський". Згадкою ж про інший стан речей для нас є вулиця.

Податки були різні
У XVI ст. територія сучасної Руської була околицею Тернополя, через неї пролягав торговий шлях зі Львова до Кам'янця Подільського. Праворуч, якщо іти від Ставу до Центру, пролягали міські вали. Це не було осердя старого міста, але й не дике поле, адже укріплення дозволяли жити, як на часи постійних татарських рейдів, доволі спокійно. Завдяки цьому спокою, і як тут не згадати приказки, що гроші його люблять, частина сучасної Руської і давнину була вулицею Ринок. Вона починалася від сучасного Старого Ринку, адже зі сторони Ставу її обмежувала вулиця Львівська, і до Валової, де починалася стара Руська. Саме ця частина міста колись слугувала для торгівлі і, як і на кожному базарі, навіть дорога тут була звивистою, викручувалася поміж розмаїтими будинками. Розрівняли цей шлях тільки під час Другої світової - німці змусили це зробити євреїв із гетто. Власне, ця частина міста і була колись єврейською дільницею, неподалік стояла синагога. До речі, з привілею власника міста Йосифа Потоцького від 1740 р. відомо, що господарі будинків, які стояли на ринку, платили податок-чинш у розмірі 18 злотих. Власники домів поза ринком платили чиншу 10 злотих, а "затильних" - 4 злотих і 15 грошів.
Аптеки - на Руській
На відміну від вулиці Ринок стара Руська була прямішою, але й тут, як пише тернопільський краєзнавець Любомира Бойцун, були крамниці, склади, аптеки, зосереджувалася вулична торгівля, що подеколи навіть заважала проїзду транспорту. У цій частині міста традиційно переважали купці-українці, хоча у ХХ ст. поряд з книгарнею, а також складом друкованої церковної продукції кооперативи "Будучність" працювали друкарня і книгарня єврейської літератури Чачкеса. Славилася Руська і своїми ресторанами, кімнатами-покоями для сніданків, діяли там і аптеки.

Старовинні Львівську, Ринок і Руську оточували триповерхові будівлі з тесаного каменю з балконами. Будинки на протилежних частинах стояли ближче і залишали значно менше простору для дороги. Одначе давню забудову знищили під час боїв за Тернопіль. Після війни проїзд зробили ширшим і це дає підстави говорити, що завали на узбіччях теперішньої Руської - не обов'язково сліди довгих підземних ходів. Можуть обсипатися і підвали неіснуючих уже будинків. У домах на торговому місці прохолодні пивниці були особливо доречними.
Старої Руської уже немає, крапку поставила війна. За радянської влади тривалий час посеред вулиці існував бульвар Леніна з пішохідною зоною і декоративними, схожими на єгипетські обеліски, стовпами. Утім, його немає уже навіть на фото 70-х рр. І навіть на Серединній церкві дах є іншим ніж у давнину: тепер бані класичні, а тоді - більше сході на шпилі, увігнуті досередини.