Протестів у нас не буде, бо ми - не араби, кажуть у Тернополі

Тож бунтів у нас не буде. Інші співрозмовники вважають, що спротиву владі не буде через нашу безхребетність і відсутність лідерів.
— Так, події на півночі Африки та країнах Магрибу сколихнули світ. Багато людей в Україні ставлять питання: чи може щось подібне відбутися в нас? Як на мене — ні, — вважає незалежний експерт Ярослав Чорнозуб.
Утім, не всі тернополяни, яких ми попросили відповісти на дане питання, такі категоричні. Натомість у рейтингу, який опублікувала The Wall Street Journal, наша держава посіла 22 сходинку — поміж Тунісом, Боснією та Герцеговиною.
Варто розібратися в собі
“Арабський сценарій” у нас — неможливий, каже тернополянин Олександр Романцов. Люди ще пам’ятають хаос Ющенко-Тимошенко і його наслідки для України.
— До того ж, критична межа зубожіння населення ще не настала, — пояснює він. — Зрештою, хто очолить ці процеси? Опозиція не здатна на це: одні — при місцевій владі і залежать від центральної, інші — після поразки на виборах опинилися “за бортом” і не мають джерел для фінансування.
Натомість бізнес, на його думку, ставить на ті політичні сили, які можуть сприяти йому у вирішенні власних питань.
— Можна завжди шукати, що заважає, і бажано, щоб це саме було якомога далі — Київ, президент, Схід, — додає Андрій Любецький. — Але якщо люди не вміють вирішувати свої питання, а про державу годі говорити. Люди нині не здатні боронити свого, рідного.
Чоловік нагадує, що в Тернополі закрили великі підприємства, забудовують дитячі майданчики, заставляють бігбордами всі вулиці, вирізають дерева.
— У цьому теж київська влада винна? — запитує пан Любецький. — Можливо, варто розібратися в собі, своїх проблемах, а тоді чіпати проблеми держави.
Буде наш сценарій
Зараз українці не здатні ні на що, переконує, у свою чергу, радник права Олег Мартинюк.
— Ми — суспільство політичних імпотентів. Німа отара баранів! Деякі винятки — лише підсилюють правило, — вважає він. — Африканский, не африканський, а ерзацсаудівський — цілком можливий. Маю на увазі — пообіцяти (бо там реально дають!), ну, хоча б, по “штуці” на брата вічнозелених карбованців. В якості “соціальної допомоги”. Купимося!
У менш гострих виразах висловив свою думку Григорій Бурбеза.
— В Україні не може бути африканського сценарію. Ми — не Африка, — каже він. — У нас будуть суспільні заворушення за власним, українським сценарієм. А події в світі — це тільки дзвіночок, до якого варто прислухатися тим, кому здається, що, отримавши владу, вони схопили Бога за бороду...
Сучасні керманичі країни мали б розуміти, що у зігнутому стані людина довго не витримує, нагадує чоловік.
— Згадаймо, як у 2004-му один з “тіньових” властителів країни впевнено заявляв: “Сьогодні влада сильна, як ніколи!” А потім надійшла осінь, — додає пан Бурбеза. — Тепер чомусь також не люблять згадувати, як різномастні “експерти” та “політологи” в середині минулого року майже в унісон заявляли: “Другого Майдану не буде”. Але 22 листопада розпочався Майдан підприємців. Він був інакшим, ніж перший, але й обставини були інші. Ця подія спростувала думку, що серйозні протести в Україні неможливі...
Напруга в Україні, на його думку, зростає швидше, ніж це можна було передбачити. Ось чому все може вибухнути нібито зовсім “випадково”, але вже за українським, традиційним, гайдамацьким сценарієм, коли якийсь черговий блискучий “Мерседес” десь під Жашковом чи Пирятином переїде на трасі “людську” курку.
“Є різні оцінки...”
Директор студії веб-дизайну Artes Олександр Пільгун каже, що у політику “влазить” неохоче.
— Але куди подітися... Згадаймо вислів: “Революції відбуваються не там, де люди живуть погано, а там, де вони вважають, що можуть жити краще”, — каже він. — Вважаю, що українці можуть і повинні жити краще. І хоча між українцями та африканцями — значна відмінність у державному плані, звичаях, традиціях, побуті, ми також можемо за себе постояти.
Наразі, як він каже, в Україні є певні передумови “африканського сценарію”— авториатризм, високий рівень корупції, невдоволення частини населення владою.
— Люди готові до протистояння, незважаючи на розчарування “помаранчевими” та подіями 2004-го, бракує лише “іскри”, — каже він.
“Африканський сценарій” — для Африки, вважає видавець Віктор Долішній. Адже український сценарій повстань народу проти влади має декілька варіантів.
— Історичні паралелі: героїчні — під проводом легендарних ватажків Северина Наливайка, Олекси Довбуша, Устима Кармелюка, — каже він. — Мирні сценарії — створення УНР, проголошення незалежності України в 1991 р., “Помарачева революція”. Проте є і невгамовні криваві бунти — Гайдамаччина-Коліївщина в XVIII ст. Нинішня влада провокує саме це. Варто було б нагадувати можновладцям той страшний час нашої історії.
Це – твіттер-революція
Невід’ємною складовою подій на Півночі Африки та Близькому Сході було використання соціальних мереж для координації масових заходів. Чинна влада, аби протидіяти цьому, пробувала перекрити доступ Інтернету загалом.
— Це не допомогло, — каже громадський діяч Володимир Ханас. — Утім, я не хотів би абсолютизувати внесок соціальних мереж, оскільки всюди була ще й специфіка, зумовлена місцевими особливостями. І певні паралелі з Україною є.
Усе, що там відбулося, мало, на його думку, репетицію в… Україні. Адже лише проблеми з використанням соціальних мереж організаторами на місцях, не дали можливості Майдану підприємців перерости у щось більше.
Ярослав Чорнозуб зробив детальний аналіз сучасних подій. Подаємо його в авторському варіанті.

Перше. Родово-племінні стосунки, які існують у палаючих революціями арабських країнах відсутні у європейській Україні. Соціальна структура країни та території проживання різних національних груп в України кардинальним чином відрізняється від північно-африканських. Здебільшого, населення революційного регіону компактно розміщене на території своїх країн за ознакою приналежності до певного племені чи роду. Відсутні високо урбанізовані міста.
Натомість Україна має «міксовану» структуру розселення громадян різних національностей, що унеможливлює, як серйозні сепаратистські настрої, так і узгоджену політику, щодо центральної влади. Міжродова та міжплемінна боротьба відсутня в Україні, ще з часів Київської Русі, тобто Україна стоїть набагато вище у суспільно-політичних стосунках ніж Лівія, Туніс та Єгипет.
Друге. Роль релігії. Боротьба між сунітами та шиїтами, наявність радикальних екстремістських ісламських рухів – накладає на ситуацію в революційних країнах значний відбиток. Миттєва мобілізація міжнародних ісламських угрупувань призводить до жорстокого загострення внутрішніх конфліктів.
Україна відзначається високим рівнем релігійної терпимості. Відсутність протистояння між домінуючими церквами – запорука, того, що у суспільстві немає радикальних релігійних настроїв. Більше того, більшість церковних провідників говорять про свою налаштованість на об”єдначі процеси.
Третє. Політична система. Всі країни охоплені заворушеннями мають досить чітко виражені авторитарні системи управління. Попри всі застереження, в Україні функціонує демократична модель зміни правлячих еліт. Прямим доказом, цього є те, що на президентських виборах переміг лідер опозиції Віктор Янукович, а перед цим Віктор Ющенко. Тобто, українці мають можливості міняти уряди шляхом виборів. Чого, безперечно, були позбавлені мешканці півночі Африки.
Четверте. Силові структури. Важливу роль у політичній ієрархії повсталих країн відіграють силові структури. Військова та без пекова еліта мають значний вплив на настрої в середині цих країн. За наявності племінних чи родових інтересів військові будуть і відстоюють позиції своїх керманичів, а не позиції центральної влади.
В Україні військові та без пекові структури не мають тієї ваги, про яку ми говоримо у північно африканських країнах. Вони не являються політичними гравцями і це є притаманним європейським державам.
П”яте. Майновий стан громадян. Повна відсутність середнього класу, шалений розрив у рівні доходів між бідними та багатими – основна риса, яка характеризує економічний стан бунтівних арабських країн. Правлячі еліти не зуміли чи не захотіли створити у своїх країнах «буферної зони» між собою та переважною більшістю населення. Надвисокий рівень безробіття та неможливість реально заробити на прожиття – спільна характеристика для революційного ареалу.
Українські реалії кардинально відрізняються. Попри досить високий офіційний рівень безробіття, у нас є таке явище, як «тіньова економіка». Тобто, існує інституція, нехай і не дуже законна, як здатна бути випускним клапаном для протестних настроїв.
Коротко проаналізувавши тільки ці складові соціально-економічної та політичної ситуації, можемо бачити, що відмінності кардинальні, а отже прогнози про повторення в Україні «магрибського» сценарію є безпідставними. Безперечно ми бачимо, що у нас є політичні сили, які хотіли б, щоб такий сценарій мав місце, але така позиція є політично безвідповідальною та вкрай небезпечною.
Сьогодні в Україні є достатньо демократичних інструментів, щоб запобігти узурпації влади чи тим більше насильству та кровопролиттю. Тож, рекомендую, не звертати уваги на бездумні заклики політиків про повторення буремних подій, на кшталт африканських.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.