{photo_gallery id=281|}
Нагадаємо, він проходив у Монастириській 3 серпня. Говірка у цього карпатського етносу – особлива. У всіх словах наголос наче не на тому складі. Такими є і назви страв. Наприклад, ми звикли до слова "росіл", а лемки кажуть "рОсіл".
- Лемківські страви – особливі, бо вони – прості, але смачні, - каже активістка лемківського товариства Людмила Харик. – Наприклад, бандУрки, або бандурЯники – це звичні для всіх тертЮхи з картоплі. Їдять їх зі сметанкою. КомпЕрі Яре – це, насправді, молода бараболя…
- МастИво переважно готували на Святий Вечір, - продовжує лемкиня. – Це – пісна страва. Додаток до картоплі. Готували її на солодкому молоці. Борошно засмажували із додаванням соди і спецій. Дехто любив мастИво із цибулькою чи часничком. Воно тоді гарно пахне! Запивали все Узваром – компотом із сушених грушок і яблук.
Іншу страву - киселИцю готували із вівсяних пластівців або із вівсяного борошна грубого помелу. Усе заквашувалося на дріжджах і воді. Воно перекисало. Наступного дня страву переціджували, доводили до кипіння і робили таку теплу підливу до круп чи картоплі. Присмачували господині таке Їдло кмином.
- Сир клягАний, - продовжуємо розмову із господинею. – Це – сир із солодкого молока. Його заквашували тоді, коли мали багато молока – козячого чи коров’ячого. Використовували для цього перегородки, які є у шлунку тварин. Тоді молоко швидше скисало. Сироватку відціджували і мали солодкий сир.
Грибний рОсіл готували звично – на білих сушених грибах. Їх у Карпатах було вдосталь. КулІш лемки готували, як місцеві на Закарпатті.
- Кукурудзяну крупу варили на солодкій сметані, - пояснює жінка. - ГербАта – чай по-лемківськи. НалиснИки господині готували так, як всі в Україні звикли.
Людмила Харик постійно готує лемківські страви вдома. Її діти особливо люблять дзятки. Причому готувати їх навіть простіше, ніж пальчики. Адже їх не треба розтачувати.
Власне, спробувати всю цю смакоту мали можливість всі, хто був в урочищі Бичова. Для представлення страв лемківської кухні там навіть спеціальне місце облаштували. Господині дозволяли смакувати усім, що привезли і навіть ділилися рецептами. Їх ви можете переглянути нижче.
Коментар
Михайло ТИХАНСЬКИЙ, директор музейного комплексу у Бичовій і староста фестивалю "Дзвони Лемківщини":
- Хотілося гідно справити ювілейний фестиваль. Тому ми вдячні лемкам-патріотам, які допомогти, офірували нам більше, ніж звично. Зокрема, Іван Гута нам по офірував різні розваги. Саме завдяки йому всі зможуть посмакувати лемківським стравами!
Такого концерту ви нігде не почуєте! І такого млина, як був на Лемківщині, ми вже маємо. Оскільки багато людей приїздить, то ми вдячні спонсорам, які допомогли нам із накриттям. Щоб люди на сонці не парилися… Помітили? Що рік, то настрій у лемків якийсь веселіший! А що нам треба? Щоб приїхав лемко – відвів душу, порадував нас. А ми зробимо все, аби гість почувався щасливішим.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 23 квітня 2025
Читати номер