Далеко від дому, але з вірою на перемогу. Як біля Тернополя тренуються біатлоністки збірної України

На базі у Підгородньому стартові етапи підготовки проходили спортсмени «команди Б». Чоловіки уже перебазувалися далі, скоро залишать Тернопільщину і жінки.

Війна застала українських біатлоністів у активній фазі сезону. Адже наприкінці лютого мова ще не йшла про кінець сезону. Біатлоністи активно виходять на старти до кінця березня. Але для більшості українських спортсменів тоді сезон і закінчився.  Значній частині з них довелося спортивну форму змінити на військову. І весняний період, коли зазвичай біатлоністи відпочивають, цьогоріч спортсмени проводили у розташуванні силових відомств. І тільки ближче до часу ,коли слід починати підготовку до нового сезону, у Міністерстві спорту домовилися з Міноборони та Нацгвардією про те, щоб спортсменів відпустили готуватися до старту сезону.

На базу Підгородньому ми прибули о 9.00 ранку у понеділок, 4 липня. О цій годині у жіночої команди Б почалося тренування. Команда Б – це фактично другий склад національної команди, який виступає на других за силою світових змаганнях — Кубку IBU. Також до тренувань залучаються юніорки, ну а якщо спортсменки з команди Б проявлять себе, то і вони можуть пробитися до основної команди та виступати на рівні Кубка світу.

Вперше на Тернопільщині

— Жіноча «команда Б» вперше у цьому сезоні зібралася місяць тому, вперше і в Тернополі. Але були приємно вражені умовами на стрільбищі. Також умовами складності бігової траси. Для перших зборів це досить непогане місце. На цьому етапі тут все нас влаштовує, — розповідає тренер команди Б жіночої збірної України з біатлону Ігор Ященко.

Зараз базовий період підготовки: розвивають аеробні якості, проводиться багато силової роботи задля закладення основи фізичної підготовки. Розраховують, що саме ці основи дадуть можливість більш на високому рівні пройти прийдешній сезон.

Тим часом на стрільбищі дівчата відпрацьовують стрільбу. Тренер називає порядковий номер мішені, і спорсменки мають вразити саме її. У більшості підходів вдається закрити всі п’ять цілей всім біатлоністкам.

Цього дня на вогневому рубежі п’ять спортсменок. Валерія та Христина Дмитренко, Любов Кип’яченкова, Надія Бєлкіна та Лілія Стеблина.

Далі — на Львівщину

Уже за кілька днів «команда Б» вирушить на наступну локацію підготовки, до Сянок, що на Львівщині. 

— Там будемо робити вже більш серйозну роботу, більш інтенсивну, не будемо забувати і про силову підготовку. Намагатимемося якомога якісніше підготуватися до зими, — каже Ященко.

Переїзд на іншу базу зумовлений іншою висотою локації, там майже 900 метрів над рівнем моря, і в цьому є плюси для підготовки. Також у траси складний рельєф, що є корисним для тренувань.

Там до команди Б приєднаються ще троє спортсменок зі Львівщини: Олена та Юлія Городні, а також Вероніка Шевчик. Вони є студентками і нині здають іспити та через це відсутні.

У Підгородньому з командою знаходиться і Юлія Журавок. Втім вона на тренуванні відсутня, бо поїхала на обстеження. Де у неї діагностували травму коліна. Відтак деяку частину підготовки їй, на жаль, доведеться пропустити.

Легенда в команді

Також виявила бажання тренуватися з «командою Б» легендарна українська біатлоністка Валентина Семеренко.

— Я вважаю, що це дуже великі плюси для нас. Така досвідчена спортсменка, такого рівня — вона буде мати дуже великий вплив на молодих спортсменок. Перш за все в організації, в харчуванні, в побуті. Я хочу, щоб молоді дівчата подивилися, у чому відмінність. Коли ти просто виходиш на тренування і коли ти професійно живеш цим. Дуже велика різниця, — пояснює Ященко. Відповідно, вболівальники можуть очікувати побачити Валентину Семеренко на змаганнях і в новому сезоні. Тим більше, що Ігор Ященко переконаний, що Валентина зможе не тільки допомогти «команді Б», а й їй цілком по силах скласти конкуренцію і показувати високий рівень у головній команді.

Присутні на тренуванні біатлоністки, тим часом, завершують стрілецькі вправи. Роблять кількадесятметрове коло на стрільбищі, розташовуються на килимках і відпрацьовують стрільбу. Після цього невеличка підготовка до бігової роботи — і побігли. За контурами біатлонної траси під палючим сонцем дівчата долають близько 15 кілометрів дистанції.

Змагання

У кінці липня спортсменки «команди Б» будуть брати участь у юніорському чемпіонаті України з літнього біатлону. За його підсумками буде визначено склад збірної України на літній чемпіонат світу, який відбуватиметься у німецькому Рупольдингу. У військовий час складно прогнозувати щодо умов підготовки, але за попередніми планами у «команди Б» мають бути забезпечені всі умови.

— Завдяки Міністерству спорту, федерації біатлону, центру олімпійської підготовки у нас в планах є вихід на перший сніг в Швеції разом з національною командою. Буде можливість провести спільні контрольні тренування. Визначитися остаточно зі складами і потім вже заходити в сезон, — розповідає Ященко.

Тренування під час війни

Одразу на початку підготовки у команді провели збори.

— Ще раз поговорили, що у нас в країні війна, непростий час. Потрібно бути готовими до різних сюрпризів. Десь закусити язика, закатати рукава і працювати, робити свою справу більш професійно з впевненістю, що ми можемо це зробити, — пояснює Ященко.

За словами тренера, у своїх підопічних він бачить додаткову мотивацію тренуватися у цей складний час. Раніше можна було помітити, що хтось дозволяє собі якусь розслабленість, не дисциплінованість, то зараз дівчата повністю вмотивовані, щоб показати себе.

— Це їх самих надихає працювати на тренуваннях, це надихає нас тренерів, така їх мотивація. Всі знають, що в країні війна, всім тяжко. Треба працювати, треба виходити на міжнародну арену і показувати, що ми з України, — мотивує Ященко.

Сумління, тренування без рідних

Ранкове тренування у дівчат тривало більше трьох годин. Майже півтори години на стрільбищі і більше півтори години бігової роботи. Втомлені та розпечені дівчата охолоджуються під розпорошувачем, з якого поливають газон. Тренування, кажуть, даються не просто.

— Поки важко, у нас був ударний перший збір з нашим новим тренером Ігорем Леонідовичем. До того ж, ти кожен день думаєш, що в нас війна. О, в нас війна. Не по собі від того. Весь час думаєш та не знаєш, що буде далі, що буде зі змаганнями. Були вдома в Чернігові, спали, над головою дві ракети пролетіли. Ти вже думаєш, ну все, вже, мабуть, нікуди на збір не поїдеш, — розповідає Валерія Дмитренко.

Думки про війну не сприяють тренуванням, підтверджує цю думку і Лілія Стеблина.

— Мені було важко, бо я довгий час не була вдома в Києві, була на заході України. Мене часом гризло сумління, що я от тут живу спокійно, а люди там. Чим люди, які живуть там гірші, ніж люди, які живуть тут? Чому На них летить стільки всього? Ніхто не заслуговує на це. Просто жахливо, що від дурної думки, якихось дурних… Я не хочу розуміти, що спонукає людину на такі вчинки. Ніхто не заслуговує на те, що в якийсь день ти не прокинувся через те, що якийся бовдур запустив ракету, — розмірковує Стеблина.

Вже більше пів року не була вдома біатлоністка Любов Кип’яченкова. 24 лютого вона була на зборі в Сянках, що на Львівщині та готувалася до стартів на Кубку IBU.

— О сьомій ранку сусіди почали галасувати, підіймати кіпіш. Я зовсім не зрозуміла, що відбувається. Зібралася, як зазвичай на зарядку. Виходжу, а в мене старші хлопці питають: а ти куди? Я кажу, що на зарядку. «Люба, яка зарядка, війна на дворі! Збирайся додому їдь. Я не звернула на це уваги, я тільки прокинулася, у мене є тренувальний план, є робота, яку треба виконати. Приходжу до тренерів, вони мені також: «Люба, до нас в країну прийшла війна. О 5-й ранку на нас напали наші сусіди з російської федерації, — згадує Кип’яченкова.

Спортсменка родом з Харківщини, відтак вона так і не наважилася поїхати додому. Спочатку Любов та ще кілька біатлоністів приїхали на базу у Підгороднє, потім деякий час жила у знайомих у Хмельницькому, а з початком зборів знову прибула на Тернопільщину.

— Уже шостий місяць, як я не бачила свою родину. Як поїхала після нового року, другого січня і по сьогоднішній день. Рідні сумують, не знають, коли приїду. Але наперед також не загадуємо, бо сьогодні більш-менш, все нормально, а як буде далі? Знаєте, це мабуть, перший раз, коли я так довго не була вдома. Бувало 2-3 місяці, але не 6. Тому важкувато морально. Але, знаєте, я думаю, що кожен має займатися своєю справою, тоді буде порядок, і ми так швидше досягнемо перемоги, — підсумовує Кип’яченкова.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.