- У нас сім'я механіків. Ми були в Парижі, я працював там на евакуаторі та автомеханіком, - розповідає батько Едуарда Сергій Петришак. - Моя дружина постійно була зі мною, до 8-ого місяця вагітності їздила на евакуаторі зі мною. А, коли народився син, то дружина постійно з ним приходила в гараж до мене. Так ми там жили шість років, а потім повернулись в Україну.

Поїхав з першого разу

На дворіччя батьки малюку подарували дитяче педальне авто на акумуляторах. Батьки робили йому імпровізовану трасу, розставляли пляшки, які потрібно було оминати.

- Ми побачили, що він дуже впевнено входить в повороти, - продовжує чоловік. - Не зачіпав перешкод. Зараз він підріс і от навесні він хотів справжнього авто на бензині. І ми вирішили віддати його на картинг.

Тоді чоловік попросив в знайомого своїх батьків, щоб син спершу спробував чи йому вдасться їздити. Щоб відразу не купувати карт, адже це недешева річ.

- Він сів у карт ми його підпихали, бо боялись відразу заводити, - розповідає пан Сергій. - Він так трохи проїхав і запитав, чому я не заводжу карт, чому він не чує мотора. Зазвичай, діти бояться, як гудить мотор, а мій питав, чому ми не завели. Ну я завів той карт, він не міг дістати ногами до педаль, бо авто було більше трохи. То я сідав разом з сином і газував на карбіраторі, ми проїхали коло.

Тоді чоловік зрозумів, що його 4-річний син може їхати сам і купив йому карт, на тренування вони приїхали в Тернопіль.

Показав клас на змаганнях

- Але все ж боявся, щоб малюк їздив сам, тому прикріпив до авто шнурок для підстраховки, - продовжує чоловік. - Він зробив коло, перший раз проїхав добре і відтоді їздить сам. І хоче їздити. Ми навіть, як були в Києві, коли суддя махав, що потрібно з'їжджати з траси, то він з'їжджав, підносив руку, як за правилами. І починав плакати, бо не розумів, чому йому показали прапор для з'їзду, а він ще хотів їздити. Я йому пояснював, що гонка завершилась і тре було з'їжджати. А він хотів ще ганяти. 

Як розповідає чоловік, інші діти, навіть старші, які теж брали участь в змаганнях, злітали з траси, не доїжджали, а Едуард впевнено проходив весь шлях. Хоч і повільніше. До тих змагань тато з Едуардом на трасі був лише чотири рази. Вп'яте хлопчик сів за кермо карта у Києві. 

- Перед змаганнями, коли ми подавали заявку, суддя подивився на вік і сказав, що не знає, чи допустять його до гонки, - пригадує чоловік. - Але сказав, що подивляться, як він поводитиметься на тренуванні, чи нікому не заважатиме і перевірять, чи знає він, що означає кожен прапор, який показують картингістам. Син розповів значення кожного прапора. І потім побачили його тренування та допустили до змагань.

Сам ремонтує свій карт

Зараз у Сергія в Чорткові є власне СТО. І саме туди біжить маленький Едуард після садочка.

- Він там крутить свого мотоцикла, карт, - каже чоловік. - Колеса міняє. Він після садка тільки до авто, іграшки в нього тільки авто. Ще перед тим, як він почав їздити, дружина віддала його на танці. То він двічі прийшов з них зі слізьми і сказав, що не хоче більше і, щоб його не водили туди. Казав, що хоче до гаража, до тата.













А тепер Едуард вже хоче авто на передачах, як в свого кумира - картингіста Олександра Богдана. Вони разом ремонтують свої карти і хлопчик хоче бути чемпіоном, як Олександр.