Назар Савко - ексклюзивне інтерв'ю для тернополян

Де любов

- Авторитетами для мене є цікаві та розумні люди, - каже Назар Савко - фіналіст "Голосу країни-2" і переможець цілої низки інших конкурсів.

> Він любить поезію і сам пише вірші. Вважає себе насамперед артистом, а не просто вокалістом. Має чудове почуття гумору, але носить глибокий сум в очах. Наш співрозмовник - особистість неординарна і багатогранна. Про це свідчать і відповіді на наші запитання.

- Із яким літературним героєм чи відомою людиною ви себе асоціюєте?

- Я - великий прихильник творчості Лесі Українки та Михайла Коцюбинського. Особливо мене надихають "Лісова пісня" та "Тіні забутих предків". Отож, в поезії мені найбільше імпонує образ Лукаша, а в прозі - Іван.

До речі, роль Лукаша я виконував в дитинстві у театрі "Погулянка" – у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини, що у Львові.

- Чи "тисне" на вас слава брата – Тараса Чубая?

- Зовсім ні. Наші творчі стежки йдуть паралельно. І не перетинаються. У мене - своя, в нього - своя. Хоча ми деколи спілкуємося і Тарас дає слушні поради.

- Активно спілкуєтеся з шанувальниками у соцмережах. Навіщо це вам? Звідки з'явилася ідея фото-віршів?

- Навіть дуже активно. Адже соціальна мережа є найлегшим способом спілкування із максимальним колом прихильників і просто цікавих людей. Крім того, це - ще й безкоштовний спосіб прорекламувати свою творчість ширшій аудиторії. Адже користувачів мережі – маса! Як то кажуть - сам собі ЗМІ.

Ідея фото-віршів з’явилася спонтанно. Власне, як і всі ідеї. Це все - від сильного бажання щось змінити, створити, донести… Тобто - від мрій. І мені подобається цей період життя.

- Із ким хотіли б заспівати дуетом? Кому з відомих співаків подарували б свою пісню?

- Мені - однаково. Адже такого бажання нема. І пісню я подарував би радше театральному актору, ніж співаку. Актори - на відміну від просто співаків - органічніше переживають і відтворюють пісні, навіть не володіючи "крутими" вокальними даними.

- Писати і співати українською – це ваш життєвий принцип?

- Бачите, ви означили це як принцип?! А мало б бути просто життя. Просто - жити і творити рідною мовою. Просто - без жодних конфліктних думок. Як на мене, гнила система породила ці питання про принцип. Я просто це люблю і все!

- Львів. Що для вас означає це місто?

- Два генії на кожен квадратний метр. Від прибиральниці до депутата - всі зірки! І все це на фоні гарної архітектури. Але це - моє місто і я його терплю все своє свідоме життя. Адже воно мені дарує як хороші, так і погані "достопрімєчатєльності".

- Якщо бували у Тернополі, то які залишилися враження про наше місто? Чи чекати вас у гості незабаром?

- Колись я із ВІА "Джерело" отримав першу премію на конкурсі, співаючи у залі будинку культури заводу "Ватра". Нині товаришую із "TV-4". Насправді, буваю у Тернополі часто, виступаю. Мені подобається ваш Став. А 100-метрівка - дуже схожа на ту, що у Львові.

- Хто підштовхнув до участі в телешоу? Чи це було власне рішення?

- "Голос країни" – це не шоу формату "Х-фактор" чи "Україна має талант", а який приходять усі, хто хоче. Ні. Там відбирають тільки професійних співаків або тих, які максимально близькі до цього статусу. Рейтинг відвертими кретинами це шоу також собі не піднімає…

Мені подзвонили з "Голосу" і самі запропонували взяти участь, адже за чутками… я справді співаючий співак. Мій номер телефону їм дала Ольга Макаренко - відома в минулому співачка, колега Миколи Мозгового. Я був лауреатом конкурсів, які проходили під керівництвом пана Миколи і там познайомився з цією гарною жінкою.

Згодом я надіслав через Інтернет дві свої пісні. Їх прослухали і запросили вже безпосередньо до Костянтина Меладзе - на "живе" прослуховування. Я приїхав, мені приклеїли на груди номер 6663. Почувався тоді справжнім чортом. Але той номер став для мене щасливим. Меладзе я сподобався. А далі - ви вже й самі знаєте, що трапилося.

- Чи правда, що судді у виборі залежать від продюсерів – обирають тих, кого можна?

- На це запитання я не маю відповіді, бо я, як і ви, можу тільки здогадуватися - що, де, коли… Власне, усе можливо. Думаю, що вже під час кастингів члени журі собі вибрають типажі, які на їхню думку буде підтримувати народ. Адже "Голос країни" - насамперед шоу. А воно має бути продуманим від "А" до "Я".

- Хто із суддів вам сподобався більше? По-людськи…

- Звісно, Олег Скрипка. Він - найбільший оригінал та ідейний генератор. Він – шоумен! Натомість Арбєніна - дуже конфліктна, але справедлива людина.

Кожне шоу має підводні течії. Дещо треба сказати та зробити, бо так треба! І тренери також були залежні від цього правила. Пономарьову було найкраще. Він як справжній ловелас "купався" в учасницях своєї команди. Валєрію навіть на секунду не відпускав з поля зору Пригожин.

Крім того, поруч постійно був тілоохоронець. Але до неї й так ніхто не підходив. Усі тільки з нами фотографувалися…

- Із ким з учасників шоу підтримуєте стосунки?

- Зачекайте – перелічу: із Василем Жаданом, Ігорем Пєтровим… З Іларією час від часу зустрічаюся на спільних виступах. Бачуся також з Галею Безрук та Ангеліною Моняк.

- Не жалкуєте, що перемога врешті пройшла мимо?

- І слава Богу, що пройшла. Якби переміг, то точно зазнався б і став справжнім засранцем (посміхається). А так - я здобув любов глядача! Того глядача, якому небайдужа українська пісня і мова. І це - найголовніше. Тепер лише треба далі розвиватися і не зупинятися.

- Найглибше враження у багатьох залишила саме ваша авторська пісня. Але формат шоу змушував весь час співати чуже…

- Це була моя мрія – заспівати авторську пісню у фіналі. І вона справдилася. "Ти просто слухай" - моя візитівка, і я радий був її виконати так, щоб почула вся Україна. Про формат шоу не жалкую. Усі пісні, які я виконував, були шикарними! Команда програми – суперовою, атмосфера - дружньою. Нікого ні до чого не змушували, а просто радилися, допомагали. Насправді, дуже комфортно було працювати.

- Вам довелося конкурувати із земляком - Павлом Табаковим. Чи додавало це проблем?

- Так, додавало. Він - дуже захланний. Мало йому перемоги на "Шансі", він ще й "Голос" захотів... Але то все - жарти. Пашка - хороший вокаліст, а я - артист. Час покаже і розставить всіх по своїх кутках…

- Чи є життя після шоу? Обіцяєте залишатися композитором-ліриком?

- Ура! Воно існує. Я продовжую займатися улюбленою справою. І вже доробився до сольного концерту. Запрошую всіх 20 квітня у Львів, у театр імені Марії Заньковецької. Виконаю там усі пісні з голосу, а також - авторські. Повірте - буде весело! Допомагатимуть мені гості свята - друзі з "Голосу країни". Словом, мене вже не змінити, бо вік змін я успішно пережив. Треба змінювати життя, причому - на краще!

Голос

Довідка

Назар Савко народився 24 травня 1979 р. у Львові. Мама Марія Ісак — перша солістка ансамблю "Смерічка". Тато — Остап Савко, керівник ансамблів "Беркут", "Олеся".

Випускник Львівської державної музичної академії ім. М.Лисенка. Фіналіст популярного шоу на 1+1 "Голос Країни". Керує музичною студією "Джерело" ЦТДЮГ. Лауреат другої премії Першого всеукраїнського фестивалю ім. Н.Яремчука, а також фестивалів "Молода Галичина-1995", "Веселад-1994, 1995", "Червона рута-2001", "Фольклорама" (Канада). Брав участь у міжнародному фестивалі "Море друзів Ялта-2003"(2га премія) та фестивалі ім. В.Івасюка(дипломант). Півфіналіст вибіркового туру "Євробачення-2005"та 2009.

Розпочав творчу кар'єру створенням бойз-бенду "Четверта спроба". Пише пісні, робить аранжування, займається звукорежисурою. Сайт співака: savko.com.ua. Композиції: "Ти просто слухай", "Троянда плаче росою", "Море", "День і ніч", "Моє серце не камінь" та інші.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.