Монодрама «Едіт Піаф» у виконанні актриси Олени Дудич перенесе глядачів у музичний простір видатної французької співачки ХХ століття. Маленька беззахисна дівчинка, що збирає копійки на батьківському акробатичному шоу; нікому невідома вулична співачка без освіти, без домівки, без майбутнього; улюблениця елітного паризького кабаре; всесвітньо відома співачка, що гастролює країнами Європи й Америки і збирає величезні зали захоплених шанувальників; величезної духовної міці жінка, яка після втрати свого кохання змогла віднайти в собі сили повернутися на сцену і знову заспівати – такою різною і по-новому зрозумілою постане перед глядачами славетна Едіт Піаф.

Квитки на моновиставу коштують 80 грн.

Драму «Перерваний політ» тернопільських авторів Лілії Костишин та Богдана Мельничука поставив головний режисер Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича Олександр Король. Прем’єра відбулася минулого року в м. Дрогобичі.

У драмі йдеться про романтичне кохання старшокласників, а відтак — студентів Арсена й Віки. Проблема в тому, що хлопець — син мера й професорки, а дівчина — дочка перукарки-вдови. Батьківська боротьба з коханням між Арсеном та Вікою закінчується трагедією: обидві сім’ї втрачають єдиних дітей. Фінал вистави звучить запитанням до всіх батьків: невже для того, щоби ви почули своїх дітей, має статися біда?

У п’єсі є така сцена, коли Арсен каже Віці: «Знаєш, мені завжди не вистачало батьків, особливо тата. Він не приходив до мене на шахові змагання, не цікавився справами, ми ніколи не гуляли вдвох. Мама завжди запитувала, чи я не голодний, чи не змерз, хоча надворі могло бути плюс двадцять п’ять, як там у школі. І, не дочекавшись моєї відповіді, втуплювалась у свої папери або кудись бігла. Засідання кафедри, конференція, симпозіум…»

— П’єса вартує того, щоб її побачили тернопільські глядачі, — пообіцяв ще на прем’єрі художній керівник і директор театру ім. Ю. Дрогобича, заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко. — А ще тому, щоб Тернопіль відкрив народження нового драматурга — своєї землячки. Символічно, що двадцять п’ять років тому в нашому театрі вперше «засвітився» Богдан Мельничук, а тепер ми з ним «засвітили» і Лілю Костишин. Маємо надію, що в майбутньому в нас будуть і їхні спільні речі, і Лілині.