Емоційні рефлексії над іконою

Львівський художник Данило Мовчан відомий як реставратор та іконописець. Зазвичай він працює з дошкою та полотном. Малює яєчною темперою, створюючи фарбу з жовтка, світлого пива та пігментів. Ікони пише вдома під легеньку музику. До речі, за пензля вже береться і його маленька донечка Варвара, а також дружина Ярина. Вона закінчила кафедру художнього текстилю у Львівському коледжі імені Івана Труша та в Академії мистецтв.











Мінімалізує, щоб глядач побачив вічне

За останні три роки у творчому доробку Данила Мовчана зібралося чимало робіт  на папері, тож назву виставки не довелося вигадувати. Як пояснює сам митець, це його рефлексії над іконою, над тілом Христовим, над особистими переживаннями довкола сакрального мистецтва, над долею людини.

- Стилістика ікони завжди надихала мене до нових ідей, – каже Данило Мовчан. – На цій основі я прагну будувати власні нові композиції, де мінімальними засобами зображую те, що для мене важливе. Я мінімалізую свої картини, щоб глядач не розпорошувався, а побачив в них щось головне. Роботами намагаюся звернути увагу на важливе, актуальне і вічне.

Любов до ікони передалася митцю від батька – реставратора і художника Ярослава Мовчана. У свій час вони спільно працювали над реставрацією Чудотворної ікони Теребовлянської Божої Матері, яку презентували під час візиту Івана Павла ІІ Папи Римського в Україну. Самостійно Данило Мовчан відновив розписи Унівської Лаври та іконостас в селі Новий Яжів. Роботи митця зберігаються у церквах та приватних колекціях України, Білорусі, Польщі, Німеччини, Канади та Сполучених Штатів. Його кредо – творити для майбутніх поколінь, а мрія – створити свій авторський іконостас.

Сюжет передає в символах

Данила надихає галицька ікона XIV-XV століть, реставрація, храми, мандри і люди.

— Ікона – це твір, який розповідає про вічне, – каже він. – Також мене надихає та дає надію творчість моїх колег – художників та іконописців. Це М. Бойчук, П. Холодний, Ю. Новосельський та багато інших сучасників.

У більшості творів, представлених на виставці, відчувається те, що художник не просто зображує сюжет, він його пропускає через себе і  передає у символах.  Це вже результат того чи іншого переживання, прагнення надати старому сюжету нове значення.

- До  Розп’яття часто звертаюсь, тому в мене можна побачити чимало різних композицій цієї важливої для християнина теми, – пояснює Данило Мовчан. – Є композиція із трьома синіми хрестами. На центральному – Христос, що ніби звисає, як поступова трансформація у іншу ікону «Зняття з Хреста». Ліворуч – хрест без людини, тут тільки намічені червоні цятки, вона щойно тут була, проте її вже немає. Під ним – зображення черепа. Праворуч зображений  третій хрест під яким лежить, ніби на Плащаниці – Христос.

З-поміж картин є інтерпретації, що зображують людину, яка несе хрест, як символ того, що у кожного чоловіка свій власний хрест.

Окремі символи та трансформації тіла переходять у інші роботи, які набувають нового значення. Тут людина, що падає, невідомо звідки, і тільки червоні цятки ледь натякають на хрест. І багато інших інтерпретацій схожої композиції, із символами, кольором, сюжетом, що нагадують просто роздуми, начерки на папері. Тема Майдану передана у ликах Сергія Нігояна. Тема війни з’являється в образі невідомого солдата. Остання робота зображує людину без ноги із розпростертими  як на хресті руками.

Твори Данила мають свій виразний стиль. Композиції надзвичайно лаконічні, обмежені простими формами, кольорами, емоційність підкреслена контрастом, жестом, несподіваним положенням тіла. Роботи начебто недомальовані, накреслені лише кількома символами. Глядачу й самому зрозуміло, де би мав бути хрест, де – терновий вінець, очі, чи рани, як в Христа.

Білий фон посилює акценти

Виставка не залишила байдужими нікого, хто завітав на її відкриття. Так, пану Алексу з Грузії сподобався унікальний авторський стиль художника, а також те, що роботи виконані на білому фоні, що виразно підсилює головні акценти. Найбільше відвідача виставки вразив незвичайний портрет чоловіка в шапочці. Митець пожартував, що це напевно тому, що пан Алекс схожий на того, кого він зобразив.

- Особисто я побачила в роботах художника певний символізм у вигляді послань, – каже Ольга Рагуцька. – Так, майстер, зображаючи оголених людей, прикриває їх геніталії квадратами, а на інших роботах ми бачимо самі лише квадрати у певній послідовності. Виділяючи окремі з них кольором, художник немов би вказує на їх особливість, чи виносить ці квадрати окремо збоку, відриваючи від будь-якого створеного персонажа. Коли ж малює чоловічі портрети, зазвичай обходиться лише зображенням бороди і слабкими, ледь помітними зморшками на обличчі. Ретельно промальовує та акцентує увагу на окремі контурні лінії, що вмикає асоціативне мислення глядача і дозволяє бачити в цих контурах різні образи.        

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.