«Італійський синдром» відіб'ється на дітях заробітчан

– Психічні проблеми заробітчан мало відрізняються від тих, які є у тернополян, котрі ніколи не працювали за кордоном. Проблеми у всіх стандартні, – переконаний лікар-психотерапевт амбулаторії ТОВ «Астра-Міа» Володимир Пришляк. – Від'їзд за кордон не є чимось специфічним. Просто від'їзд – ніби провокатор проблем у концентрованому вигляді. Лікарі виділяють кілька груп психічних захворювань, які може спричинити заробітчанство. Найперше – це соматоформні розлади, тобто тілесні розлади, спричинені психічними переживаннями. Це притаманне людям, які переживають все в собі, і зрештою це впливає на внутрішні органи. – У них спостерігається посилене серцебиття, а також болі в шлунку, – каже лікар. – Тут треба лікувати психіку. Буває, що пацієнт ходить по різних лікарях, бо має проблеми зі здоров'ям, але причин їх виникнення медики не знаходять. Це і є соматоформний розлад. Часто подібне буває і в заробітчан, адже вони працюють в умовах, де мусять переживати все в собі і не показувати емоцій. Там, за кордоном, у них немає співрозмовників, є певна відірваність від світу. Вони гамують в собі приниження, почуття вини, злість. Друга група психічних захворювань – розлади та депресія. Псується настрій, з'являється небажання спілкуватись, відсутня радість, порушується апетит, сон та сексуальний потяг.  – Тут також грає роль розлука з близькими та рідними. На заробітках у наших краян виникає відчуття непотрібності, – пояснює Володимир Пришляк. – Заробляти гроші за кордон часто їдуть люди з вищою освітою. Але там ставлення до них не таке, як би вони хотіли. Загострюється почуття ностальгії за домом, за батьківщиною. У наших співвітчизників там немає підтримки, вони не мають з ким поділитися думками та хвилюваннями. Усвідомлюють вони і те, що тут за них хвилюються. Тому, коли телефонують додому, намагаються не розповідати, як у них справи насправді. Запевняють рідних, що у них все добре. Це також не приносить користі їм самим. Адже краще виговоритись, аби полегшало. Депресія може бути психологічною, спричиненою кризою адаптації. Якщо людина сильна, вона поступово проходить. Неприємні почуття і відчуття вини притупляються, якщо з головою зануритись в роботу. – Депресія часто супроводжується почуттям вини. А у тих, хто має схильність до цього, виникає біологічна депресія. Вона з’являється на порожньому ґрунті і загострюється, коли людина потрапляє в нові для неї умови, – каже психотерапевт. До третьої групи захворювань належать важчі розлади – маячення, переслідування з галюцинаціями. До таких відхилень повинна бути схильність, кажуть лікарі. Чинниками для них може бути попадання у, так би мовити, чужий світ. Найбільше страждають внутрішньо чутливі люди. У них переживання загострюються. – Адаптація до будь-якої зміни погано відзначається на таких людях, – пояснює лікар. – Переїзд в іншу країну – важка психотравма. Подібне людина відчуває, коли розлучається зі своєю «половинкою», втрачає роботу чи когось з близьких. Слабші люди не здатні це пережити. Але тут важко вгадати, хто більш стійкий. Було багато випадків, коли активна і не схильна до депресій людина за кордоном мала з цим проблеми.  Італійський синдром, каже пан Пришляк, стосується і соціальних наслідків для дітей заробітчан, які зараз важко передбачити. Психологічно, каже психотерапевт, дитина має «комплекс покинутості», навіть якщо живе з бабусею. Особливо – від трьох до п’яти років. У що це переросте, коли підросте покоління покинутих дітей, Володимир Пришляк прогнозувати не береться. Четверта група захворювань – тривожні розлади. Тоді людина за все переживає, постійно перебуває в напрузі, не може відпочити. – Вони не розслабляються, навіть коли приїздять додому, – каже пан Пришляк. – Такі люди постійно думають про те, що вони залишили у країні, де були на заробітках. Будучи за кордоном, постійно хвилюються за ситуацію вдома. Буває, приводять лікуватися родичів, бо хвилюються за їхнє здоров'я. Але не розуміють, що лікуватися треба їм самим. Такі пацієнти часто страждають від розладів сну, тремтіння, паніки. Їм необхідне і психотерапевтичне, і медикаментозне лікування.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google