Коли дитину треба завести до психотерапевта: радять тернопільські медики
Водити дитину до психолога чи психотерапевта – не соромно. Спеціалісти дитячої лікарні гарантують повну анонімність та розповідають, коли без їх допомоги не обійтися.
Дитяча психіка складніша, ніж у дорослих, бо пов'язана з віковими змінами. Протягом короткого часу психіка дитини розвивається дуже швидко, тож важливо не пропустити насторожуючі моменти.
Хто такий психотерапевт і коли він потрібен підліткам, розповідає Діана Попович, лікар-психотерапевт центру реабілітації та паліативної допомоги міської дитячої лікарні.
– Психолог – це людина, яка має гуманітарну освіту та закінчила вищий навчальний заклад. Такий спеціаліст працює з пацієнтами, які мають певні життєві труднощі. Психотерапевт – це психолог або лікар-педітр, який має освіту за психотерапевтичним напрямом. Він лікує, але лікує словом, – пояснює пані Попович. – Психотерапевт починає працювати з дітьми у віці 4-5 років, до того часу він більше взаємодіє з батьками.
Кризові періоди в 3, 7 і 12
У чому особливість роботи саме з неповнолітніми? Діти мислять кардинально інакше, ніж дорослі. Наприклад, вони досить непостійні в своїх поглядах і інтересах. Дитячі психологи чи психотерапевти навчені так, щоб враховувати особливості дитячої психіки і ментальності під час роботи з ними.
Хороший спеціаліст здатний знайти спільну мову зі своїм маленьким пацієнтом вже на другому-третьому сеансі. За словами співрозмовниці, на практиці застосовують арттерапію, ігрову терапію, щоб бути на рівні дитини і мати змогу допомогти. Часто застосовують нестандартні методи лікування, як наприклад, виявлення і лікування незначних відхилень у дитини за допомогою творчих занять – ліплення з глини, з олівцями або піском і навіть за допомогою казок.
Звернення до психотерапевта потрібне при надмірній тривозі, постійному пригніченому настрої тощо, коли в дитини більше поганих днів, ніж хороших.
– Коли батьки спостерігають надмірну агресію, коли дитина не може знайти спільної мови із друзями, коли в неї відсутнє бажання гратися. Важливо навчити сина чи доньку комунікації, щоб вони не тягнули за собою цей «багаж» змалечку. Також є вікові кризи, коли потрібна максимальна увага – 3, 7 і 12 років. У цей період вони проявляють протест, тож батьки мають знати, яка поведінка є нормальною, коли дитина може виявляти якусь агресію, замикатися в собі. Звісно, є певні допустимі рамки. Буває і навпаки, коли дитина не проявляє в ці кризові періоди ніяких емоцій, таке також має насторожити. Варто порадитися зі спеціалістами.
До ознак серйозних психічних відхилень, які виділяють медики, належать:
– Проблеми з розвитком мови. При нормальному розвитку дітей вони вимовляють перші слова у віці 1-1,5 року, а до двох років вже здатні вимовляти прості осмислені фрази або пропозиції. Якщо ж відбуваються незрозумілі затримки, то варто звернутися до лікаря-фахівця для пошуку причини і вирішення цієї проблеми.
– Незвичайні ігри в ранньому віці. Згідно з дослідженнями провідних фахівців в області психіатрії, діти, схильні до аутизму, вважають за краще тверді іграшки плюшевим, при цьому вибирають їх вони самостійно. Під час ігор вони розглядають, крутять і обертають іграшки, ніби вивчаючи їх.
– Відсутність реакції на голос людини і власне ім’я. При аутистичному спектрі розвитку немовля не стежить за навколишніми людьми, проявляє мало уваги до матері і мляво реагує на мовні подразники.
– Упорядкування речей. Надмірна увага до деталей і підвищене прагнення систематизувати іграшки (наприклад, вибудовування ідеального будинку з кубиків) в ранньому віці може помилково сприйматися батьками як високий природний інтелект дитини. Однак це також є ознакою розвитку аутизму.
– Ігри з руками батьків. Дитина може маніпулювати рукою дорослого, щоб натиснути або помацати щось. Таке використання чужої руки є черговим симптомом аутизму, який зазвичай зникає з часом.
– «Кривляння» перед дзеркалом. Під час стресу або в стані образи дитина може будувати гримаси самій собі.
– Перебір продуктів і їжі. При аутистичному розвитку дитина може відмовлятися і уникати продуктів, які необхідні для її здорового росту, через їх колір, форму або запах. Для позбавлення цієї боязні необхідно поступово вводити дитину в процес купівлі продуктів.
– Посилена або знижена чутливість до зовнішніх подразників. Діти вкрай гостро реагують на гучний шум, можуть принюхуватися до їжі або іграшок, намагаються уникати колючого одягу. Такі діти також не люблять мити голову або стригтися.
– Погана комунікабельність. Діти не можуть спілкуватися з однолітками, не беруть участі в іграх з ними. Вони вважають за краще бути в суспільстві більш дорослих дітей, переважно дівчаток, які не будуть агресивно налаштовані проти них, а навіть візьмуть до себе «під крило».
– Немає інтересу до іграшок. Прояв активного інтересу дітей до робочих інструментів, пластикових пляшок, посуду, предметів меблів, кнопок і т. п. і в той же час повне ігнорування звичайних іграшок також може бути причиною для звернення до спеціалістів.
– Опір, повне неприйняття будь-яких змін. Такі діти болісно переживають будь-які, навіть незначні зміни в звичному способі життя або порушення планів.
З практики, за допомогою до психотерапевта приходять у різному віці. Якщо менших батькам простіше завести до спеціаліста, то що робити у старшому віці?
Як відбувається спілкування
– Говорити-говорити і ще раз говорити. Психотерапевт працює конфіденційно, це важливо, що отримана інформація не вийде за межі кабінету, – говорить Діана Попович.
Психотерапевт виводить спілкування до рівня довірчої розмови. Під час невимушеної розмови дитина розкривається. Психолог для підлітка спочатку може стати найлютішим ворогом. І тільки після наполегливої роботи психотерапевта підліток починає говорити без хитрощів. Спочатку лікар дізнається про причину занепокоєння або особливої поведінки. До розмови схиляє затишна та спокійна атмосфера. А під час підбору терапії враховуються індивідуальні особливості дитини.
Що відбувається на консультації?
1. Розмова з батьками. Скарги, інформація про життя всередині сім'ї, життя дитини, перенесені захворювання.
2. Розмова з дитиною. Тести та оцінка когнітивних функцій.
3. Додаткові обстеження. Якщо треба.
4. Напрямок до профільних фахівців. Якщо є необхідність.
5. Підбір терапії. Немедикаментозні та медикаментозні методи.
6. Направлення до спецшколи або переведення на домашнє навчання.
Похід до психотерапевта не робить дитину хворою. Тож цього не потрібно соромитися.
Що змінила війна
Під час воєнної ситуації багато діток потребували підтримуючого супроводу медиків, зараз ситуація трішки стабілізувалася. Хоча діти, які переїхали із територій, де тривають бойові дії, потребують зовсім іншого підходу. Психологічна травма може мати як негативні наслідки, так і стати чинником посттравматичного розквіту. Нині ми переживаємо сильне психологічне навантаження й наше завдання — перетворити це на психологічне зростання, а не зависання у травматичних подіях, каже психотерапевт.
– Ми проводимо індивідуальну консультацію, ретельно вивчаємо, що турбує батьків, що непокоїть дитину. Терапія стосується окремо і дорослих, і малечу. Адже лиш у сукупності різноманітних дій можна досягнути позитивного результату, – наголошує Діана Попович.
Звернутися у центр реабілітації можуть діти за скеруванням свого сімейного лікаря з будь–яких куточків країни. У центрі реабілітації працює не тільки лікар–психотерапевт, а ціла мультидисциплінарна команда.
У 2020 році в Центрі провели ремонтні роботи, придбали нове додаткове обладнання, розширили штат спеціалістів.
Спеціалісти Центру надають послуги з медичної реабілітаційної допомоги та паліативної допомоги за спеціальностями: фізична та реабілітаційна медицина, дитяча неврологія, дитяча ортопедія, фізіотерапія, педіатрія, лікувальна фізкультура, спелеотерапія, паліативна допомога дітям, катамнестичне спостереження, пост ковідна реабілітація діток.
Центр реабілітації співпрацює з Міністерством соціальної політики України та надає послуги з реабілітації для діток з обмеженими можливостями за замовленням міністерства, що свідчить про високий рівень реабілітаційних програм у закладі.
Для іногородніх діток забезпечують проживання, харчування та високоспеціалізовану допомогу.
Довідка
Адреса й телефони центру
вул. Федьковича, 16 та вул. Клінічна, 1а, м. Тернопіль
контактні номери телефонів: 067 3610225, 095 5011569
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
