“Ми навіть не помічаємо, що постимо...”

Керівник гуртка роботи з бісером станції юних техніків Тетяна Семенець переконана, щоб постити, не варто шукати собі виправдання, мовляв, важка робота, стреси чи малі діти. Вона вважає, що жінка цілком може керувати сімейним меню. Головне — лише бажання і підтримка чоловіка.

Вже багато років Тетяна, її чоловік Юрій постять перед Великоднем, а щоп’ятниці до вечора дорослі зовсім не їдять. Пан Юрій ще хлопцем мав звичку не їсти у п’ятницю, а ось у родині Тетяни не постили. Коли вона вийшла заміж, то вирішила, що в її сім’ї будуть дотримуватися християнських звичаїв.

Уже кілька років разом з батьками постять їхні дочки. Тетяна вважає, що завдяки цьому діти менше хворіють на застуди. А коли чоловік проходить медогляд, то його питають, чи він, бува, не спортсмен.

Яблука і морква замість бананів

Під час посту сім’я Семенців не їсть м’яса, яєць та молочних продуктів. Три дні на тиждень — у понеділок, середу і п’ятницю — жінка готує страви з риби, крупів, борошна, грибів, олії, овочів та фруктів. Тетяна каже, що в її родині особливо не помічають обмежень у харчуванні. Лише перед самим Великоднем страви з м’яса стають більш бажаними.

Зазвичай вона готує печену картоплю, смажить деруни, варить вареники з картоплею та замороженими сливами. А ще пече пиріжки, варить різні каші, робить салати з буряка і квашеної капусти та вінегрет. З напоїв готує чаї з трав та узвар із сушених фруктів. Плоди вона використовує лише місцеві. Бананів чи апельсинів жінка не вживає.

— Усі цілителі переконані, що те, що вирощене в нас, — найкорисніше, — каже Тетяна. — Тому дітям даю не банани й апельсини, а домашні яблука. Від того, що діти їдять тверде яблуко чи моркву, а не м’який банан, ще й прикус гарний формується, не викривлюються зуби.

Нерідко під час посту пані Тетяна готує смажену на олії рибу, а з оселедця робить “ікру”. Варену холодну манну кашу змішує з перемеленим філе оселедця, заправляє все олією. Такою пастою разом з зеленою цибулею діти люблять мастити чорний хліб. Суп у неї теж пісний, без м’яса.

— Я часто порівнюю наш побут з життям наших предків, — каже Тетяна. — У них їжа була простою і натуральною. Овочі квашені, а не мариновані. Я теж уже нічого не мариную. Огірки, капусту і навіть яблука квашу. Для здоров’я так краще.

Зелена цибуля і часник — перші продукти під час посту, каже Тетяна. Це і вітаміни, і захист від інфекцій.

— Щоб діти більше і залюбки їли часник, я готую страву, як в одному з ресторанів міста, — каже жінка. — Маленьку картоплю ретельно мию щіткою і запікаю зі шкіркою. А потім поливаю олією, розтертою з часником. Усі в мене із задоволенням з’їдають цю страву. Крім того, її просто і швидко готувати.

До великого посту сім’я готується ще з літа. Заготовляють перетерту малину з цукром. Заморожують сливи, смородину, зелений горошок, стручки квасолі, суміші порізаного кропу з петрушкою і навіть гриби.

— Ми родом з Бережанщини, — розповідає Тетяна. — Яка не була б погода, ми їдемо на гриби. Виросли біля лісу, тому без грибів себе не уявляємо. Ми їх солимо, сушимо, заморожуємо. Дітям самих грибів не даємо, але ж на грибах я варю юшку, підливку до других страв роблю. Тому щось корисне і їм дістається.

Шоколад заборонений

У піст, каже Тетяна, вона не лише використовує дозволені пісні продукти, а й обмежує себе в “спокусах”. Проте обмежує помірно.

— У цей час я не п’ю каву, не їм шоколадних цукерок, чоловік не палить, — каже Тетяна. — Само собою, не вживаємо алкоголю. Ми з дітьми майже не дивимося телевізор, а замість цього багато часу проводимо разом. Адже стосунки поліпшуються тоді, коли більше спілкування.

Увечері збирається вся сім’я. Дівчатка і чоловік також допомагають готувати вечерю. Коли дітям дуже хочеться солодкого, то Тетяна дає їм хліб з медом або малину з цукром, пече печиво. Чим більше і щиріше жертвуєш, переконана жінка, тим більше це повертається добрим здоров’ям дітей та хорошими стосунками з чоловіком. І навіть коли даєш гроші бідним, не треба думати, хто скористається тими грішми. Жінка каже, що все, пожертвуване в піст, повертається душевним спокоєм, здоров’ям, хорошою роботою і новими ідеями в творчості.

— Я не прихильниця такого посту, щоб аж непритомніти, — каже пані Тетяна. — Треба все робити із задоволенням. Без задишки швидко виходжу на четвертий поверх. І хоча й схильна до повноти, проте не поправляюся. Цьому, можна сказати, я завдячую посту. Крім того, за словами жінки, в ті дні, коли постить, вона має хороший настрій, терпіння, любов і доброзичливість до домашніх. У цьому, переконана вона, багато допомагає харчування.

Коментар

“Піст не зашкодить і без білка...”

Піст можна витримати і без їжі, й організм від цього не постраждає, вважає професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, автор методики розвантажувально-дієтичної терапії Петро Кузів.

— Ми у клініці в другій міській лікарні використовуємо для лікування строгий піст, — зазначає лікар. — Він передбачає повну відмову від їжі — можна лише пити мінеральну чи джерельну воду. Наші пацієнти, що перебувають у стаціонарі, голодують по 20-30 днів, а потім під наглядом лікаря поступово “виходять” з посту. До речі, вони не лежать цілий день у палатах, а гуляють на свіжому повітрі, щоб очищувалися легені. Кишечник очищуємо від шлаків проносними засобами і клізмами. Шкіра очищується завдяку душу і сауні. А нирки — за допомогою води. Таким чином організм повністю звільняється від шлаків і зайвої ваги. До речі, лікар Кузів сам дотримується строгого посту до Великодня. Коли кореспонденти “RIA плюс” розмовляли з ним, пан Кузів 11-й день лише пив воду. — Я не лежу вдома, — каже професор, — працюю, оглядаю хворих, консультую пацієнтів в інших лікарнях, багато ходжу пішки. Прекрасно себе почуваю. Проте без нагляду лікаря пан Кузів радить тим, хто працює, дотримуватися нестрогого посту. Протягом 40 днів Великоднього посту можна їсти хліб, овочі, фрукти, морську капусту, з жирів — олію. Це дасть необхідні мікроелементи і вітаміни. А запас білка можна поповнювати з допомогою сої. Це рослинний білок. Також підійдуть горох, квасоля та боби. — Проте ми не вважаємо, що без білка неможливо обійтися деякий час, — каже Петро Кузів. — Скажімо, під час повного голодування у жодного з 3-х тисяч наших пацієнтів не виявлено в аналізах крові замалої кількості білка. Під час повного голодування розкладається той жир і м’язи, які не важливі для організму.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.