Добровольця з Тернопільщини засудили до 24 років італійської тюрми. Ексклюзивні подробиці "20 хвилин"

Відмовився від мирного життя, бо серце боліло за Україну. Віталій Марків народився та виріс на Тернопільщині, у Хоросткові. Будучи школярем, разом із мамою та сестрою переїхали у Італію, де він згодом отримав громадянство. Під час Майдану повернувся в Україну, а згодом пішов добровольцем на фронт. Тепер за те, що захищав рідну землю, йому загрожує 24 роки італійської в’язниці.

30 червня 2017 року в аеропорту м. Болонья поліція Італії заарештувала Віталія Марківа за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Рокеллі разом із його російським колегою Андрієм Мироновим, які загинули внаслідок мінометного обстрілу у травні 2014 року поблизу міста Слов'янськ. Згідно з рішенням тамтешньої Феміди, Віталію загрожує 24 роки в'язниці.

Два роки боротьби проти системи

Обвинувачення стверджує, що 24 травня 2014 року Віталій Марків як "командир" Нацгвардії був причетний до 30 мінометних ударів по підніжжю гори Карачун, де перебували журналісти. Унаслідок цього загинув Андреа Роккеллі та його російський фіксер-перекладач Андрій Миронов.

Два роки українська спільнота, у тому числі і за кордоном, доводить непричетність добровольця до смерті італійців. Знаходимо сотні публікацій у ЗМІ, де йдеться, що і самого вбивства не було, а була смерть цивільних, які пробралися на території сепаратистів під час ведення бойових дій.

Сторона захисту доводить абсурдність ситуації, що начебто Марків причетний до цього інциденту.

Фрагмент допиту після затримання нашого земляка коментує італійський адвокат Маркова Раффаеле делла Валле:

«Допит тривав близько 6 годин. Було непросто, але ми змогли надати багато корисної інформації. Мій клієнт заявив про свою невинуватість та несправедливість затримання, адже він ніяк не причетний до загибелі фотографа. Віталій сказав, що нікого не вбивав. По-друге, він заявив, що ситуація була геть іншою, ніж її змальовує сторона звинувачення. Прокурори твердять, що Марків був командиром батальйону і міг віддавати накази. Але мій клієнт наголосив, що був звичайним солдатом. Віталій також заявив, що не був авантюристом, якому закортіло піти на війну. Він, як громадянин України, захотів підтримати свою країну у війні, спершу пішов на фронт волонтером, а в березні 2014-го офіційно вступив до лав Національної гвардії та отримував за це зарплатню. Віталій був простим солдатом, який не міг віддавати накази будь-кому і не мав доступу до мінометів. У його розпорядженні був лише автомат, з якого він аж ніяк не міг поцілити в журналістів. Віталій засвідчив, що в той день він перебував на пагорбі Карачун, але в позиції, з якої не було видно місця інциденту. За його словами, стріляти туди навіть з автомата він не міг би, адже перебував з іншого боку пагорба та мав обмежений радіус огляду. Марків також сказав, що мінометні обстріли здійснювали обидві сторони конфлікту. Цілком можливо, що в журналістів поцілила міна, випущена проросійськими терористами, які контролювали територію».

Інший адвокат, Нікколо Бертоліні Клерічі вказуває на свідчення про те, що Марків радив іншим журналістам не їхати до небезпечної зони – це, за його словами, ставить під сумнів ймовірність того, що нацгвардієць умисно міг нашкодити працівникам ЗМІ.

"Ця справа повністю сфабрикована"

"RIA плюс" спробувала знайти більше відомостей про нашого земляка. Отже, Віталій Марків народився у Хоросткові Тернопільської області. З дитинства батьки вчили його патріотизму та глибокої любові до України. Навіть виїхавши на постійне місце проживання в Італію, він лишився українцем за духом. Крім того, Віталій має і громадянство України, розповідають його бойові побратими.

- Віталік дуже хороший хлопець, ми з ним не на одній ротації були, справжній воїн. Коли розпочалися події на Майдані, він з Італії приїхав у Київ, аби разом із простими українцями виборювати право на свободу, - розповідає Юлія, із того ж батальйону Нацгвардії ім.. Кульчицького, де служив і герой розповіді.

Командир батальйону оперативного призначення ім. Генерала-майора Сергія Кульчицького Віктор Толочко характеризує Віталія як доброго, порядного, веселого молодого чоловіка.

- Він небайдужий, приїхати з іншої країни, піти на фронт – справа не для кожного, - каже він. – Віталій часом згадував про Тернопільщину, місця де виріс, казав, що сумує за Україною, і що це – його рідна земля. Він дуже наполегливий та завзятий. Прийшов добровольцем, не маючи за плечима військового досвіду, але швидко вчився. Ми навіть хотіли рекомендувати його на посаду головного сержанта Національної гвардії.

Одружився з дівчиною із України

Віталій Марків, за словами пана Толочка, дуже компанійський, гарний товариш. Після Революції Гідності він познайомився з дівчиною. Згодом одружився. Віталій і досі є військовослужбовцем батальйону. Арешт та судові засідання в Італії командир називає "політичним замовленням".

- Італійці роблять усе, щоб підігравати Москві. Жодного прямого доказу вини Віталія немає. На момент, коли загинув італійський фотокореспондент, солдат Марків перебував на зовсім протилежній позиції. Візуально місце, де перебували іноземці, навіть не проглядалося. На перетині стояли вагони. Та й  мінометів у той час Нацгвардія не мала, - наголошує Віктор Толочко. – Не можна будувати правосуддя на слові "можливо". Є чіткі докази та факти, а не здогадки і припущення – можливо, так було, можливо, він знав.

Друзі з батальйону два роки поспіль активно підтримують товариша. Як розповідає командир, вони неодноразово влаштовували акції протесту під посольством Італії, писали звернення та заяви.

- Ми також спілкуємося з родиною. Дружина Віталія дуже пригнічена. Після арешту у неї спочатку взагалі був шок, вона не розуміла, що відбувається. Але вона вірила, що спрацює здоровий глузд, і Віталія відпустять. Зрештою, ми бачимо судовий вирок – 24 роки в’язниці. Це абсурд. Рідні тримаються з останніх сил та вірять у перемогу міжнародного правосуддя, - говорить командир.

"Ми будемо боротися до останнього"

Командир 2-го батальйону частини 3002 Національної гвардії Тернополя Дмитро Гуртовський додає, що місцеві військовослужбовці також думками і серцем зі своїм товаришем.

- Триває якась незрозуміла політична гра. Не можуть звинувачувати людину, лише здогадуючись про його можливу причетність до якихось дій, - говорить він. – Ми будемо боротися до останнього. Своїх у біді не лишаємо.

Українці в Італії також активно долучаються до підтримки нашого земляка. Вони влаштовують акції протесту, ходять на судові засідання та блокують проросійський інформаційний простір, який сіє брехню.

- Усі ми, як і личить порядним та свідомим людям, витримали гідно весь той "медійний" процес, що зубожілі італійські медіаресурси влаштували проти УКРАЇНИ та українців в підміну справжнього процесу слідства та реально чесного суду над гвардійцем Віталієм Марків. Ми щиро сподівались у перемогу справедливості і чесний вирок цього суду. На жаль, цього не відбулось, - розповідає українська активістка в Італії Олеся Татарин. – Ми не почули жодного реального доказу причетності нацгвардій ця до злочину, який на нього вішають. Суд присяжних некомпетентний у питаннях, які тут озвучують. Після рішення цього суду буде ще засідання апеляційного. Сподіваємось, у Мілані зможуть нормально вивчити справу та прийняте справді правове рішення. Бо наразі склалося враження, що учасників місцевого засідання купили.

За словами пані Олесі, із якою нам вдалося поспілкуватися в телефонному режимі, вона періодично спілкується з родиною Віталія.

- У Віталії в Італії сестра, мама та вітчим. Їхні телефони прослуховують. Дружина залишилася в Україні. Усі ми віримо в перемогу правди. В Італії з повагою ставляться до правосуддя, і навіть якщо у рішеннях місцевих судів закладена політична складова, то, сподіваємось, що міжнародні суди будуть справедливими. А Італія, як законослухняна країна, буде виконувати рішення вищих інстанцій.

У той же час житель Черкас Олексій Любецький, який багато років жив у Італії та долучився до процесу визволення Маркова, розповідає, чому так відбувається.

- Італія – країна ремісників, їхній бізнес дуже зав’язаний із Росією. У справі Маркова яскраво помітний слід московського втручання. Свого часу, коли я приїжджав у Венецію, там навіть були розклеєні листівки із зображенням Путіна. Зараз Італія просто грає на руку Кремлю, аби отримати щось взамін. Як на мене, це політична гра. Але правда – за нами, - говорить він.

Коментар

Євген ПЕРЕЛИГІН, Посол України в Італійській Республіці:

- Рішення , яке оголосила голова павійського суду присяжних в мене особисто зруйнувало всю ту уяву, яку я мав про європейське правосуддя особливо після 7 років роботи у європейській столиці верховенства права та прав людини - Стразбурзі. Один тільки факт: павійські прокурори не вважали за доцільне та відмовились виїхати на місце так званого злочину, хоча сьогодні це цілком мирна територія біля гори Карачун, і використовували малюнки (!!!) та фотографіі для того щоб сформулювати звинувачення та відродити картину так званого злочину.

На відміну від непрофесійних суддів-присяжних у павійському суді під час майбутньої апеляції у Мілані справу розглядатимуть фахові судді і це дає мені надію на неупереджене юридичне рішення. Я також вірю і у професійність адвоката Р. Делла Валлє -одного з найкращих європейських адвокатів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.