Гонорово: на книгу з бюджету - 1 310 686 гривень

У 2010 році тернопільська обласна рада прийняла рішення про початок підготовки енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія сіл і міст». Створювати планували впродовж 2010-2012 років. Та віддрукували книги лише наприкінці минулого року. Скоро відбудеться офіційна презентація.

Ми поцікавились, скільки бюджетних грошей витратили на видання. Кошти, зважаючи на "заможність" Тернопільщини та дірки у бюджетах усіх рівнів, чималі. Загальна сума, яку сформували щорічні надходження коштів на утримання редакційної групи, - 1 мільйон 10 тисяч гривень. Ще 300 тисяч дали на підготовку видання до друку. Загалом - 1 310 686 гривень.

Із чого все почалось

У 2010 році, як пояснили в обласній раді у відповідь на наш інформаційний запит, редакційно-видавнича група обласної комунальної установи "Тернопільський енциклопедичний довідник "Тернопільщина" закінчила роботу над четвертим томом "Тернопільського енциклопедичного словника". У групи були певні напрацювання щодо історії населених пунктів краю. Вочевидь, тому від них надійшло звернення до обласної ради щодо реалізації видання "Тернопільщина. Історія сіл і міст". З підтримкою ініціативи до органу самоврядування звернулась і Національна спілка краєзнавців України. Редакційна група енциклопедичного словника стала структурним підрозділом комунального підприємства облради "Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр". У лютому 2010 року обласні депутати проголосували "за" підготовку видання "Тернопільщина. Історія сіл і міст". Процес пішов, робота закипіла. Гроші на утримання редакційної групи виділяли тричі, а минулоріч додали ще на підготовку книги до друку.

- Мені здається, що такі проекти – хороший варіант забезпечити людей роботою, - каже тернополянин Вадим Савка. - Сидять собі, щось цікаве роблять. Такі речі мені нагадують ситуацію з оплатою праці. Вона буває за зроблену роботу, а буває погодинна. Тож ті робітники, які мудріші, добиваються погодинної і працюють, працюють, працюють. Але одна справа, коли ось так "сидіти" на грантах з-за кордону чи приватних грошах, а інша - коли це бюджетні сотні тисяч гривень.

Видання тритомне, форматом А4, з ілюстраціями. У кожному томі – 600-700 сторінок. Загальний тираж - 4142 примірники. Енциклопедія містить інформацію про природу, населення, адмінподіл, археологію та історію області та про всі населені пункти краю. Написали про поселення, які були на місці сучасних населених пунктів, і навіть згадали про хутори. Видання не будуть розповсюджувати на комерційних засадах. З одного боку, добре, що бібліотеки, архіви, навчальні заклади отримають книгу безкоштовно. З іншого – тернополянам, які цікавляться історією краю, буде важкувато знайти тритомник.

"Вартість" сторінки - 660 грн

Рахувати - надмірною чи адекватною сумою є 1,3 мільйона на такий проект - можна по-різному. Всі підрахунки - умовні та приблизні, адже мова йде про інтелектуальний продукт. Приміром, можна приблизно прикинути, яка сума припадає на кожен населений пункт області. Згідно з даними обласної адміністрації, в області є 1057 населених пунктів. Тобто із загальних надходжень коштів на утримання редакційної групи та підготовку до друку на кожне місто, містечко, село, селище, хутір припадає по 1240 гривень - більше мінімальної місячної зарплати... Якщо ж вираховувати, у скільки гривень обійшлася підготовка однієї сторінки разом зі всіма супутніми витратами, отримаємо 660 гривень. Є питання щодо цифр і зважаючи на кількість штатних працівників редакційної групи. Їх лише семеро. Та у комунальному підприємстві, у структурі якого і відбувалась підготовка видання, пояснюють, що виконали важку і клопітку роботу.

- Підготовка такого типу видань – надзвичайно важка справа, - говорить керівник КП "Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр" Анатолій Фарцабей. - Окрім історичних чи географічних відомостей, видання містить інформацію про всі населені пункти області, а їх більше 1000. Працівники редакційної групи побували в значній частині з них. З кожним селом була неодноразова комунікація телефоном чи Інтернетом, бо ж там йдеться не лише про історію, архітектуру, цікавинки, а й про людей. Приміром, перед друком включили інформацію про героїв "Небесної сотні" – уродженців того чи іншого населеного пункту, є дані про загиблих героїв АТО.

Крім того, як пояснює чоловік, виділені суми – це не лише зарплата. Матеріали, комунальні послуги, податки – також закладені у цих коштах.

- До роботи над першим томом загалом долучилося півтори сотні людей, - каже пан Фарцабей. - Науковці, історики, краєзнавці, навіть директори шкіл. У наступних томах була приблизно така ж кількість тих, хто допомагав з інформацією, щось писав чи надавав фото. Такі видання цікаві і корисні. Люди їх беруть у бібліотеках, а студенти профільних спеціальностей поглиблюють свої знання і використовують для наукових праць.

Якщо до мільйона з лишком, виділених на утримання редакційної групи, запитання є, то з вартістю друку усе гаразд. На виготовлення накладу витратили близько 275 тисяч. Друк здійснювало місцеве підприємство, оголошення про пошуки друкарні було у "Віснику державних закупівель" та на профільному сайті. Вартість створення одного примірника книги у середньому становить 66 гривень. Ціна плюс-мінус ринкова.

Втім, головне питання полягає у доцільності створення такого дороговартісного проекту. Одна з причин такої суми – трирічна підготовка. Тобто кожен том готували приблизно рік. У році є орієнтовно 230 робочих днів. Відтак колектив з семи чоловік, з помічниками на стороні, опрацьовував три сторінки щодня для майбутньої книги. Зважаючи на те, що на кожній сторінці є по декілька ілюстрацій – продуктивність праці важко назвати високою. Питання доцільності виникає й з огляду на те, що книга, як не крути, матиме дуже обмежене коло читачів. Крім того, є дієвіші та менш затратні способи популяризації регіону, ознайомлення з його історією та цікавинками. Зокрема Інтернет, конкурси між приватними видавництвами та авторами чи інтерактивні проекти.

Володимир МОРОЗ (32 р.), історик, журналіст

- Є декілька пунктів, враховуючи які потрібно розглядати такі випадки:

1) витрата бюджетних коштів має бути прозорою і підконтрольною громаді;

2) бюджетні кошти не варто витрачати там, де немає потреби.

Так діють у цивілізованих та демократичних країнах. Щоби виконати вимоги першого пункту, орган влади, який є лише розпорядником коштів, повинен порадитися з громадою й організовувати таке у виглядів конкурсних проектів, заявки на які може подати кожен. Я не прихильник того, що державні чи комунальні посадовці мають писати історію. Не повинні вони і розвивати туризм – ці люди зобов’язані створювати умови для розвитку громади. Це їхнє завдання. У нас же посадовці часто досі думають інакше. За часів Союзу під контролем влади писали історію міст і сіл, після здобуття незалежності - знову... Цим займалися органи, які насправді мають думати про якість доріг, робочі місця, інвестиції. Тепер перейду до другого пункту. А чи взагалі варто витрачати кошти на книгу, яка не буде у продажу і новизну якої чітко не окреслили? Мені можна заперечити, що це наша історія, пам'ять і т. д. Але й без мільйонних надходжень від облрад сотні істориків в Україні пишуть та видають свої книги. Гонорари їм платять читачі. Цей варіант є набагато прозорішим. Читач не купить неякісний продукт. Не варто боятися, що історія в нас непопулярна. Навпаки, кожне серйозне періодичне видання має історичну сторінку, розділ, регулярні статті принаймні. А мільйони, яких у нас і так небагато, варто витрачати на дороги до печер, як от „Кришталевої” чи „Вертеби”, на ремонт дахів, як-от у палацу Бадені у Коропці. Ось де імідж Тернопільщини! Бо коли не буде пам'яток, для чого ті всі книги?