Під час війни закривають стаціонар протезно-ортопедичного підприємства. Невже не можна зберегти?

Під час війни закривають стаціонар протезно-ортопедичного підприємства. Невже не можна зберегти?
  • Працівниці стаціонару ортопедичного підприємства у відчаї й добиваються справедливості, щоб уникнути скорочення.
  • За їхніми словами, стаціонар, якому дехто присвятив більше половини життя, вирішили ліквідувати невчасно! Натомість керівництво закладу переконує: іншого шляху немає.
  • «20 хвилин» розібрались у ситуації.

Протезно-ортопедичне підприємство розташоване на вулиці Тролейбусна, 10. Воно складається із власне підприємства, яке відповідно до досьє на сайті YouContro, спеціалізується на виробництві взуття, ремонті шкіряних виробів та роздрібній торгівлі медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах. А також – стаціонару, у якому проходять реабілітацію ампутанти – люди, які втратили кінцівки. У ньому протезують не лише жителів Тернополя, але й вихідців з інших міст, а тоді людям допомагають «з нуля» навчитись рухатись та володіти власною рукою чи ногою.

Наразі на стаціонарі висить табличка про те, що він зачинений на карантин

У 2016 році, за словами працівниць, їхнє підприємство очолив новий директор –  Юрій Хоміцький. Протезно-ортопедичне підприємство підпорядковується Міністерству соціальної політики України. 

Як пригадує медична сестра стаціонару Валентина Антонюк, 13 грудня 2022 року директор спільно з кадровиком зібрали колектив та повідомили всім, що на 2023 рік фінансова підтримка стаціонару не передбачена. Людям показали відповідний лист із Міністерства.

– Нам сказали, що ми повинні написати заяву на звільнення за згодою двох сторін до 31 грудня. Всіх скорочують. Зі свого боку директор пообіцяв виплатити кожному компенсацію за відпустку, і якщо «виб’є» гроші з Міністерства – то навіть розрахункову тарифну ставку за місяць. Та це не точно, – обурюється Валентина.

Так виглядає ліжкомісце у стаціонарі

Колектив розділився

Молодша медсестра Світлана Щудло впродовж двадцяти років піклувалася про хворих у стаціонарі. Жінку шокувало те, що її виганяють з роботи, а відділення прагнуть закрити. Ще більше її образили слова директора, мовляв, у стаціонарі наразі немає необхідності, а пацієнтів щодень все менше. Та це помилка, каже пані Світлана, адже в Україні вже майже рік триває війна. Військовослужбовців, які на фронті втратили кінцівки, багато, і вони потребують якісних протезів. А опісля – якісної реабілітації, тож стаціонарне відділення як ніколи актуальне. А воно у Тернополі існує більше 20 років.

У стаціонарному відділенні є спеціальне обладнання для реабілітації ампутантів

– Під час війни є багато ампутантів. Ми потрібні людям. Хочемо допомагати їм й надалі. Деяким нашим жінкам залишилось ще трохи до пенсії, інші не хочуть втрачати роботу, адже де її зараз знайдеш?! Нам образливо, що директор так нас зневажив! Ми намагались поговорити, та він запевняє: для діяльності стаціонару немає коштів. Тому у нас немає іншого виходу і просимо про підтримку журналістів! – каже пані Світлана.

Після зборів із керівником Юрієм Хоміцьким колектив стаціонарного відділення пересварився й розділився. Частина працівниць написали заяви на звільнення. Інші жінки відмовилися звільнятися за власною згодою, бо переконані – їх виганяють незаконно. Працівниці не бояться розголошувати імена та прізвища, адже мріють лише про одне – аби стаціонар у Тернополі функціонував далі. Їх усього вісім, це Валентина Антонюк, Світлана Щудло, Олена Петришин, Людмила Брутко, Ганна Біла, Наталія Яремко, Леся Куриляк та Олена Ванєєва.

Стукали в усі двері

Працівниці стаціонару пропонували пану Юрію тимчасово взяти відпустку за свій рахунок, або ходити на роботу за дві третини зарплатні, або навіть у січні-лютому оголосити про «простій», тобто не отримувати заробітної плати взагалі. Аби лиш відділення не закрили! Жінки бояться розрахунку й того, що у такі непрості часи ніде не зможуть працевлаштуватися. Аби врегулювати ситуацію, додає медична сестра стаціонару Валентина Антонюк, з 20 грудня директор перевів їхній стаціонар на новий графік роботи. Кожен із колективу відпрацьовував по 24 години на тиждень. 

Працівниці кажуть, що звертались за допомогою у Міністерство соціальної політики. Отримали відповідь із таким вмістом: «Надсилаємо за незалежністю на розгляд колективне звернення, автори Петришин О. І. та інші, що надійшло до Офісу Президента України. Про результати розгляду просимо повідомити заявників» (копію цієї відповіді прикріплюємо нижче)

Минув майже місяць, а повідомлень чи конкретних дій з боку центральної влади немає. Що буде зі стаціонаром далі і чи допоможуть працівницям, – невідомо.

Проблема на державному рівні

Журналістка поспілкувалася з директором Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Юрієм Хоміцьким. На зустрічі також був присутній юридичний консультант підприємства Тарас Крупніцький. 

Директор протезно-ортопедичного підприємства Юрій Хоміцький

– Наше підприємство є господарською організацією (це колективне утворення фізичних та/або юридичних осіб, яке має організаційну єдність, що передбачає відокремленість даного колективу як єдиного цілого від інших колективів – прим.). Стаціонар – окремий підрозділ підприємства. Він постійно фінансувався з державного бюджету. Нам щорічно давали дотацію (тобто допомогу) на утримання стаціонару. Однак 12 грудня надійшов лист із Міністерства соціальної політики України. У ньому йдеться про те, що фінансування стаціонарного відділення на 2023 рік не передбачено. Керівництво у Києві чітко дало зрозуміти, що коштів на існування відділення з 1 січня не буде. Я, як і працівниці стаціонару, не в захваті від рішення Міністерства соціальної політики. Але як керівник підприємства, вимушений приймати непопулярні рішення, – каже нам Юрій Хоміцький.

Директор підприємства надав нам копію листа від Мінсоцполітики (її додаємо до матеріалу нижче). У документі справді йдеться про те, що «Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» видатки для надання фінансової підтримки стаціонарам первинного та складного протезування при казенних та державних протезно-ортопедичних підприємствах не передбачені».

Під цей наказ, за словами юристконсульта Тараса Крупніцького, підпав не лише тернопільський стаціонар, а й відповідні медзаклади в інших містах. У скрутному становищі опинилась національна протезно-ортопедична галузь. Спершу на казенні підприємства відбиток наклала пандемія коронавірусу. Пацієнтів було мало, а установи фінансово утримували, сплачували комунальні послуги, видавали працівникам заробітну плату тощо. Згодом почалась війна…

На банкрутство казенної галузі протезування в цілому вплинули й аналогічні приватні підприємства. Пан Тарас пояснює, мовляв, у 2007-2010 роках державні протезно-ортопедичні заклади були монополістами. А тоді влада прийняла рішення впровадити конкуренцію у цій галузі й допустити існування приватних структур. Коли казенні протезно-ортопедичні підприємства, як от у Тернополі, будували, їх зорієнтували на виготовлення приблизно 10 тисяч виробів на рік. А з появою приватних установ це стало неможливим. Об’єми впали, а конкуренти вихопили частину ринкового «простору». Опісля держава щорічно скорочувала витрати на цю галузь, наприклад, останні роки обмежувала кількість протезів, які особа з інвалідністю може отримати.

Це все створило наступну «картину»: кількість замовлень від населення зменшилась, а видатки залишились великими. Юрій Хоміцький підтверджує – фінансова ситуація підприємства складна.

Чи ефективний стаціонар

Директор протезно-ортопедичного підприємства зауважує, що в роботі стаціонару були задіяні всього 12 осіб, а штатна чисельність працівників становить 15,5 одиниці. У штаті стаціонарного відділення наявні такі посади: лікар-ортопед-травматолог; старша медична сестра; медична сестра; медична сестра з фізіотерапії; сестра-господиня; молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця); молодша медична сестра (санітарка-буфетниця); кухар; технік-протезист та бухгалтер. У відділенні є 12 ліжкомісць, де можуть реабілітуватись пацієнти. Також мають ізолятор, який використовують тоді, коли особу з симптомами захворювання слід обмежити від інших. 

На утримання стаціонарного відділення на 2022 рік із держбюджету мали виділити 2 мільйони 558 тисяч 299 гривень. За 11 місяців 2022 року (станом на листопад) для забезпечення діяльності стаціонару надійшло 2 мільйони 182 тисячі 710 гривень. З них: 1 млн 489 тис. 001 грн – витратили на оплату праці працівників, 322 тис. 960 грн – нарахування на заробітну плату, 249 тис. 356 грн – пішли на придбання товарів і послуг, у тому числі обладнання й інвентаря, медикаментів та перев’язувальних матеріалів, продуктів харчування, комунальні послуги тощо. З отриманих коштів залишилась ще 121 тисяча 392 грн. На що витратили цей залишок?

– Київ виділяв нам кошти щомісяця (річна допомога/12 міс). Цей залишок – це кошти які не були виділені і не використані на кінець листопада. Неоплачені були комунальні послуги (оскільки «Тернопільелектропостач» та «Тернопільводоканал» на той момент вчасно не надали нам акти виконаних робіт), а також була економія по закупівлях продуктів харчування. Усі ці гроші, разом із грудневими надходженнями, ми витратили у грудні у відповідності з бюджетними призначеннями, – пояснює директор протезно-ортопедичного підприємства Юрій Хоміцький. 

На обліку, станом на 1 січня поточного року, перебували 154 жителі області з ампутацією верхніх та нижніх кінцівок. Однак за одинадцять місяців року за лікуванням до стаціонарного відділення у Тернополі звернулись 57 осіб, що втричі менше від запланованої кількості. Ще від початку 2020 року тут спостерігають спад пацієнтів, каже керівництво.

– Повна завантаженість стаціонару особами з інвалідністю спостерігалась у нас до початку 2020-го. Далі почалась пандемія коронавірусу. Ми періодично брали «простій», бо пацієнти боялись іти, – пригадує юридичний консультант підприємства Тарас Крупніцький. – Опісля завантаженість стаціонару становила 50%, а всього у нас проходили реабілітацію максимум 6-7 осіб з інвалідністю. 12 працівників обслуговували трьох пацієнтів. Це неефективне використання коштів з бюджету. 

Юрисконсульт Тарас Крупніцький запевняє: працівницям виплатять належну вихідну допомогу у розмірі однієї середньої місячної зарплати. Стаціонар мали закрити з 1 січня, і відтоді пацієнтів там уже не приймають. Однак досі залишились працювати кілька медсестер, які не звільнились.

Дехто з них, за словами пана Тараса, написав заяву про оплачувану відпустку. Інші не можуть забезпечити нормальну діяльність стаціонару, але ходять на роботу, адже мають таке право впродовж двох місяців. Також, додає директор установи, вони подали повідомлення про звільнення працівників стаціонару до Державного центру зайнятості. Через це навіть довелось змінити дату скорочення штату – з 14 лютого на 1 березня.

Які є інші варіанти? 

Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство функціонує за рахунок виготовлення протезних виробів. Єдине, що фінансувалось з бюджету у вигляді дотації – це стаціонар, каже Юрій Хоміцький. Також він стверджує, що 80% від їхнього прибутку забирає держава. Тобто коштів для самофінансування стаціонарного відділення немає. Дирекція ретельно оцінила господарську ситуацію на підприємстві й визнає, що «потягнути» витрати на утримання стаціонару вони не в силах. Тарас Крупніцький додає – інших шляхів крім закриття стаціонару зараз немає. За його словами, якщо оголосити «простій», то персоналу відділення слід платити 2/3 зарплатні і нараховувати щорічну відпустку. Ще постійні витрати. Виходить, що стаціонар не працюватиме, пацієнтів там взагалі не буде, але на нього витрачатимуть гроші.

– Є варіант – відпустка без збереження зарплати. Та навіть якщо колектив стаціонару рік сидітиме у відпустці, кошти підприємства все одно йтимуть на це нарахування. Тому нема сенсу затягувати процес закриття, слід вирішити питання тут і зараз, – додає пан Тарас.

Ми запитали, скільки вдалося заробити підприємству за рік, аби проаналізувати, чи зможе вижити стаціонар за рахунок самофінансування. Однак давати відповідь нам відмовилися. Мовляв, закриття стаціонару не вплине на кількість та вартість виготовленої продукції, тож це не стосується теми публікації. 

На завершення розмови директор протезно-ортопедичного підприємство Юрій Хоміцький висловлює думку: є шанс, що в майбутньому Мінсоцполітики виділить кошти на стаціонар. Також розглядають варіант фінансування від Національної служби здоров’я України. Але поки неясно, як і коли це станеться.

– Якщо ми зможемо добитися фінансування й у нас будуть кошти на діяльність стаціонару – ми його відкриємо і запропонуємо тим же працівникам, яких скоротили (а ми згідно із законодавством, впродовж року маємо їм запропонувати робочі місця, якщо вони з’являться) повернутися у відділення, – припускає директор.

Ми відправили інформаційний запит до Міністерства. Як тільки отримаємо відповідь – відразу опублікуємо. 

Що зі стаціонарами в інших містах?

Фінансування стаціонарів подібних підприємств до цього часу здійснювалось з державного бюджету за програмою комплексного забезпечення осіб з інвалідністю. З 2023 року такої програми Міністерство соціальної політики України не розробило. Тобто видатків на стаціонари немає. Про це розповідає перша заступниця директора Вінницького КЕПОП Марина Вишневська.

– Підприємства мають два варіанти вирішення проблеми: або взяти утримання стаціонару на власний кошт, тобто утримувати його за рахунок власних фінансових надходжень, або закрити стаціонар, адже на це є підстава й аргумент – бракує коштів для його існування. Кожен завод, виходячи зі своїх можливостей, визначається, чи може він утримувати стаціонар. Наше підприємство пішло наступним шляхом: поки ми відділення залишаємо. Будемо його фінансувати власноруч. Колектив не звільняли, – додає жінка.

Перша заступниця пояснює, мовляв, наразі діяльність стаціонарного відділення при протезно-ортопедичному закладі як ніколи актуальна. У Вінниці проходять реабілітацію багато солдатів, які отримали протези кінцівок. Без стаціонару належно попіклуватись про них неможливо. Процес реабілітації триває залежно від складності травми. Якщо пацієнт первинний (тобто йому на місці встановили протез), пояснює Марина Вишневська, він лежить у відділенні приблизно місяць, постійно контактуючи зі своїм лікарем-протезистом.

Довідка. У статті 42-1 «Переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу» Кодексу Законів про працю України дійсно йдеться про те, що працівники, які були звільнені у зв’язку зі скороченням штату, протягом одного року мають право на укладення трудового договору у випадку повторного прийняття на роботу, якщо підприємство провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Коментарі (10)
  • Марія Бахтиєва

    НЕ ЗДАВАЙТЕСЬ! ПІДНІМАЙ ТЕ ШУМ!ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО ЖУРНАЛІСТІВ  !!!НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ!
  • Гумен Інфо

    Вперше взагалі чую, що там є стаціонар.
  • Lidija Mazur

    во скити це тільки в нас таке може бути
  • Марія Ушарук

    Хтось добре проплатив.

19:03 Генератор на балконі чи під вікном: чи контролюють власників у Тернополі та куди можна скаржитися photo_camera 18:09 Графіки відключення електроенергії на Тернопільщині з 30 січня по 5 лютого 17:00 Зустріч з «Пташкою», дитячі майстер-класи та презентація книжки: куди піти у Тернополі 28-29 січня? 16:15 Житель Тернопільського району під наркотиками возив у машині зброю Від читача 19:19 ЖЕК #13 Не виплачує заробітну плату працівникам! 15:27 У Чорткові горіло помешкання в багатоквартирному будинку play_circle_filled 14:25 Перестало битися серце колишнього директора Теребовлянського училища культури 14:03 Є надія, що дитина повністю одужає: допоможіть врятувати Давида Ревнюка з Тернополя photo_camera 13:01 Під час виконання бойового завдання загинув Володимир Воробій, родом з Бучача 12:17 В енергосистемі зберігається значний дефіцит потужності — можливі аварійні відключення в багатьох областях 11:45 12 військовослужбовцям присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно) 11:03 Глава УГКЦ Блаженніший Святослав освятить Місійний Хрест у Чорткові 10:20 В аварії на пішохідному переході постраждала жінка 09:50 У Тернополі відновлять реєстрацію ВПО для отримання грошової допомогу від Червоного Хреста: хто може звернутися 09:06 27 січня на дорогах Тернополя ожеледиця 08:00 Сьогодні, 27 січня: Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 21:01 Якщо дитина «застукала» вас під час інтиму: коли сказати про це? photo_camera 20:09 Як бути здоровим дітям епохи гаджетів? Радить ортопед Іван Пригара photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up