Від четвертої доби в нас почалась боротьба за життя сина: допомоги потребує малий Арсенчик

• У хлопчика складна форма захворювання, маленький їсть лише зблендеровану їжу і лише з маминих рук, постійно в підгузках, кожен день вживає життєво необхідні ліки, часто хворіє.
• Батькам необхідно посилено працювати аби мати кошти на ліки для Арсенчика і ще трьох діток. Грошей бракує, адже державної допомоги вистачає лише на ліки та підгузки.

— Коли Арсенчик народився, нам хотілось кричати від щастя, бо медики запевняли, що наша дитина абсолютно здорова, — пригадує Валентина Бочковська, багатодітна мама, яка разом з чоловіком виховує й особливу дитину. — Старші двійнята народились недоношеними, місяць лікарі боролись за їхнє життя і здоров’я. Тому розумієте, яким було наше щастя. Проте воно тривало рівно 3 дні. Від 4 доби в нас почалась боротьба за життя сина…  

Державної допомоги вистачає лише на памперси і ліки

Арсен Бочковський разом з родиною проживає в селі Залісці Кременецького району.

Як розповідає мама, в хлопчика складна форма захворювання, він їсть лише зблендеровану їжу і лише з маминих рук, постійно в памперсах, кожен день вживає життєво необхідні ліки, часто хворіє. Батькам необхідно посилено працювати, аби мати кошти на ліки для Арсенчика і ще трьох діток. Фінансів не достатньо, адже державної допомоги вистачає лише на ліки та памперси.

Найстаршим у родині двійнятам, Костику та Оленці, 11 років. Третім народився Арсенчик, йому зараз 7, 5 років. Є ще й наймолодша донька – Настуня. Дівчинці зараз 2 роки і 9 місяців.

Аби дати раду Арсенчику, батьки змушені багато працювати. Хоча мама, попри роботу у школі, буквально прив’язана до Арсенчика. Їсть він лишень, коли годує мама.

— Арсенчик не ходить, не розмовляє, їсть тільки зі шприца, — поділилась Валентина Бочковська. — Дитина розуміє і впізнає рідних, хоча і погано. Дуже реагує на погоду. Любить подорожувати, хоча кожна поїздка, навіть недалеко, дається йому дуже важко.

Щодня малий вживає дуже багато ліків та спеціальні харчові суміші. Йому потрібні також памперси №5, родина використовує не дуже дорогу марку, адже дорожчі і якісніші їм просто не по кишені. Тому, якщо відгукнеться благодійник, який готовий допомогти з підгузками для малого, контактний телефон матері у довідці в кінці тексту.

Дитина потребує також спеціального обладнання — це крісло-візок. Проте у родини немає коштів на його придбання. Ціна питання — близько тисячі доларів США.  

Щастя тривало лишень добу

Все життя Арсенчика – це лікарні та реабілітації. Батьки куди тільки його не обвозили за 7, 5 років. Проте значних покращень стану немає.

— Ми очікували на третю здорову дитину, всю вагітність дуже слідкували за всім, бо перші дітки були недоношеними, — пригадує багатодітна мама. — І коли Арсенчик народився, а лікарі запевнили, що він здоровенький, нашому щастю не було меж. Я плакала від щастя, всіх перепитувала, чи все добре із сином. Лікарі запевняли – він здоровий.

Наступного дня малюка оглянув дитячий лікар і повідомив, що у хлопчика жовтяниця. Але зазначив, щоб причин для хвилювання немає, мовляв, так може бути.

— Коли вперше взяла Арсенчика до грудей — оце було справжнім щастям, бо ж старших діток не годувала, — пригадує пані Валентина. — Це щастя тривало добу. Коли нас виписали з пологового, вдома в дитини піднялась температура.

Викликали сімейного лікаря, та повідомила, що лік йде на хвилини. Дитя повезли в обласну лікарню до Тернополя. Малюка забрали в реанімацію, а батькам сказали молитись, аби жив…

Кожен може допомогти Арсену і його батькам

— В дитини в цей час, як ми потім дізнались, була велика жовтяниця, і нам не надали вчасно допомоги, — розповіла мати. — Вона вбиває мозок на третій день. А ми цей третій день просиділи вдома, бо нас запевнили, що дитя здорове…

Арсенчика похрестили, лікарі врятували йому життя, але мозок врятувати не вдалось. І фактично від 4 доби життя почалась боротьба за життя Арсена, яка триває досі.

— Голови він не тримає, в руки не бере нічого, опори на ніжки не має. Кілька разів потрапляв до реанімації, починались кризи, але жодні ліки в світі синові не допомагали, — каже мати.  

Коли Валентина біжить до школи, з Арсенчиком залишається бабуся. Вільна хвилина — мама одразу біжить до сина. Коли повертається з роботи, першим ділом годує його. А потім їдуть на чергову реабілітацію до Тернополя чи Кременця. І так щодня…

— Як і кожна мати, чекаючи на немовля, Валентина будувала плани на його майбутнє, — каже заступниця голови Вишнівецької громади Юлія Цимбалюк. —  Уявляла, як її дитина зробить перші кроки, промовить перше слово «мама», піде в садочок, школу, навіть ким стане у майбутньому. Але…Ніхто не хоче опинитися на  місці цих батьків, але кожен з нас може допомогти, підтримати.

Кожен з нас може допомогти батькам Арсенчика. Для нас з вами це горня кави чи обід, для них крок до мрії у придбанні того ж таки візка або купівлі дороговартісних ліків для сина.

Довідка

Картковий рахунок ПриватБанку: 5168 7573 9691 7256, Бочковська Валентина Борисівна (мама).

Тел мами: 068-465-25-13.

Охочим допомогти Арсенчику та його сім’ї, або просто морально підтримати родину, просимо звертатися до служби у справах дітей Вишнівецької громади: 067-114-24-57.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.