5 років Революції Гідності: «Треба просто сціпити зуби і тихо робити те, що маєш…»

21 листопада минуло 5 років, відколи в Україні почалася Революція Гідності. Люди, котрі вийшли на Майдан, назавжди ввійшли в історію. Революційні події творили як жінки, так і чоловіки. Нарівні. Тому, однозначно: Майдан не відбувся б без жінки.

Чи бачать революціонерки результат, на який сподівались, виходячи на Майдан? І чи немає розчарування, що все пішло не так, - «20 хвилин» запитали у тернополянок, котрі активно брали участь у листопадових подіях п’ять років тому.

Треба просто сціпити зуби і тихо робити те, що маєш..

 Лілія МУСІХІНА, волонтер, провідний фахівець відділу зв’язків з громадськістю Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки:

• Майдан - це вже історія. І це наша історія, історія нашої України, яку ми творили. Чи розчарувалась я? Ні. Я й далі вірю, що при вдалі мають бути найкращі, що злодюгам та вбивцям місце в тюрмі. Я й далі вірю, що все вирішувати має народ, самі люди, а не хтось за них. На жаль, нині народ надто легко керований - піддається на будь-які інформаційні вкиди. Люди не знають кому вірити. Але якщо чітко знати чого хочеш, якою має бути Україна - все стає на місце.

Зараз важкий період - війна затяглась, але треба просто сціпити зуби і тихо робити те, що маєш... Щодня давати собі звіт: що зробила для людей, для світу, для України. Це - як звіряння з іделами Майдану. Мого Майдану - у наметах, коло пічок, на барикадах. Не сцени. От у ній я таки розчарувалась.

Боротьба триває. Я бачу нове постмайданне покоління - мою дитину, дітей моїх друзів. Вони - кращі за нас, розумніші, мудріші. Вони - найголовніший результат Майдану. Я хочу вірити, що дотиснемо ми. Але розумію, що ми, волею-неволею, готуємо наших дітей змінити нас. І мені, як матері, хочеться від цього вити.