Богдан Брич: "Вийшов на Майдан і ще раз вийду, якщо буде треба"

21 листопада Україна відзначає уже четверту річницю початку Революції Гідності. Загалом, на думку багатьох учасників Майдану, у 2013 році багато чого не вдалось. Але разом з тим, з тогочасних подій українці винесли багато уроків – приємних і гірких. Чого варта та наука, спробували розібратись й ми.

Усім героям публікації, які були учасниками Євромайдану, ми задавали однакові питання. Цікавились: якби повернутись на чотири роки назад, чи вийшли б знову на Майдан? Які уроки винесли? І чи було на Майдані таке, про що ніколи й за жодних обставин не розповіли б своїм дітям.

Богдан БРИЧ, 41 р., сільський голова Гаїв Шевченківських:

• Вийшов. І ще раз вийду, якщо треба буде. І виходитиму до тієї пори, поки справді не відбудуться кардинальні зміни. Навіть не зважаючи на те, що втратив частину  здоров’я (п. Богдана на Майдані отримав кульове поранення в голову. За класифікацією медиків поранення важке – прим. авт.).

Тому що я деякий час вчився і працював за кордоном. Бачив, як може жити суспільство. Йдеться і про рівень життя, і найголовніше – без корупції. Об’їздив багато країн Європи і відчув, як може існувати соціум. І для себе вирішив: або я поїду звідси, або буду щось робити, аби все змінити.

На Майдан поїхав ще до побиття студентів. Був там на підтримку потрібних нам усім змін. Я вже залишився там і вирішив, що потрібно щось змінювати, або емігрувати. Почав боротись і маємо результат. Передусім, нам вдалось позбутись клептократичної влади. Я не на 100% впевнений, що діюча влада позбулась негативних явищ, але багато що змінюється. В т.ч. і свідомість людей. І я переконаний, що ніхто вже не зможе узурпувати владу і не дозволить собі розкіш навіть пробувати це робити.

Я рахую, що в боях на майдані зародилось справжнє демократичне суспільство. Яким його бачать люди у світі. А після майдану почались постреволюційні будні – потрібно були вичищати ті авгієві стайні. І я прийняв рішення починати зі свого маленького села. Взявся за непросту роботу. Запроваджую ті процеси і речі, всі ті речі, які притаманні демократичному органу самоврядування.

На моїх очах були перші загиблі 18 лютого на Інститутській. Не розказувати дітям було б неправильно. Вони мають знати, що люди віддали своє життя, аби все змінити і щоб вони жили краще. Я не робив на майдані такого, за що мені сьогодні має бути соромно.