43-річний Олександр Пилип’юк мав у понеділок виходити на роботу у школу, та не судилося
15 лютого на Шумщину привезли тіло Героя – жителя Биковець Олександра Пилип’юка.
Зустрічати свого земляка вийшло усе село разом із священиком.
Не передати словами той біль і розпач, коли шумські волонтери вийняли з автомобіля труну з померлим, як плакало усе село. А чи можна загоїти чимось біль материнського і батьківського сердець, які ще недавно поховали молодшого сина, а через два роки проводжають у Вічність старшого…
Олександру Пилип’юку улітку мало б виповниться 44. У квітні 2015 року його мобілізували до війська.
Пройшов горнило війни на Сході. Повернувся. Працював у місцевій школі. А потім уклав контракт і повернувся у зону АТО. І знову боронив рідну Україну, щоб біда не прийшла на його рідну землю, повідомляє інформаційни портал "Новини Шумщини".
Уже з понеділка Олександр мав вийти на роботу у школі. Не судилося… Його серце зупинилося у Мукачевому, на місці постійної дислокації військової частини, у якій ніс службу. Як мріяла мати обійняти сина, як чекала його, - розповідають жителі Биковець.
А дочекалася скорботної домовини з рідним дитям…
- Скільки ще триватиме ця війна? Доки гинутимуть наші діти? – запитували люди. – Коли вже це все припиниться?
Тіло Олександра через усе село понесли на мужніх плечах чоловіки – додому, до рідної хати, де він востаннє відвідає рідних.
Вічна пам’ять Героєві. Упокой його, Боже, у своїх райських садах, а рідним дай сил і здоров’я пережити таку непоправну втрату, щомиті будь разом з батьками, які ховають другого сина…
№ 12 від 19 березня 2025
Читати номер