Тернопільщина попрощалася з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним
Сотні жителів села, рідні, близькі, друзі, військові, колеги по роботі, знайомі, усі, хто знав його, навчався з ним, прийшли провести Героя в останню путь. Розпочалося прощання з Дмитром Лабуткіним від батьківської хати. Почесна варта, військовий оркестр, море людей, вінків і квітів. Обабіч дороги уже ближче до місцевої церкви Івана Богослова, де відбулася панахида та прощання, Героя проводжали, стоячи на колінах місцеві мешканці і учні лісотехнікуму.
Дмитро Лабуткін був родом із міста Кременець. Жив і працював у Севастополі. Він був кореспондентом ТРК Міноборони України «Бриз». Після окупації Криму разом із сім’єю переїхав в Одесу.
Загинув Дмитро Лабуткін, перебуваючи на Сході у відрядженні. 16 лютого він зник разом з розвідкою ЗСУ в районі Дебальцевого.
- Він був направлений до сектору «С» в районі Дебальцевого, - розповів головний редактор ТРК Міністерства оборони України «Бриз» Іван Чміль. – Виконував обов’язки помічника керівника сектору «С» зі зв’язків із громадськістю і засобами масової інформації, прес-офіцера. Він працював до останнього. Навіть в останній день він міг не знімати. Міг бути не на броні бронетранспортера, а в середині, адже це безпечніше. Цей день мав бути днем його повернення додому. Він уже міг нічого не знімати. В нього був наказ до відбуття до Одеси з відзнятими матеріалами. Але він залишився журналістом до останнього. Він залишився вірним не тільки своїй присязі, а й професійному обов’язку журналіста, журналіста за покликом душі і серця. І, крикнувши:" Нічого, хлопці. Прорвемося!", вони поїхали назустріч смерті.
А потім, каже Іван Чміль, були довгі пошуки та надія, що Дмитро не загинув, а перебуває у полоні. Та найгірші сподівання рідних все ж підтвердилися. Його тіло знайшли в морзі в Дніпропетровську. На те, щоб знайти та привезти його додому пішло більше місяця.
Поховали Дмитра Лабуткіна у Білокриниці, віддавши останні військові почесті.
Вічна пам’ять Герою.
