«А згине зло, і правда переможе…», легендарній Ліні Костенко – 93

• У день народження поетеси публікуємо її інтерв’ю – перше за 12 років. 
• Згадуємо найвизначніші твори найцитованішої поетеси, яка стверджує, що всі 30 років незалежності знала, що росія нападе на Україну.

За своє довге й яскраве життя Ліна Костенко пережила чимало. У радянські часи була дисиденткою, а її твори переслідувалися. Попри все, вона стала відомою на увесь світ: її твори перекладено багатьма європейськими мовами. Поетеса є лауреаткою Шевченківської премії, премій Фундації Антоновичів (США) та імені Петрарки (Італія). У минулому році на території Французького посольства їй вручали почесний орден «Почесного легіону Франції». За останні 100 років Ліна Костенко стала 3-ю українкою, яка здобула таке високе звання.

З нагоди 93-річчя легендарної письменниці її привітав Президент України Володимир Зеленський, процитувавши символічний вірш – один з тих самих пророчих:

«Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те».

Сьогодні день народження легенди української поезії Ліни Костенко. Іноді гіркі, але влучні слова поетеси описують біль і водночас силу українців. Дякуємо за ваш внесок в українську культуру і за незламну шляхетність!»

«У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна», – ця цитата Ліни Костенко стала лейтмотивом до інтерв’ю з легендарною поетесою. Публікуємо бесіду письменниці, паралельно цитуючи її безсмертні рядки.

– Українська нація вилікувалась від тих хвороб, про які ви писали?

– Ні, тому що українська нація дуже різна.

– Що треба зробити для цього? Чого не вистачає?

– Нам треба, щоб закінчилась війна перемогою України. Ми тоді розберемось з усім. І від цих хвороб всі будуть вилікувані. Люди порозумнішали дуже.

– Що може зупинити росіян, які на нас напали? Українці можуть це зробити?

– Це народ давній-предавній. Не питайте у мене про це, я знаю, хто такі росіяни. Я не хочу нічого поганого говорити про росіян. Але я ніколи не мала жодного поганого почуття до жодного народу, а зараз росіян терпіти не можу. Я 30 років незалежності знала, що росія на нас нападе. І ж навіть у цій книжці про українського самашедшего (авт. «Записки українського самашедшего»), він там єдиний був нормальний. І він знав, що одного разу Україна прокинеться в іншій країні. Я ж вам казала, що французи говорили про українців: «Україна або смерть».

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!

Коли в Києві бої йшли ви писали?

– Коли в Києві бої йшли ви писали?

– Уявіть собі, що я писала. Розумієте, я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І мені оці бомби – звичні. Тоді було дитинство.

Відступаючи від інтерв’ю, процитуємо вірш Ліни Костенко про ті дитячі спогади, страшні.

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро – водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

кривавий світ, обвуглена зоря! –

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав – осипалась стіна.

– А тепер (Авт. з початком сучасної російсько-української війни) я знову почула ті самі бомби страшні. І знаєте, мушу вам сказати, що я не злякалась. Я жодного разу не пішла в укриття. Воно гуде, а я думаю: ну добре хай, уб’є то уб’є. Тому я не пішла і весь час писала. Хоча перший місяць не дуже писалось, я стежила за кожним кроком цієї війни, а потім взяла себе в руки і почала писати.

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел – печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

Ці рядки поетеса написала вже під час сучасної війни. Вона, попри всі пережиті тортури і життєві випробування, завжди залишалась і залишається вірною своїй рідній Україні.

І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

Ми вітаєм видатну творчу легенду нашої країни з 93-м днем народження. Дякуємо за гірку правду, та чуттєву ліричність, які Ліна Костенко ніколи не боялась висловлювати.

Ось цитати Ліни Костенко про війну і життя, над якими варто замислитись:

• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
• А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
• Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.
• У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.
• Лінію оборони тримають живі.
• Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
• Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
• Доля не усміхається рабам.
• У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
• Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
• Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.
• Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.
• Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.

Дай Бог сил та здоровя нашій талановитій нескореній літературній легенді – Ліні Костенко. Нехай її слова про сучасну війну теж стануть пророчими. Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що в Тернополі вшановували Великого Кобзаря Тараса Шевченка.

 

Читайте також:

Тернополяни вшанували пам'ять Тараса Шевченка

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.