«А згине зло, і правда переможе…», легендарній Ліні Костенко – 93

- У день народження поетеси публікуємо її інтерв’ю – перше за 12 років.
- Згадуємо найвизначніші твори найцитованішої поетеси, яка стверджує, що всі 30 років незалежності знала, що росія нападе на Україну.
За своє довге й яскраве життя Ліна Костенко пережила чимало. У радянські часи була дисиденткою, а її твори переслідувалися. Попри все, вона стала відомою на увесь світ: її твори перекладено багатьма європейськими мовами. Поетеса є лауреаткою Шевченківської премії, премій Фундації Антоновичів (США) та імені Петрарки (Італія). У минулому році на території Французького посольства їй вручали почесний орден «Почесного легіону Франції». За останні 100 років Ліна Костенко стала 3-ю українкою, яка здобула таке високе звання.
З нагоди 93-річчя легендарної письменниці її привітав Президент України Володимир Зеленський, процитувавши символічний вірш – один з тих самих пророчих:
«Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те».
Сьогодні день народження легенди української поезії Ліни Костенко. Іноді гіркі, але влучні слова поетеси описують біль і водночас силу українців. Дякуємо за ваш внесок в українську культуру і за незламну шляхетність!»
«У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна», – ця цитата Ліни Костенко стала лейтмотивом до інтерв’ю з легендарною поетесою. Публікуємо бесіду письменниці, паралельно цитуючи її безсмертні рядки.
– Українська нація вилікувалась від тих хвороб, про які ви писали?
– Ні, тому що українська нація дуже різна.
– Що треба зробити для цього? Чого не вистачає?
– Нам треба, щоб закінчилась війна перемогою України. Ми тоді розберемось з усім. І від цих хвороб всі будуть вилікувані. Люди порозумнішали дуже.
– Що може зупинити росіян, які на нас напали? Українці можуть це зробити?
– Це народ давній-предавній. Не питайте у мене про це, я знаю, хто такі росіяни. Я не хочу нічого поганого говорити про росіян. Але я ніколи не мала жодного поганого почуття до жодного народу, а зараз росіян терпіти не можу. Я 30 років незалежності знала, що росія на нас нападе. І ж навіть у цій книжці про українського самашедшего (авт. «Записки українського самашедшего»), він там єдиний був нормальний. І він знав, що одного разу Україна прокинеться в іншій країні. Я ж вам казала, що французи говорили про українців: «Україна або смерть».
Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!
Коли в Києві бої йшли ви писали?
– Коли в Києві бої йшли ви писали?
– Уявіть собі, що я писала. Розумієте, я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І мені оці бомби – звичні. Тоді було дитинство.
Відступаючи від інтерв’ю, процитуємо вірш Ліни Костенко про ті дитячі спогади, страшні.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
– А тепер (Авт. з початком сучасної російсько-української війни) я знову почула ті самі бомби страшні. І знаєте, мушу вам сказати, що я не злякалась. Я жодного разу не пішла в укриття. Воно гуде, а я думаю: ну добре хай, уб’є то уб’є. Тому я не пішла і весь час писала. Хоча перший місяць не дуже писалось, я стежила за кожним кроком цієї війни, а потім взяла себе в руки і почала писати.
Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел – печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!
Ці рядки поетеса написала вже під час сучасної війни. Вона, попри всі пережиті тортури і життєві випробування, завжди залишалась і залишається вірною своїй рідній Україні.
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
Ми вітаєм видатну творчу легенду нашої країни з 93-м днем народження. Дякуємо за гірку правду, та чуттєву ліричність, які Ліна Костенко ніколи не боялась висловлювати.
Ось цитати Ліни Костенко про війну і життя, над якими варто замислитись:
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
- А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
- Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.
- У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.
- Лінію оборони тримають живі.
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
- Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
- Доля не усміхається рабам.
- У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
- Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
- Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.
- Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.
- Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.
Дай Бог сил та здоровя нашій талановитій нескореній літературній легенді – Ліні Костенко. Нехай її слова про сучасну війну теж стануть пророчими. Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що в Тернополі вшановували Великого Кобзаря Тараса Шевченка.
Читайте також:
Тернополяни вшанували пам'ять Тараса Шевченка
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.